Рішення

від 25.07.2013 по справі 914/2528/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2013 р. Справа № 914/2528/13

За позовом: Приватного підприємства «МОН АВІ», м.Київ

до відповідача: Спільного українсько-німецького підприємства «ОЛНОВА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Буськ Львівської області

про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Суддя Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Представники:

від позивача: Гай О.О. - представник (довіреність №03-11 від 18.03.2013р., дійсна до 18.03.2014р.);

від відповідача: Маршалок В.Б. - юрисконсульт (довіреність №005 від 14.01.2013р., дійсна до 13.01.2015р.).

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Приватне підприємство «МОН АВІ» звернулось з позовом до Спільного українсько-німецького підприємства «ОЛНОВА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в сумі 37 931 грн. 74 коп. та судового збору у сумі 1 720 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 27.06.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.07.2013р. У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням сторонами всіх вимог ухвали суду від 27.06.2013р., а також з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, розгляд справи відкладено на 23.07.2013р. В зв'язку із невиконанням сторонами всіх вимог попередніх ухвал суду, а також вислухавши думку представників сторін, судом оголошено перерву до 10 год. 20 хв. 25.07.2013р.

В судовому засіданні 25.07.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позов задоволити і стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34 931 грн. 74 коп. (в т.ч. 29 944 грн. 71 коп. - основного боргу, 2 464 грн. 08 коп. - пені та 2 522 грн. 95 коп. - 40% річних за невиконання грошового зобов'язання), а також судовий збір у сумі 1 720 грн. 50 коп. Згідно ст.22 ГПК України, судом прийнято до розгляду подане представником позивача зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 25.07.2013р. представник відповідача проти позову заперечив частково, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині 1 517 грн. 98 коп. - зайво нарахованої суми пені та 8 000 грн. 00 коп. - сплаченої суми основного боргу. На підтвердження часткової сплати суми основного боргу, відповідач надав суду копії платіжних доручень: №997 від 10.07.2013р. на суму 1 500 грн. 00 коп.; №1050 від 17.07.2013р. на суму 1 500 грн. 00 коп.; №1107 від 23.07.2013р. на суму 5 000 грн. 00 коп. Ці сплати також підтверджені представником позивача у заяві про зменшення розміру позовних вимог, окрім сплати 5 000 грн. 00 коп., за платіжним дорученням №1107 від 23.07.2013р., поданим відповідачем. Також, представник позивача в судовому засіданні усно підтвердив правильність розрахунку пені, зробленого відповідачем, а також сплату ним 5 000 грн. 00 коп. боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке:

10.05.2012р. між Приватним підприємством «МОН АВІ» (постачальник, позивач по справі) та Спільним українсько-німецьким підприємством «ОЛНОВА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки продукції №37/МА-ЛВ (далі по тексту - договір). Цей договір набув чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (п.14.1 договору).

Відповідно до розділу 2 договору постачальник здійснює поставки, а покупець приймає кріпильно-будівельні матеріали в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці (ках) покупця і за цінами, вказаними у рахунку і зобов'язується сплатити вартість товару на умовах визначених цим договором.

Загальна вартість і кількість продукції, яка постачається постачальником, визначається у накладній (п.5.1. договору).

На підтвердження поставки товарів, позивачем, як постачальником за договором, відповідачеві були видані видаткові накладні:

1. №0933-0001803 від 28.11.2012р. на суму 1 846 грн. 90 коп. (з ПДВ). Цей товар був отриманий представником відповідача, через Шабата Петра Йосиповича по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №000608 від 22.11.2012р.;

2. №0933-0001863 від 07.12.2012р. на суму 1 756 грн. 56 коп. (з ПДВ); №0933-0001879 від 11.12.2012р. на суму 1 267 грн. 22 коп. (з ПДВ); №0933-0001903 від 14.12.2012р. на суму 2 683 грн. 25 коп. (з ПДВ). Ці товари були отримані представником відповідача, через Шабата Петра Йосиповича по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №000637 від 07.12.2012р.;

3. №0933-0000410 від 28.03.2013р. на суму 21 879 грн. 76 коп. (з ПДВ). Цей товар був отриманий відповідачем, через Шабата Петра Йосиповича по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №00055 від 26.03.2013р.;

4. №0933-0000681 від 13.05.2013р. на суму 3 448 грн. 70 коп. (з ПДВ); №0933-0000694 від 14.05.2013р. на суму 609 грн. 82 коп. (з ПДВ). Ці товари були отримані представником відповідача, через Шабата Петра Йосиповича по довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №00096 від 15.05.2013р.;

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт, що позивач поставив відповідачеві товари на загальну суму 33 492 грн. 21 коп. (з ПДВ).

16.05.2013р. відповідач, на адресу позивача направив гарантійний лист за вих.№56, в якому гарантував позивачу поступово погасити заборгованість до 31.05.2013р. Проте, відповідач так і не погасив позивачу борг за отримані ним товари у визначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив позивачу борг в сумі 3 547 грн. 50 коп. і основна сума заборгованості становила 29 944 грн. 71 коп.

Відповідно до п.6.1. ціна за одиницю товару вказана у накладних та/або рахунках-фактурах на товар, що постачається. Розрахунок за товар здійснюється покупцем на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару, шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у національній валюті України (гривня) (п.6.2. договору).

Пунктом 12.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати покупцем товару, покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки, від несплаченої суми.

Відповідно до вимог п.12.2. договору, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2 464 грн. 08 коп.

Щодо нарахованої пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, суд, здійснюючи перерахунок пені, дійшов висновку, що її сума повинна становити не 2 464 грн. 08 коп., як вказує позивач, а 946 грн. 10 коп.

Також, відповідно до п.12.3. договору якщо покупець прострочив оплату товару відповідно за умовами п.6.2. договору понад 2 (два) дні, постачальник має право додатково стягнути з покупця 40% (сорок процентів) річних, за користування чужими грошовими коштами від суми несплати товару незалежно від умов п.12.2. (п.3 ст.692, п.2 ст.536 ЦК України).

Відтак позивач, на підставі п.12.3. договору та ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 2 522 грн. 95 коп. - 40% річних за невиконання грошового зобов'язання.

Окрім цього, як вбачається з платіжного доручення №1107 від 23.07.2013р. на суму 5 000 грн. 00 коп., який був поданий до відзиву на позовну заяву, відповідач, під час розгляду справи, частково сплатив позивачу заборгованість в сумі 5 000 грн. 00 коп. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 5 000 грн. 00 коп. - основного боргу, у зв'язку із відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доказів погашення боргу, пені та річних станом на день розгляду справи, відповідач суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем повністю доведено факт виконання ним своїх договірних зобов'язань по поставці товарів у повному обсязі. Підтвердженням цього, є видаткові накладні, підписані представником відповідача без жодних застережень. Проте, в порушення зобов'язання, передбаченого договором поставки продукції №37/МА-ЛВ від 10.05.2012р., відповідач не оплатив позивачу повної вартості отриманих товарів.

На підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги по основному боргу в сумі 24 944 грн. 71 коп., пені в сумі 946 грн. 10 коп. та 40 % річних за невиконання грошового зобов'язання в сумі 2 522 грн. 95 коп. підлягають до задоволення. Решта позовних вимог до задоволення не підлягає. В частині стягнення 5 000 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 193, 202, ч. 2 ст. 218, ст.230-232, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 530, 549, 610-612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити частково.

2. Провадження у справі, в частині стягнення основного боргу у сумі 5 000 грн. 00 коп. припинити.

3. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства «ОЛНОВА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Івасюка, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22421742) на користь Приватного підприємства «МОН АВІ» (02095, м.Київ, вул.Срібнокільська, 1 офіс 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37560352) 24 944 грн. 71 коп. - основного боргу, 946 грн. 10 коп. - пені, 2 522 грн. 95 коп. - 40% річних за невиконання грошового зобов'язання та 1 645 грн. 65 коп. - судового збору.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 29.07.2013р.

Суддя Ділай У.І.