Рішення

від 23.07.2013 по справі 914/2364/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 р. Справа № 914/2364/13

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

смт. Буштино

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийські ковбаси», м. Стрий

про: стягнення заборгованості 86 491,28 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийські ковбаси» про стягнення заборгованості в сумі 86 491,28 грн. Ухвалою від 17.06.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.07.2013р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору купівлі-продажу №26 від 20.04.2010 р. не здійснив оплати за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 86 491,28 грн., що включає: 70 000,00 грн. - основної заборгованості, 8 527,37 грн. - 3% річних, 7 963,91 грн. - інфляційних втрат та 1 729,83грн. витрат позивача по сплаті судового збору.

08.07.2013 р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з відповідача 70 000,00 грн. - основного боргу, 8 659,70 - 3% річних, 7 758,59 грн. - інфляційних втрат та 1 729,83 грн. судового збору.

В судове засідання 23.07.2013 р. представник позивача не з'явився, але надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі вже поданих документів та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання 23.07.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин не прибуття в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу відповідача, та отримувались відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення №0820946 від 20.06.2013 р. та повідомлення про вручення №00381007 від 20.06.2013 р.

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі - продажу №26 від 20.04.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору Продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець(відповідач у справі) зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення Покупця Покупець передає Продавцю Замовлення в якому зазначає кількість, асортимент та ціну товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, асортимент, кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.1. Договору ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1. Договору, передбачено, що розрахунки проводяться шляхом готівкового розрахунку або безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 3-х днів з моменту отримання товару Покупцем.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 142 338,00 грн., про що свідчить накладна на відвантаження №3218 від 10.12.2012 р., яка підписана та завірена печатками сторін.

Відповідачем було частково оплачено за отриманий товар в сумі 72 338,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.04.2013 р. Таким чином основна заборгованість на час заявлення позову становить 70 000,00 грн.

Відповідно до п. п. 7.2.3. Договору, покупець зобов'язується оплатити товар у розмірах і терміни установлені договором.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 04.05.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість.

Окрім цього, виходячи із вимог заяви про зменшення позовних вимог та доданих розрахунків, позивач також просить стягнути з відповідача 8 659,70 - 3% річних, 7 758,59 грн. - інфляційних, а також 1 729,83 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1. Договору ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1. Договору, передбачено, що розрахунки проводяться шляхом готівкового розрахунку або безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 3-х днів з моменту отримання товару Покупцем.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обов'язку в частині оплати прийнятого товару у встановлений строк, вимоги позивача про стягнення 70 000,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Окрім цього, згідно поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 8 659,70 - 3% річних та 7 758,59 грн. - інфляційних.

Згідно з ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 659,70 - 3% річних, 7 758,59 грн. - інфляційних є обґрунтованими та підлягають до стягнення у повному обсязі згідно проведеного ним розрахунку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами у справі, відповідачем не спростована, тому підлягають до задоволення у повному обсязі в сумі стягнення з відповідача на користь позивача - 70 000,00 грн. - основного боргу, 8 659,70 - 3% річних, 7 758,59 грн. - інфляційних.

Судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 1 728,37 грн., так як даний спір виник з вини відповідача.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку із зменшенням позовних вимог, сума судового збору в розмірі 1,46 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49,75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийські ковбаси» (адреса: вул. Галицька, 7А, м. Стрий, Львівської області, 82400; ідентифікаційний код 36895259 ) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 90556; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 70 000,00 грн. - основного боргу, 8 659,70 - 3% річних, 7 758,59 грн. - інфляційних та 1 728,37 грн. понесених витрат на оплату судового збору.

3. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 90556; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1,46 грн. заяво сплаченого судового збору.

4.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.07.2013 р.

Суддя Долінська О.З.