Постанова

від 08.07.2013 по справі 826/4285/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року № 826/4285/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2013 року № 0003562280, № 0003572280, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 березня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, відповідач) від 13 березня 2013 року № 0003562280 щодо донарахування ПДВ та № 0003572280 щодо донарахування податку на прибуток підприємств.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні суми податкового кредиту та валових витрат були сформовані виключно за результатами господарських операцій між ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» та контрагентом (ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС») за реально укладеним договором на виготовлення поліграфічної продукції від 03.11.2010 р. № 72.

Позивач стверджує, що аналіз укладеного з контрагентом договору свідчить про те, що він має чітко визначений предмет, з якого вбачається, що підприємство позивача отримувало реальну продукцію (брошури).

Наявністю у сторін правочину (договору) волі на укладення договору та підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій, є підписаний ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» та контрагентом акт приймання-здачі робіт (надання послуг) згідно з Договором № 72 від 03.11.2010 р. та видані та підписані контрагентом податкові накладні № 10111043 від 10.11.2010 р., № 10111540 від 15.11.2010 р.

Крім того, між ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» та контрагентом (ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС») були повністю проведені розрахунки за поставлену продукцію, що підтверджується виписками банку від 10.11.2010 р. та 15.11.2010 р. При цьому, ПДВ було сплачено позивачем у складі вартості поставленої продукції.

Відтак, отримання поліграфічної продукції (брошур) підприємством позивача від контрагента (ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС») документально підтверджується.

З цих підстав, позивач стверджує, що зазначений правочин між ним та його контрагентом спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» та контрагентом (ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС») є, на думку позивача, абсолютно незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, і як наслідок порушує його права та законні інтереси.

Окрім цього, факт подальшого використання підприємством позивача у власній господарській діяльності отриманої у контрагента (ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС») продукції, свідчить факт сплати податків ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН».

З огляду на викладене, ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» вважає, що в нього було достатньо приводів і підстав для правомірного формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками реальних (дійсних) господарських операцій, що були здійсненні між ним та ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС».

Крім того, позивач вважає, податковий орган не мав права використовувати під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків таких джерел інформації, як постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 р. у справі № 1-167/12, оскільки рішення суду датоване березнем 2012 року, а господарські операції з підприємством-контрагентом мали місце в листопаді 2010 року.

Також позивач зазначає, що чинне законодавство не покладає на добросовісного платника податків обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником (виконавцем) правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання власним контрагентом податкових зобов'язань.

На думку позивача, він мав всі передбачені законодавством підстави для віднесення сплачених за поставлену продукцію ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» коштів до складу податкового кредиту та формування валових витрат, а тому, податкові повідомлення-рішення № 0003562280, № 0003572280 від 13 березня 2013 року винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби без наявності відповідних підстав, а тому, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що по господарським операціям позивача з ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в сумі 4 904 грн., у тому числі у листопаді 2010 року в сумі 4 904 грн., а перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження в сумі 6 130 грн., в тому числі за 4 кв. 2010 року в сумі 6 130 грн.

Як наслідок, в результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угода укладена з контрагентом-замовником, в даному випадку з ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН», має протиправний характер.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання від 26.06.2013 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 34619502) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 10 жовтня 2006 року за № 10741020000020167. Вказане товариство розташоване за адресою: 01034, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 42 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 110365).

ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11 жовтня 2006 року за № 26606 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 39131873 від 23 жовтня 2006 року ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 346195026599).

В період з 20 лютого 2013 року по 21 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» (код за ЄДРПОУ 34619502) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 37144600) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт № 559/22.8-15/34619502 від 26 лютого 2013 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 4 904 грн., у тому числі у листопаді 2010 р. у сумі 4 904 грн.;

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 130 грн., у тому числі за 4 кв. 2010 р. у сумі 6 130 грн.

13 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 559/22.8-15/34619502 від 26 лютого 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003562280, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 6 130,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 4 904,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 226,00 грн.

13 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 559/22.8-15/34619502 від 26 лютого 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003572280, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 7 663,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 6 130,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 533,00 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 283/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до абз. четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано на виконання контрольне завдання ДПС у м. Києві від 20.08.2012 року № 1366/7/22-108 щодо руйнування схем ухилення від оподаткування та недопущення втрат бюджету по вирокам районних судів м. Києва, винесених у 2010-2011 роках за ст. 205 КК України.

На виконання вказаного завдання, відповідно до наказу від 15.02.2013 р. № 378/22-80, повідомлення від 15.02.2013 р. № 2451/10/22.8-20 про початок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 37144600) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що за вказаний в акті перевірки період, засновником, директором, головним бухгалтером підприємства-контрагента був гр. ОСОБА_1, який відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року (справа № 1-167/12) був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Як встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року, в травні 2010 року у м. Києві невстановленою досудовим слідством особою ОСОБА_1 (раніше судимому) з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду було запропоновано створити юридичну особу шляхом реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС», а також стати його керівником та засновником.

Усвідомлюючи мету створення суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, не маючи наміру здійснювати будь-яку діяльність підприємства, зокрема пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, ОСОБА_1 погодився на вказану пропозицію. Тоді ж останній надав означеній невстановленій досудовим слідством особі необхідні для створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності документи, зокрема копію паспорта та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру.

Після цього, невстановлені досудовим слідством особи за невстановлених досудовим слідством обставинах, використовуючи надані ОСОБА_1 копії документів виготовили статут ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС», вказавши ОСОБА_1 єдиним учасником товариства, акт оцінки та прийому-передачі майна засновників (учасників) до статутного капіталу ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» від 11.06.2010 р. та протокол загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» від 11.06.2010 р., згідно якого ОСОБА_1 призначено директором підприємства.

Вказані вище документи в червні 2010 р. були підписані ОСОБА_1, справжність підпису яких було засвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, а також була видана довіреність на ім'я Глазмана Б.О., уповноваженого для проведення державної реєстрації ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС».

В подальшому, державний реєстратор Печерської районної державної адміністрації м. Києва Панкова О.Є., не обізнана щодо злочинного умислу ОСОБА_1 та невстановлених осіб щодо справжньої мети створення підприємства, внесла до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС».

Після створення ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС», невстановлені досудовим слідством особи діючи всупереч положенням ст. ст. 203, 207, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, використовували ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи.

В результаті незаконної діяльності ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» державі була спричинена велика матеріальна шкода, і відповідно до акту виїзної позапланової документальної перевірки № 492/23-404/32620689 від 07.12.2011 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва встановлено, що в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, пп. 7.2.4. п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями занижено податок на прибуток та податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 983 495 грн.

Вищезазначені факти свідчать, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності даним контрагентом, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» та ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також, вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених правочинах з ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Приписами підпункту 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, серед іншого, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми права, суд приходить до висновку, що посадовою особою органу державної податкової служби під час проведення перевірки були правомірно використані дані, викладені в постанові Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року (справа № 1-167/12).

В своєму акті податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» з ТОВ «УКРТЕХНОМАС-СЕРВІС» носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Досліджені докази, а саме: договір на виготовлення поліграфічної продукції № 72 від 03.11.2010 р., акт приймання здачі робіт (надання послуг) згідно з Договором № 72 від 03.11.2010 р., від 19.11.2010 р., податкові накладні № 10111043 від 10.11.2010 р., № 10111540 від 15.11.2010 р., виписки банку від 10.11.2010 р. та від 15.11.2010 р., які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для формування витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані валові витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що роботи/послуги не були виконані/надані саме цим контрагентом.

Крім того, судом досліджена постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року по справі № 1-167/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, з якої встановлено, що до підсудного ОСОБА_1 застосовано Закон України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 р. № 3680-VI.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року № 392/96-ВР амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Таким чином, законом передбачена можливість застосування акта амністії лише у випадку доведеності особи у вчиненні злочину, а відтак застосування амністії до гр. ОСОБА_1 не звільняє останнього від вини за вчинення фіктивного підприємництва, яке, зважаючи на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року по справі № 1-167/12, ним не тільки не заперечувалося, а й в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленному йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року № 0003562280, № 0003572280 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕБІКОН» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко