Рішення

від 24.07.2013 по справі 908/2263/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/56/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

24.07.2013 Справа № 908/2263/13

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про присвоєння поштової адреси та визнання права власності

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

03.07.13 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) про:

- присвоєння об'єктам нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А, кіоску літ. Б, складу літ. В, будівлі кухні літ. Г, навісу літ. Д окрему поштову адресу: АДРЕСА_3;

- визнання за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А загальною площею 39,2 кв.м., кіоск літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., склад літ. В загальною площею 11,6 кв.м., будівлі кухні літ. Г загальною площею 5,9 кв.м., навіс літ. Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

03.07.13 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ФОП ОСОБА_1 від 02.07.13 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 03.07.13 судом порушено провадження у справі № 908/2263/13, справі присвоєно номер провадження 17/56/13, судове засідання призначено на 17.07.13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

04.07.13, тобто після порушення провадження у справі, на адресу суду надійшло клопотання представника ФОП ОСОБА_1 про повернення позовної заяви разом із додатками для доопрацювання.

Враховуючи, що чинним ГПК України не передбачено повернення позивачу позовної заяви з додатками для доопрацювання, а також те, що ухвалою від 03.07.13 судом порушено провадження у справі № 908/2263/13 за заявленим ФОП ОСОБА_1 позовом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення позовної заяви позивачу. У зв'язку з чим, судом відмовлено у задоволені клопотання представника позивача.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 17.07.13 уповноважених представників сторін, а також не виконанням позивачем вимог п. 5 ухвали суду від 03.07.13 якою суд зобов'язав позивача надати суду докази сплати ним судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі, ухвалою від 17.07.13 судом розгляд справи було відкладено на 24.07.13. Зазначеною ухвалою від 17.07.13 суд (п. 8) повторно зобов'язав позивача надати суду докази сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі. Більш того, зазначеною ухвалою суд, на підставі ст. 30 ГПК України, визнав обов'язковою особисту явку в судове засідання призначене на 9 год. 45 хв. 24.07.13 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 для надання пояснень з питань, що виникли під час розгляду цієї справи та щодо виконання вимог ухвал суду у цій справі.

У засіданні суду 24.07.13, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач обґрунтовує свої вимоги ст.ст. 16, 181, 182, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 124 Земельного кодексу України, у позовній заяві зазначив наступне. 10.02.10 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач набув у власність кафе-павільйон з літнім майданчиком та кіоском загальною площею 0,0059 га, розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Позивач зазначає, що вказаний ним у позові об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0286 га, яка перебувала в оренді у відповідача за договором оренди землі від 25.02.08, укладеним із Запорізькою міською радою строком на 5 років. Після набуття у власність об'єкту нерухомості позивач звернулась до міського голови м. Запоріжжя з заявою про надання дозволу на переоформлення права користування земельною ділянкою для функціонування кафе-павільйону з літнім майданчиком та кіоском НОМЕР_2. ФОП ОСОБА_3 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання договору оренди землі. На підставі вказаної документації фахівцями Управління земельних ресурсів Запорізької міської ради був підготовлений проект рішення Запорізької міської ради "Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування павільйону-кафе з літнім майданчиком та кіоском НОМЕР_2". Вказаний проект рішення було узгоджено із начальником Управління земельних ресурсів міської ради, головою Заводської райадміністрації, начальником юридичного відділу міськвиконкому. 30.03.10 Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради надало висновок про переоформлення на ФОП ОСОБА_1 та продовження договору оренди земельної ділянки для подальшого функціонування павільйону-кафе з літнім майданчиком та кіоском АДРЕСА_3. При цьому, вказаний проект рішення Запорізької міської ради не був внесений на розгляд чергової сесії міської ради оскільки Управління держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області листом від 02.12.10 № 01-01/6657и надало висновок, що надання спірної земельної ділянки позивачу можливо лише на конкурсних засадах шляхом проведення аукціону. Позивач вказує, що відповідно до Земельного кодексу України (ЗК України) передача в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів можлива у випадку розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Разом з тим, після звернення позивача до відповідача з приводу надання документів, які підтверджують реєстрацію права власності на кафе-павільйон з літнім майданчиком та кіоском виявилось, що після проведення реконструкції відповідач не зареєстрував право власності на нього, як на нерухоме майно. Крім того, після отримання листа ОП "ЗМБТІ" від 22.04.08 № 3827 відповідач не звернувся до Заводської райадміністрації з приводу присвоєння кафе-павільйону з літнім майданчиком та кіоском поштової адреси: АДРЕСА_3. Отже, як стверджує позивач у цій своїй позовній заяві, останній позбавлений можливості зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно та оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, ні сам особисто, ні представник відповідача в судові засідання за викликом жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Судом прийнято до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження, виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Матеріали справи свідчать, що ухвала від 03.07.13 про порушення провадження у справі № 908/2263/13 та ухвала від 17.07.13 про відкладення розгляду справи й про визнання особистою явки у т.ч. відповідача, були направлені судом на адресу відповідача (АДРЕСА_2 ), яка вказана позивачем у позовній заяві. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване), яке було направлено судом на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, до суду не повернулось.

Отже, суд виходить з того, що відповідні процесуальні документи були надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу та, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи. А неявка відповідача є ні чим іншим, як не бажанням відстоювати в суді свої права під час розгляду справи № 908/2263/13.

При цьому, судом прийнято до уваги той факт, що згідно із наявною програмою "Діловодство спеціалізованого суду", після порушення 03.07.13 господарським судом провадження у цій справі на адресу цього ж суду надійшло ще три позовні заяви від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із тотожними позовними вимогами за якими судом: 12.07.13 - порушено провадження у справі № 908/2359/13; 15.07.13 - порушено провадження у справі № 908/2410/13. А 12.07.13 - судом винесено ухвалу про повернення позовної заяви у справі № 908/2341/13 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

З підстав наведених вище, а також враховуючи ігнорування сторонами чи їх можливими представниками вимог викладених в ухвалах суду від 03.07.13 та від 17.07.13 у справі № 908/2263/13, судом відповідно до положень ст. 75 ГПК України, зазначену справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.07 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77/249 "Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування кафе-павільйону з літнім майданчиком та кіоском НОМЕР_2". Вказаним рішенням Запорізькою міською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 приватному підприємцю ОСОБА_2. Також, вирішено передати в оренду строком на 5 років приватному підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:02:011:0056) площею 0,0286 га (відкриті землі з незначним рослинним покривом, інші) по АДРЕСА_3 для розташування кафе-павільйону з літнім майданчиком та кіоском НОМЕР_2 в межах згідно з планом, що додається.

25.02.08 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

За змістом п. 1 вказаного вище договору оренди, Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кафе-павільйону з літнім майданчиком та кіоском АДРЕСА_3.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0286 га (п. 2 договору оренди).

Відповідно до п.п. 3, 4 договору оренди, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: кіоск орендаря, інші об'єкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з кіоском.

Умовами п. 14 договору оренди сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для: розташування кафе-павільйону з майданчиком та кіоском НОМЕР_2.

Згідно з п. 8 договору, договір укладається на 5 років.

Факт передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 0,0286 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі земельної ділянки від 02.04.08, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" від 22.04.08 № 3827, останнє пропонує Заводській райадміністрації присвоїти поштову адресу кафе-павільйону з літнім майданчиком та кіоском: АДРЕСА_3.

З матеріалів справи слідує, що 10.02.10 між гр. ОСОБА_2 (Продавець) та гр. ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовам якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти у власність кафе-павільйон з літнім майданчиком та кіоском, загальною площею 0,0059 га, розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Вказаний вище договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4

Вбачається, що листом від 23.03.10 ФОП ОСОБА_1 просить голову Запорізької міської ради ОСОБА_5 надати дозвіл на переоформлення договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3 для функціонування кафе-павільйону та кіоску НОМЕР_2 у зв'язку з купівлею-продажем об'єкту.

Згідно з висновком Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 30.03.10 № 1593, останнє не заперечує проти переоформлення договору оренди земельної ділянки від 02.04.08 № 040826100529 та продовження строк на 5 років для подальшого функціонування існуючих павільйону-кафе з літнім майданчиком та кіоском АДРЕСА_3 і належать ФОП ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 10.02.10 № 449. У висновку зазначається, що об'єкт побудовано згідно погодженого робочого проекту та на підставі рішення 14-тої сесії 5-го скликання Запорізької міської ради від 29.08.07 № 77/249, введено в експлуатацію актом технічної комісії з прийняття малих архітектурних форм Заводського району.

02.11.10 Управлінням земельних ресурсів Запорізької міської ради видано завдання на розробку ПП ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди землі по АДРЕСА_3 для розташування павільйону-кафе з літнім майданчиком та кіоском НОМЕР_2 та підготовку договору оренди землі.

02.12.10 Управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області видано висновок за № 01-01/6657и, за змістом якого Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області вважає, що надання земельної ділянки площею 0,0286 га по АДРЕСА_3 із земель Запорізької міської ради можливо здійснити на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Термін дії висновку 2 роки.

Як вказує позивач у цій своїй позовній заяві, відповідач після проведеної реконструкції не зареєстрував право власності на спірні об'єкти як на нерухоме майно. Крім того, після отримання листа ОП "ЗМБТІ" від 22.04.08 № 3827 відповідач не звернувся до Заводської рай адміністрації з приводу присвоєння кафе-павільйону з літнім майданчиком та кіоском поштової адреси: АДРЕСА_3.

Отже, предметом позову у цій справі є вимоги позивача про присвоєння об'єктам нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А, кіоску літ. Б, складу літ. В, будівлі кухні літ. Г, навісу літ. Д окрему поштову адресу: АДРЕСА_3, а також визнання за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А загальною площею 39,2 кв.м., кіоск літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., склад літ. В загальною площею 11,6 кв.м., будівлі кухні літ. Г загальною площею 5,9 кв.м., навіс літ. Д, що розташовані за аресою: АДРЕСА_3.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову має бути матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Така вимога повинна спиратись на підставу позову. До підстави позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до норм ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 12 ГПК України унормовано, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у т.ч. учасником, який вибув, а також між учасниками (…) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у т.ч. справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Згідно з ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, ін. юридичні особи (у т.ч. іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, аналіз вище наведених норм чинного законодавства України дає суду підстави для висновку про те, що порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. У зв'язку з чим, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як встановлено судом, в матеріалах цієї господарської справи відсутні докази на підтвердження наявності будь-якого спору щодо присвоєння об'єктам нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А, кіоску літ. Б, складу літ. В, будівлі кухні літ. Г, навісу літ. Д окремої поштової адреси - АДРЕСА_3.

При цьому, суд виходить з того, що вимога позивача про присвоєння об'єктам нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А, кіоску літ. Б, складу літ. В, будівлі кухні літ. Г, навісу літ. Д окремої поштової адреси - АДРЕСА_3 не спрямована на захист прав і законних інтересів позивача, а заявлена останнім для встановлення певного факту.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, позовні вимоги про присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомості не підвідомчі господарському суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про присвоєння об'єктам нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А, кіоску літ. Б, складу літ. В, будівлі кухні літ. Г, навісу літ. Д окремої поштової адреси - АДРЕСА_3 оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А загальною площею 39,2 кв.м., кіоск літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., склад літ. В загальною площею 11,6 кв.м., будівлі кухні літ. Г загальною площею 5,9 кв.м., навіс літ. Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності з положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, вимога про визнання права власності може бути заявлена власником індивідуально визначеної речі, права якого оспорюються, заперечуються чи не визнаються третьою особою, яка не знаходиться з власником у зобов'язальних чи інших відносинах із приводу спірної речі.

Предметом спору є матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник спір, та на який може бути спрямована самостійна вимога іншої особи, спірне правовідношення; натомість відсутність факту невизнання відповідачами права власності на спірне майно означає недоведеність чи відсутність існування самого спору, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу та відповідно необхідності його судового захисту, що встановлюється рішенням суду під час вирішення спору по суті.

Із змісту позовних вимог, а також доданих до матеріалів позовної заяви доказів не вбачається оспорювання та невизнання відповідачем права власності ФОП ОСОБА_1 на спірні об'єкта майна.

Отже, факту заперечення та оспорювання права власності ФОП ОСОБА_2 у цій справі судом не встановлено. За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір між сторонами щодо визнання права власності відсутній.

Крім того, позивачем у справі № 908/2263/13 не надано суду доказів про те, що ним, як власником майна, втрачено правовстановлюючий документ, що засвідчує право власності ФОП ОСОБА_1 на спірні об'єкти майна.

Також, судом враховано, що позивач заявляючи до суду вимогу про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна , з посиланням на норми ст. 181 ЦК України, не надав суду доказів на підтвердження того, що кафе-павільйон літ. А загальною площею 39,2 кв.м., кіоск літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., склад літ. В загальною площею 11,6 кв.м., будівля кухні літ. Г загальною площею 5,9 кв.м., навіс літ. Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 є нерухомим майном , а також, що проводилась реконструкція вказаного майна чи його частини (про проведення реконструкції позивач веде мову на 2 арк. позовної заяви у цій справі ).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно з наявним в матеріалах справи актом прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм, що затверджений Головою Заводської районної адміністрації Бірюк О.І. (без зазначення конкретної дати та місяця такого затвердження, а лише зазначено - 2003 р.) вказана комісія із прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм за наслідками обстеження об'єкту загальною площею 0,0059 га дійшла висновку прийняти в експлуатацію кафе-павільйон з літнім майданчиком та кіоском НОМЕР_2.

Судом враховано, що Порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності на території України, станом на час видачі Заводською районною адміністрацією Акта прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм (який узгоджено головою Заводської райадміністрацї та посвідчений печаткою цієї ж районної адміністрації без вказівки дати та місяця, але із зазначенням 2003 р. ), регламентувався Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.00 № 227 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 27.10.00 за № 755/4976 (надалі Типові правила).

Пунктом 2 Типових правил визначалось, що мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності - невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.

При цьому, пересувна мала архітектурна форма - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей - торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності.

Водночас, стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда площею до 30 кв. м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо.

Згідно з приписами п.п. 23, 24 Типових правил, стаціонарна мала архітектурна форма приймається до експлуатації комісією за участю суб'єкта підприємницької діяльності, уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, а також, у залежності від функціонального призначення, представників відповідних служб з розглядом на місці відповідності об'єкта паспорту прив'язки. За результатами розгляду складається акт технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію, складений за формою згідно з додатком 3 (рекомендований). Після прийняття об'єкта до експлуатації здійснюється його реєстрація органом містобудування та архітектури районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради.

Положеннями частини 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", який є чинним станом на час розгляду справи № 908/2263/13 в суді, визначено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є, зокрема, малі архітектурні форми.

Частиною 2 вказаної статті унормовано, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи ін. оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова кульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; ін. елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Отже, аналіз зазначений норм законодавства України надає підстави суду для висновку, що мала архітектурна форма не є нерухомим майном в розумінні норм ч. 1 ст. 181 ЦК України.

А тому, з підстав зазначених вище, судом визнаються необґрунтованими, надуманими та безпідставними твердження позивача про те, що кафе-павільйон літ. А загальною площею 39,2 кв.м., кіоск літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., склад літ. В загальною площею 11,6 кв.м., будівля кухні літ. Г загальною площею 5,9 кв.м., навіс літ. Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 є об'єктами нерухомого майна.

Частиною 2 ст. 4 3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позивачем в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, які є необхідними для задоволення позовних вимог в порядку визначеному чинним законодавством України та з підстав, зазначених у позові.

У зв'язку з чим, у задоволені позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на об'єкти: кафе-павільйону літ. А загальною площею 39,2 кв.м., кіоск літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., склад літ. В загальною площею 11,6 кв.м., будівлі кухні літ. Г загальною площею 5,9 кв.м., навіс літ. Д, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 судом відмовляється.

Згідно із положеннями ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються, зокрема, з судового збору (ч. 1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2).

У відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 01.11.11 набрав чинності Закон України "Про судовий збір", положеннями якого встановлено порядок сплати та розміри ставок судового збору за звернення до господарського суду.

Так, нормами ст. 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно із положеннями розділу 2 Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", (…) за відсутності доказів сплати судового збору суд повинен розглянути заяву, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із ст. 49 ГПК України в залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути визначено і в рішенні господарського суду прийнятому за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

(…) А якщо факт несплати судового збору з'ясовано у процесі розгляду прийнятої заяви, суд в залежності від конкретних обставин справи, може зобов'язати позивача сплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та, за необхідності, відкласти розгляд справи; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертаючись з позовом до суду не надав доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі. При цьому, із доданих до матеріалів справи № 908/2263/13 доказів взагалі не вбачається вартості спірного майна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача становить 2 867,50 грн. (2 867,50 грн. = 1 720,50 грн. (за вимогу майнового характеру про визнання права власності) + 1 147 грн. (за вимогу немайнового характеру про присвоєння поштової адреси).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2 1 , 4 2 , 4 3 , 4 5 , 12, 22, 30, 33, 34, 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог щодо присвоєння об'єктам нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А, кіоску літ. Б, складу літ. В, будівлі кухні літ. Г, навісу літ. Д окремої поштової адреси: АДРЕСА_3 - провадження у справі припинити.

Відмовити у задоволенні вимог про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна: кафе-павільйону літ. А загальною площею 39,2 кв.м., кіоск літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., склад літ. В загальною площею 11,6 кв.м., будівлі кухні літ. Г загальною площею 5,9 кв.м., навіс літ. Д, що розташовані за аресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 38025409, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), № рахунку 31215206783007, символ звітності 206, з використанням параметру RR - 83) - 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.07.13.

Суддя В.Л. Корсун