Постанова

від 16.07.2013 по справі 810/3322/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. Київ 810/3322/13-а

13:01

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Кладько Д.А.,

від відповідача - Гайдай В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції

Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових

повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправнимb та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000652201 і від 20.06.2013 № 0000642201.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки яким встановлено завищення позивачем податкового кредиту і завищення від'ємного значення податку на додану вартість у зв'язку з формування податкових зобов'язань і податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «МАШОПТОРГ». За твердженням податкового органу укладені між позивачем і даним контрагентом угоди не спричинили реального настання наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки про порушення вимог чинного податкового законодавства є безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки правочин мав реальний характер - товар, який поставлений контрагентом в повному обсязі використаний підприємством у господарській діяльності, повністю оплачений позивачем. Виконання правочину підтверджується документально.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Так, в Акті перевірки встановлено, що у контрагента позивача - ТОВ «МАШОПТОРГ» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань з іншими підприємствами, зокрема, складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування тощо. Отже, господарські взаємовідносини між позивачем та цим підприємством фактично не було, а первинні документи, які складені за наслідком цих операцій не можуть вважатися первинними та такими на підставі яких формуються дані податкового обліку. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовою особою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування і сплати податку на додану вартість з ТОВ «МАШОПТОРГ» за період з 01.03.2012 по 30.04.2012.

За результатами перевірки було складено Акт від 11.06.2013 № 762/22-01/31101383 (далі - Акт перевірки) згідно з яким встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у період з 01.03.2012 по 30.04.2012 на суму 4511,00 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 1848,00 грн. і за квітень 2012 року на суму 2663,00 грн. і завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації) за квітень 2012 року на суму 865,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається з Акта перевірки (сторінки 5 - 6), податковим органом зазначено, що згідно з договором купівлі-продажу від 23.02.2012 № 15/12 укладеного між TOB «МАШОПТТОРГ» (код ЄДРПОУ 34735332) (попередня назва TOB «Порто-Флот» до 29.08.2012) і TOB «НВП «Укрвермікуліт» було поставлено пісок кварцевий сухий обезпилений.

Суми сплаченого позивачем податку у складі ціни придбаного товару включені до складу податкового кредиту за березень 2012 року і квітень 2012 року.

На сторінці 6 Акта перевірки зазначено, що при перевірці TOB «НВП «Укрвермікуліт» використано Акт від 11.04.2013 № 139/22-011/34735332 Миронівської МДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «МАШОПТОРГ».

Згідно з даним Актом в ході проведення звірки встановлено наступне:

- на адресу (Київська область, м. Ржищів, вул. Адмірала Петренка, 43, 09230) TOB «МАШОПТОРГ» направлено запит від 16.10.2012 р., який повернувся з відміткою відсутність адресата;

- 01.11.2012 ВПМ ДПІ в Обухівському районі, яке обслуговує Кагарлицьке відділення Миронівської МДПІ, здійснило виїзд за адресою, яка значиться в справі та на податкових звітах. За результатами виїзду встановлено, що TOB «МАШОПТОРГ» за адресою Київська область, м. Ржищів, вул. Адмірала Петренка, 43 не знаходиться, про що було складено довідку про відсутність за місцезнаходженням від 01.11.2012 № 126/260;

- 02.11.2012 до державного реєстратора в м. Кагарлик направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням TOB «МАШОПТОРГ» про що зроблено відповідний запис в ЄДР та змінено стан платника з « 0» на « 8-відсутність за місцезнаходженням».

Наявність основних виробничих фондів: згідно додатків до декларації з податку на прибуток TOB «МАШОПТОРГ» не звітує про наявність основних фондів. Чисельність працюючих - 1 особа.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Підприємство не звітується, останню податкову звітність до Кагарлицького відділення Миронівської МДПІ подано по податку на додану вартість з серпень місяць 2012, по податку на прибуток підприємств за півріччя 2012.

Таким чином, Миронівська ОДПІ зазначила, що виходячи з викладеного, податкові накладні виписані платником податку на додану вартість, що не знаходяться за місцезнаходженням та не провели перереєстрацію свідоцтва платника ПДВ не відповідають вимогам розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України і не дають право покупцю на формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними.

Враховуючи наведене, операції TOB «МАШОПТОРГ» (код ЄДРПОУ 34735332) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Машопторг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «МАШОПТОРГ», тому фінансово-господарські взаємовідносини між даним підприємством та контрагентами є фіктивними правочинами.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) TOB «МАШОПТОРГ» (код ЄДРПОУ 34735332) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Розглянувши матеріали перевірки і Акт Миронівської МДПІ від 11.04.2013 № 139/22-011/34735332 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «МАШОПТОРГ», відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000642201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5638,00 грн., з них 4511,00 грн. за основним платежем і 1128,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000652201, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 865,00 грн.

Вважаючи прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про те, що укладений між позивачем і ТОВ «МАШОПТОРГ» не спричинив настання наслідків, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з даним підприємством предметом яких була поставка піску.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» і ТОВ «МАШОПТОРГ» (ТОВ «Порто-Флот») позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- податкових накладних № 67 від 14.03.2012, № 111 від 30.03.2012, № 121 від 04.04.2012, № 160 від 23.04.2012, № 169 від 25.04.2012 ; видаткових накладних № РН-0000161 від 25.04.2012, № РН-0000155 від 24.04.2012, № РН-0000114 від 05.04.2012, № РН-0000105 від 03.04.2012, РН-0000063 від 16.03.2012;

- рахунків-фактур № СФ-0000026 від 23.02.2012, № СФ-0000071 від 29.03.2012, № СФ-0000081 від 03.04.2012, № СФ-0000113 від 23.04.2012, № СФ-0000118 від 24.04.2012;

- банківських виписок за 14.03.2012, за 30.03.2012, за 04.04.2012, за 23.04.2012, за 25.04.2012;

- товарно - транспортних накладних № 362299 від 25.04.2012, № 362296 від 24.04.2012, № 362366 від 05.04.2012, №362367 від 05.04.2012, № 728601 від 03.04.2012, № 362441 від 16.03.2012.

Крім того, на підтвердження того факту, що товар дійсно транспортувався позивачем надано суду копії:

- договору доручення від 25.04.2012 укладеного між ТОВ «Укрвермікуліт» і ФОП ОСОБА_4 предметом якого було перевезення піску з м. Ржищів до м. Васильків;

- копію Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.04.2012 № 637;

- договору - заявки від 05.04.2012 № 028 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного між позивачем і ФОП ОСОБА_5, предметом якого було перевезення піску з м. Ржищів до м. Васильків;

- Акта виконаних робіт від 06.04.2012 № 12;

- заявки - договору від 05.04.2012 № 64 укладеного між позивачем і СРД ОСОБА_6, предметом якої була поставка піску з м. Ржищів до м. Васильків;

- Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.04.2013.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання піску у ТОВ «МАШОПТОРГ», так і документи, які підтверджують товарність операції. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що пісок придбаний у березні і квітні 2012 року у ТОВ «МАШОПТОРГ» використовувався з метою виробництва сухих будівельних сумішей. Списання писку проводилось на підставі накладної - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів типової форми М-11.

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за березень 2012 року - липень 2012 року, картки рахунку 201 за березень 2012 року - липень 2012 року, накладної - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів М-11 за березень 2012 року - липень 2012 року, калькуляції собівартості за березень 2012 року - липень 2012 року.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «МАШОПТОРГ» правочину без мети настання наслідків.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про те, що укладений між позивачем і ТОВ «МАШОПТОРГ» правочин не спричиняє настання наслідків на підставі розгляду матеріалів Атка про неможливість проведення зустірчної звірки, яка здійснена іншим податковим органом, і в якому досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «МАШОПТОРГ» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Відповідачем також не надано суду доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей, адже відповідний висновок податкового органу базується лише на даних Акта «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МАШОПТОРГ». Крім того, суд звертає увагу, що Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, за своєю формою не є Актом документальної виїзної або невиїзної перевірки.

Враховуючи викладене, висновок Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про те, що правочин між позивачем і ТОВ «МАШОПТОРГ» укладений без мети настання наслідків є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту і від'ємного значення з податку на додану вартість, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні і інші документи, у тому числі видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на поставки піску та в ході судового розгляду не спростовано належними та допустимими доказами доводів позивача.

За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 № 0000652201 і від 20.06.2013 № 0000642201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20.06.2013 № 0000652201 і від 20.06.2013 № 0000642201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2013 р.