Постанова

від 11.03.2013 по справі 2а-8661/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2013 р. 15:20 Справа №2а-8661/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача -не з'явився;

відповідача -Чакал А.Р. посвідчення № 104017, довіреність № 11/9/10-0 від 10.07.12;

Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_2(далі - позивач»)звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Білогірському районі (далі - відповідач, ДПІ в Білогірському районі) з вимогами про визнати недійсним повідомлення-рішення від 24.09.2010 №0000901701/0, мотивуючі свої вимоги тим, що воно винесено за порушенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.11р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2012 було визнано поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновлено строки звернення до суду (а.с.93).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.07.2012 було проведено заміну відповідача на його правонаступника - Сімферопольську міжрайонну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби (далі - Сімферопольська МДПІ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2012 було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання :

- За рахунок яких операцій було сформовано податковий кредит за червень 2008 позивачем, з урахуванням даних, відображених в реєстрі виданих(отриманих) податкових накладних та додатку 5 декларації;

- Чи було здійснено відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача господарські операції, ПДВ по яким включено до суми податкового кредиту за червень 2008 в сумі 98838,00 грн.(якими саме документами це підтверджується)?

11.02.2013 до суду надійшов Висновок судової експертизи № 167 від 08.02.2013 (а.с.132).

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові, вважає, відповідача щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ суперечать первинним документам позивача.

11.03.2013 позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає, що його дії відповідають діючому законодавству.

Суд, керуючись ст. 128 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи за наявними доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований 0510.1994, перебуває на податковому обліку з 02.02.2000, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 03.05.2007 № 100038763, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «ТД «НК Альянс-Крим» за червень 2009, за результатами якої складено акт від 14.09.2010 № 1406/1701/НОМЕР_1 (а.с.37) .(далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем зафіксовано порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17064,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 №0000901701/0, яким було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17064,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8532,00 грн. (а.с.42).

Не погодившись із зазначеними висновками акту позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509)), якій діяв на час проведення перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем було зазначено, що позивачем в червні 2008 в податковому обліку було відображено суми податкового кредиту , які не співпадають з податковим обліком його контрагента (ТОВ «ТД НК Алянск Крим»), а саме: не включено до податкового зобов'язання сума ПДВ 17064, у тому числі в червні 2008.

Водночас в Акті перевірки відповідачем зазначено, що вказана сума безпідставно включена до податкового кредиту позивача.

Так, відповідачем зазначено, що позивач включив до податкового кредиту за червень 2008 року та у додатку №5 суму ПДВ, по операції з ТОВ «ТД НК Алянс -Крим» без підтверджуючих документів (реєстрів, накладних, податкових накладних, чеків та інших первинних бухгалтерських документів).

Відсутність взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД НК Алянс -Крим» відповідач також підтвердив листом від підприємства від 18.08.2010 за вих. № 01/08-30 (а.с.52), згідно з яким підприємство не здійснювало господарську діяльність.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем до відповідача 10.07.2008 року подано податкову декларації з ПДВ за червень 2008 (а.с.43), відповідно до якої сума податкового кредиту за місяць складає 98838,00 грн., яка відповідає Додатку № 5 до декларації (а.с.56).

При цьому у додатку № 5 у складі податкового кредиту відображено господарську операцію з ТОВ «ТД НК «Алянс Крим» на суму 85320,00 грн., ПДВ - 17064,00 грн.

При цьому жодних відомостей про отримання від контрагента податкової накладної на вказану суму ПДВ до Реєстру виданих(отриманих) податкових накладних не внесено (а.с.85).

Як вбачається з матеріалів справи додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ було направлено на адресу відповідача в електронному вигляді (а.с.101).

Разом з тим, слід зазначити, що 31.08.2010 позивачем , до початку перевірки, було подано уточнюючий розрахунок та додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2008 року , відповідно до якого до складу податкового кредиту вже не було внесено ПДВ по операціям з ТОВ «ТД НК «Алянс Крим».

Проведеною по справі судової експертизою було встановлено, що податковий кредит за червень 2008 року з урахуванням даних, відображених в реєстрі виданих(отриманих) податкових накладних та додатку № 5 декларації позивачем було сформовано за рахунок операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності позивача; бухгалтерський обліку позивачем не вівся ; податковий кредит, відображений позивачем у червні 2008 підтверджується податковим обліком позивача, при цьому суму 17064,00 грн. до складу податкового кредиту включено не було.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

За таких обставин, враховуючи наявність уточнюючого розрахунку від 31.08.2010, висновки судової експертизи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ позивачу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсними податкові повідомлення -рішення.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2011 № 0000572301 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17064грн. та штрафних(фінансових) в сумі 8532,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи повне задоволення адміністративного позову, суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 11.03.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 18.03.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення :

- від 24.09.2010 № 0000901701/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17064грн. та штрафних(фінансових) в сумі 8532,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(97610, Білогірський р-н, Зибини, вул. Новоселів, 34,кв.2)за рахунок коштів на утримання Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 38051444)3,40грн.судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.