Постанова

від 25.07.2013 по справі 916/637/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р.Справа № 916/637/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Багмат О.Л., за дов. б/н від 11.02.2013р.;

від позивача - Тарановський С.А., за дов. б/н від 11.02.2013р.;

від відповідача - Кунштик Є.М., за дов. б/н від 21.05.2013р.

Розглянувши апеляційну скаргу Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2013р.

по справі № 916/637/13

за позовом Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІАЛАН"

про розірвання договору оренди та виселення,

Встановив:

В березні 2013 року Виноградарська сільська рада Роздільнянського району Одеської області (Далі - Сільська Рада) звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІАЛАН" (Далі - Товариство) про розірвання договору оренди та виселення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Сільська Рада посилається на договір оренди від 31 липня 2009 року нерухомого майна, а саме: водонасосної станції, розташованої в с. Карпово, вул. Зелена б/н Роздільнянського району Одеської області, водопровідної системи від артезіанських свердловин в с. Виноградар, чотири артезіанських свердловини. Загальна площа об'єкту оренди становить 221,2кв.м.

В порушення умов даного договору та мирової угоди від 24 жовтня 2011 року, Товариство на протязі 30 місяців не здійснює орендну плату за вказаний об'єкт, та не постачає в достатній кількості питну воду для місцевого населення.

Крім цього, позивач вказує на використання об'єкту не за цільовим призначенням в порушення ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", оскільки Товариство займається комерційною діяльністю з розливу та продажу питної води, що видобувається із артезіанських свердловин, які належать громаді с. Виноградар.

Наслідком невиконання Товариством зобов'язань по цільовому постачанню питної води для жителів с. Виноградар, с, Вакулівка, с. Садки є численні скарги місцевих мешканців по даному факту.

Прокуратурою Роздільнянського району Одеської області за вих. №16-53 3742 від 01.11.2012р. здійснена перевірка щодо виконання та дотримання ТОВ „Віолан" умов договору оренди та мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2011р.

В позовній заяві, сільська рада вказує також на те, що орендар порушив п.6.6 договору оренди, щодо страхування об'єкту оренди на весь термін дії договору. Невиконання цієї умови договору, є підставою для розірвання договору оренди.

Представник відповідача у наданих усних поясненнях не визнає позовні вимоги вважаючи, їх безпідставними, які не підлягають задоволенню.

В процесі розгляду даної справи, Товариством надані копії примірників договорів страхування від 08.11.2011р. Мю 12№00022 та №376-ИП/13/ОД від 10.01.2013р. укладених відповідачем із ТДВ „Страхова компанія „Юнівес", які підтверджують факт страхування орендованого майна, на виконання зобов'язань, визначених п.6.6 договору оренди.

Дані договору добровільного страхування досліджені господарським судом та в якості належних доказів залучені до матеріалів справи (а.с. 73-81).

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 травня 2013 року (Суддя - Д`яченко Т.І.) в позові Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області було відмовлено.

Мотивуючи винесене рішення місцевий господарський суд, проаналізувавши норми чинного законодавства, встановивши та дослідивши фактичні обставини справи, дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт істотного порушення відповідачем умов договору оренди.

Господарський суд, в своєму рішенні зазначив, що матеріали справи не містять документальних даних перевірок компетентних органів, які у встановленому Законом порядку, уповноважені фіксувати та оформляти факти порушень. Додані до позовної заяви копії заяв, в яких повідомляється про нерегулярність постачання води Товариством з підписами певних фізичних осіб (а.с. 17-21) не можуть підтверджувати обставини справи, оскільки відсутні фактичні докази нецільового постачання води. Додані до позову матеріали фото фіксації, проведеної невстановленими особами, не містять даних про місце проведення та час такої фіксації, а також даних про дозвіл на її проведення.

Вказані у листі від 13.02.2013р. обставини про перебування орендованого майна у стані, яке потребує капітального ремонту, що може призвести до забруднення підземних вод, в наслідок дії дощових та талих вод, господарським судом не прийняті до уваги, як підстави для задоволення позову, оскільки відповідно до ст.18-1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" капітальний ремонт майна, переданого в оренду, є обов'язком орендодавця, в даному випадку Виноградарської сільської ради, який не виконується позивачем.

Доводи позивача про невиконання відповідачем обов'язку по страхуванню орендованого об'єкту, визначеного п.6.6 договору, були спростовані наданими до господарського суду, копіями договорів страхування орендованого майна.

Приймаючи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, про розірвання договору оренди та про виселення, оскільки позиція позивача не підтверджена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, Сільська Рада звернулась до апеляційної інстанції із апеляційної скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На думку скаржника, приймаючи рішення господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

При ухваленні рішення, господарський суд послався на відсутність належних доказів стосовно того, що ТОВ „ВІАЛАН" є недобросовісним орендарем комунальної власності, та систематично не виконує істотні умови договору оренди від 31 липня 2009 року.

Суд не визнав доводи позивача з приводу того, що ТОВ „ВІАЛАН" ніколи не намагався використовувати орендоване майно згідно цільового призначення, а саме для постачання питною водою населення. Вся діяльність відповідача спрямована на незаконний видобуток, фасування та продаж питної води комерційним структурам.

Сільська рада до апеляційної скарги додає додаткові письмові докази з приводу неналежної якості питної води та нецільового використання орендованого майна, а саме: акт державної екологічної інспекції від 25 вересня 2012 року та результат санітарно-мікробіологічного дослідження №143 від 26.05.2013р.

Скаржник вважає, що ці документи є належними доказами, що містять в собі достовірні дані перевірок компетентних органів, які у встановленому законом порядку уповноважені фіксувати та оформляти факти порушень.

В ухваленому рішенні, суд першої інстанції встановив факт неналежного виконання Виноградарською сільською радою своїх обов'язків по капітальному ремонту орендованого майна.

В додатках до апеляційної скарги, Сільська Рада надає копію технічного паспорту приміщення водонасосної станції від 16.10.2006р., загальною площею - 262,50кв.м. А також технічний паспорт цієї ж будівлі від 24.10.2011р., загальною площею 485,00кв.м. Із наданих документів Сільська Рада вказує на те, що даний об'єкт оренди був реконструйований.

Відповідно до ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на вказані норми чинного законодавства. Підставою для притягнення до відповідальності господарюючого суб'єкта є факт невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Скаржник вказує на те, що ТОВ „ВІАЛАН" є недобросовісний орендар, з першого дня дії договору оренди комунального майна від 31.7.2009р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 31.07.2009р. між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (а.с. 10 - 12).

Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що Сільська Рада передала, а ТОВ „ВІАЛАН" прийняв у тимчасове платне володіння і користування водонансосну станцію, розташовану за адресою: с. Карпове, вул. Зелена, б/н, Роздільнянського району Одеської області, яка належить Орендодавцю на праві власності на нерухоме майно, а також водопровідну систему від артезіанських свердловин і до села Виноградар Роздільнянського району Одеської області; водопровідну систему в селі Виноградар Роздільнянської сільської ради, чотири артезіанських свердловини, розташовані на території Кіровської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, які перебувають на балансі Виноградарської сільської ради. Загальна площа водонасосної станції становить 221,2 кв. м.

Відповідно до п.1.7 договору оренди, об'єкт оренди передавався з метою забезпечення водопостачання до кожного жилого будинку с. Виноградар Роздільнянського району Одеської області.

Згідно із п. 1.5 договору оренди, стан об'єкта, який орендується, на момент передачі в оренду визначено таким, що потребує капітального ремонту.

Як зазначено в п. п. 4.1 та 4.2 договору оренди, Орендар за користування об'єктом вносить орендну плату, незалежно від результатів власної господарської діяльності, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженого постановою КМУ від 04.10.1995р №786, у грошовій формі і складає 16165,15 грн. на рік.

31.07.2009р. та 03.08.2009р. об'єкти оренди були фактично передані у користування Виноградарською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та прийняті Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН", що вбачається з копій залучених до матеріалів справи актів прийому-передачі (а.с. 58-61)

З урахуванням положень п. 3.1 Договору термін оренди складав 10 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актами передання-приймання.

Відповідно до п. 3.2 Договору було встановлено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом 30 календарних днів після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та не заперечується представниками сторін, строк дії договору було продовжено в порядку п. 3.2 договору на той же термін, які були передбачені умовами договору.

Впродовж дії Договору господарським судом Одеської області розглядався спір між Виноградарською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІАЛАН" про розірвання договору оренди від 31 липня 2009 року та стягнення заборгованості по орендній платі на суму 48 228 грн. 45 коп. Вказаний спір було врегульовано сторонами підписанням мирової угоди, яка була затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2011р. у справі № 6/17-3330-2011.

Відповідно до п. 7 затвердженої судом мирової угоди ТОВ "ВІАЛАН" зобов'язалось організувати подачу води цілодобово до кожного споживача, села Виноградар (вул. Леніна від №209 до №285, вул. Кірова від № 1 до № 202, вул. Зелена від № 1 до № 56, с. Вакулівка, вул. Молодіжна від №1 до №57, вул. Степова від №1 до №23) та забезпечити питною водою Виноградарську ЗОШ І - III ступенів централізовано, або шляхом підвозу води згідно із умовами договору поставки.

Відповідно до положень п. п. 6.1, 6.6 Договору оренди Орендар зобов'язався використовувати об'єкт, що орендується відповідно до його мети використання, згідно п. 1.7 договору та застрахувати об'єкт, що орендується на весь термін дії договору оренди, в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як встановлено матеріалами справи, в процесі її розгляду Товариство надало до суду копії примірників договорів страхування від 08.11.2011р. Мю-12 №00022 та від 10.01.2013р. № 376-ИП/13/ОД, укладених відповідачем з ТДВ „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" та РАТ „Страхова компанія „Юнівес", в підтвердження виконання прийнятих на себе зобов'язань, визначених п. 6.6 договору оренди. Зазначені документи правомірно залучені місцевим господарським судом до матеріалів.

Розглядаючи даний спір, та приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.193 та ч.2 ст.218 ГК України, а також положення статей 526, 628, 651 Цивільного Кодексу України, зазначив що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимоги однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною, та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто ідеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Як правомірно зазначено в рішення місцевого господарського суду, позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо факту істотного порушення умов договору Товариством.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надаючи додаткові докази до апеляційної інстанції, позивач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, оскільки на день розгляду справи вказані документи було в нього наявні.

Із наданого до апеляційного суду листа прокуратури Роздільнянського району Одеської області від 19.07.2013р. за вих. №(16-53)1934 вбачається, що розглянувши звернення Виноградарської сільської ради щодо порушення вимог санітарних норм ТОВ „ВІАЛАН" при здійсненні водопостачання мешканцям села Виноградар та здійснення вказаним підприємством діяльності з фасування питної води в ПЕТ тару без необхідної дозвільної документації, дане звернення за належністю направлено до Роздільнянського міжрайонного управління ДЕРЖСАНЕПІДЕМСЛУЖБИ в Одеській області.

Крім того, прокуратурою повідомлено, що дане звернення Виноградарського сільського голови Багмат О.Л. в частині здійснення ТОВ „ВІАЛАН" діяльності з фасування питної води в ПЕТ тару без необхідної дозвільної документації спрямоване до Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99;101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Виноградарської сільської ради Роздільнянського району Одеської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2013р. по справі № 916/637/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 29.07.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко