Рішення

від 22.07.2013 по справі 913/1419/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 липня 2013 року Справа № 913/1419/13

Провадження №4/913/1419/13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Підприємство "Терпак - Транс", с. Сторожниця, Закарпатська область

до відподача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 30073 грн. 51 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 в сумі 30073 грн. 51 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 2269 грн. 02 коп. та інфляційні нарахування в розмірі 3752 грн. 44 коп.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача надіслав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 15.07.2013, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 в сумі 24242 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп., інфляційні нарахування в сумі 24 грн. 05 коп.

Заява про зменшення розміру позовних вимог від 15.07.2013 судом розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позивних вимог судом прийнята, тому позовними вимогами у справі є вимоги: про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 в сумі 24242 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп., інфляційні нарахування в розмірі 24 грн. 05 коп.

Представник позивача надіслав до суду клопотання від 17.07.2013, яке отримано судом 19.07.2013, яким просить суд розглянути справи без участі його представника, в зв'язку з участю повноважного представника позивача 22.07.2013 у розгляді іншої справи в Донецькому апеляційному адміністративному суді, яке судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Також, представник позивача надіслав до суду клопотання від 17.07.2013, яким просить долучити до матеріалів справи надані копії документів. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо зменшення позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 в сумі 24242 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп., інфляційні нарахування в сумі 24 грн. 05 коп.

Новою ціною позову слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 в сумі 24242 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп., інфляційні нарахування в сумі 24 грн. 05 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство «Терпак-Транс» (далі за текстом- Перевізник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - Експедитор, відповідач) було укладено договір про надання транспортних послуг №21-а від 01.04.2010 (далі за текстом - Договір), згідно якого Перевізник доставляє ввірений йому (завантажений) вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видає його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Експедитор зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу обумовлену сторонами плату(п.1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору та заявкою № 7 від 12.04.2010, яка була передана відповідачем засобами факсимільного зв'язку, належним позивачу вантажним автомобілем ВОЛЬВО, державний номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, було виконано вантажне перевезення з Італії до м. Краматорська Донецької області. Сума фрахту за погодженням сторін складала 28645,00 грн. В вищевказаній заявці передбачена також додаткова плата за проходження митних процедур, але розмір цієї плати сторонами не був визначений.

Перевезення позивачем було виконано належним чином, ніяких претензій зі сторони відповідача заявлено не було.

Позивач у позові зазначив, що повний пакет документів, передбачений умовами заявки № 7 від 12.04.2010, було відправлено за вказаною відповідачем у заявці адресою: АДРЕСА_2, та 11.05.2010 відповідний запис зроблено у книзі реєстрації вихідної кореспонденції.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007, строк пересилання рекомендованої кореспонденції між районними та обласними центрами України складає 6 днів, включаючи день подання відправлення до відділення зв'язку. Згідно п. 3.3 Нормативів повідомлення на вхідні поштові відправлення, які підлягають видачі безпосередньо в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, повинні бути доставлені одержувачам не пізніше наступного робочого дня об'єкта поштового зв'язку. Таким чином, відповідача було сповіщено про доставку документів, він документи отримав, що підтверджено матеріалами справи.

Податкова накладна, виписана та надіслана відповідачу, відображена у податковій звітності (реєстрі податкових накладних) позивача за 22 квітня 2010 року. Нормою пункту 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»,спірних правовідносин, встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пункту 7.2.8 вказаного Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову! накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно п. п. 5.1, 5.2 Договору оплата рахунків перевізника повинна бути здійснена протягом п'яти робочих днів після їх отримання на умовах, передбачених заявкою. Таким чином, граничний строк сплати настав 25 травня 2010 року.

Позивач у позові вказує на те, що незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача, останній провів оплату за надані послуги частково, а саме: 15 березня 2011 року - сплачено 3092 грн. 95 коп. та 08 червня 2011 року - сплачено 1500,00 грн., що підтверджено банківськими виписками(а.с.21,41-42).

Загальна вартість послуг надана позивачем відповідачу складає 29492 грн.95 коп., яка узгоджена сторонами у справі у Договорі та Заявці .

Таким чином, позивачем, покладені на нього відповідно із умовами Договору та Заявки, обов'язки щодо перевезення були виконані у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Позивач у позові зазначив, що відповідач оплату за надані послуги провів частково, тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за надані транспортні послуги за Договором та Заявкою складає 24052 грн. 05 коп.(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп. за період з 23.04.2013 по 15.07.2013; інфляційні нарахування в сумі 24 грн. 05 коп. за період травень 2013 року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позивачем на адресу відповідача 22 грудня 2012 року на абонентську скриньку було направлено претензію та документи стосовно спірного перевезення, які останній отримав особисто 04 січня 2013 року, але відповідач відповідав на претензію не надав, повну оплату за надані послуги не провів(а.с.18-20).

Також, позивачем 02 квітня 2013 року цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу відповідача було повторно направлено повний пакет документів та претензію з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги, вказані документи відповідач отримав особисто 15 квітня 2013 року, але відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за надані транспортні послуги не здійснив(а.с.23.24).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений.

Відповідач не виконав умови Договору та Заявки щодо оплати вартості отриманих транспортних послуг, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 в сумі 24242 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп., інфляційні нарахування в сумі 24 грн. 05 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови Договору про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 та заявки № 7 від 12.04.2010 та положення ст.ст . 525, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство «Терпак-Транс» (далі за текстом - Перевізник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом - Експедитор, відповідач) було укладено договір про надання транспортних послуг №21-а від 01.04.2010 (далі за текстом- Договір) та заявка № 7 від 12.04.2010( далі за текстом- Заявка)(а.с.7-10).

На підставі підписаної та надісланої відповідачем заявки № 7 від 12.04.2010 (а.с.10), після їх погодження і підписання позивачем, останнім надавалися послуги перевезення.

Відповідно із ч.2 ст.307 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Так, укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення шляхом підписання договору-заявки, та виконання позивачем обов'язку щодо здійснення перевезення згідно із цим договором-заявкою, підтверджується також товаротранспортною накладною (СМR) до договору-заявки за маршрутом Італія- Донецька область, актом виконаних робіт з надання транспортно - експедиційних послуг від 23.04.2010 та докази оплати транспортних послуг за рахунком № 10 від 23.04.2014 (платіжне доручення № 2264 від 07.05.2013 на суму 33800,00 грн.(а.с.77-78).

Згідно п. 2.1 Договору та заявкою № 7 від 12.04.2010, яка була передана відповідачем засобами факсимільного зв'язку, належним позивачу вантажним автомобілем ВОЛЬВО, державний номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, було виконано вантажне перевезення з Італії до м. Краматорська Донецької області. Сума фрахту за погодженням сторін складала 28645,00 грн. В вищевказаній заявці передбачена також додаткова плата за проходження митних процедур, але розмір цієї плати сторонами не був визначений.

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно заявки №7 від 12.04.2010 відповідачу були надані послуги щодо перевезення вантажу за маршрутами вказаними у заявці (а.с.10), що підтверджено СМR (а.с.76). Позивачем даний пакет документів за вказаним Договором та Заявкою було надано відповідачу, що підтверджено матеріалами справи .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані транспортні послуги відповідачу згідно вищезазначеного Договору та Заявки. З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості та вартості наданих послуг не надходило.

Але, відповідач умови договору про надання транспортних послуг №21-а від 01.04.2010 та заявки № 7 від 12.04.2010 щодо оплати за надані транспортні послуги не виконав, оплату у повному обсязі не провів.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу сторона ( перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно наданої норми вказаної статті одна сторона повинна бути Перевізником а друга Одержувачем.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство «Терпак-Транс» (Перевізник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор, відповідач) було укладено договір про надання транспортних послуг №21-а від 01.04.2010 ( Договір). Відповідно до умов договору Перевізник доставляє ввірений йому (завантажений) вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видає його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Експедитор зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу обумовлену сторонами плату(п.1.1 Договору).

З наведеного вбачається, що даний договір є договором про надання експедиційних послуг, тому позивач та відповідач не є сторонами за спірним договором у розумінні статті 909 Цивільного кодексу України.

Отже, між сторонами у справі укладений договір про надання експедиційних послуг, де одна із сторін є Перевізник а інша Експедитор, тому необхідно застосовувати за спірним договором у даній справі загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки, відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, але відповідач за надані послуги оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 903 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором про надання транспортних послуг №21-а від 01.04.2010 в сумі 24052 грн. 05 коп. нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп. період з 23.04.2013 по 15.07.2013; інфляційних нарахувань в сумі 24 грн. 05 коп. за період травень 2013 року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), нараховані позивачем, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлено претензію від 22 грудня 2012 року та документи стосовно спірного перевезення, яку останній отримав особисто 04 січня 2013 року, але відповідач відповідав на претензію не надав, повну оплату за надані послуги не провів(а.с.18-20).

Також, позивачем 02 квітня 2013 року цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу відповідача було повторно направлено повний пакет документів та претензію з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги, вказані документи відповідач отримав особисто 15 квітня 2013 року, але відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за надані транспортні послуги не здійснив(а.с.23.24).

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась.

Відповідач не надав письмового відзиву до матеріалів справи.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортних послуг №21/а від 01.04.2010 в сумі 24242 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за надані послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп., інфляційні нарахування в сумі 24 грн. 05 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 22.07.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Підприємство "Терпак - Транс" , вул. Набережна,15 , с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 22095030, заборгованість за надані послуги в сумі 24052 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 06 коп., інфляційні нарахування в сумі 24 грн. 05 коп. , витрати зі сплати державного мита в сумі 1720 грн. 50 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 29.07.2013 .

Суддя Г.М. Старкова