Постанова

від 20.06.2013 по справі 2а-12210/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 р. 10:17 Справа №2а-12210/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Алмаз-Юг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 , довіреність № б/н від 28.05.13;

відповідача - Мирошниченко К.С. службове посвідчення КР № 124544, довіреність № 19/10.1-16 від 01.03.13;

Суть спору: Приватне підприємство «Алмаз-Юг» (далі - позивач, ПП «Алмаз-Юг») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2010 № 0022992301/0, якім визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1167207,00 грн., у тому числі: основний платіж в сумі 778138,00 грн. та штрафні (фінансові ) санкції в сумі 389069,00 грн., та від 21.08.2010 № 0022962301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2450550, у тому числі:основний платіж в сумі 1225275,00 грн. та штрафні(фінансові) санкції в сумі 1225275,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що вони прийняті із порушенням норм податкового законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.09.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.06.2013 було проведено заміну відповідача правонаступником - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у позові та додаткових поясненнях (т.4.а.с.122).

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях (т.1.а.с.47).

Під час розгляду справи за Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.07.2011 було призначено проведення судової експертизи, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) чи були фактично здійснені господарські операції з придбання товарів, робіт та послуг від контрагентів ТОВ «Вік Ойл» (ЄДРПОУ 23125543), ТОВ «Крим-Строй-Торг» (ЄДРПОУ 33713119), ТОВ «ТД ВІП-Трейд» (ЄДРПОУ 35569657) ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» протягом першого півріччя 2008 року, 9 місяців 2008 року, 2008 року та 2009 року, якщо так, то якими документами первинного бухгалтерського обліку це підтверджується?

2) чи є у позивача матеріально-технічна база для отримання товарів, робіт та послуг від зазначених контрагентів?

3) яка сума була сплачена позивачем по операціям із контрагентами ТОВ «Вік Ойл» (ЄДРПОУ 23125543), ТОВ «Крим-Строй-Торг» (ЄДРПОУ 33713119), ТОВ «ТД ВІП-Трейд» (ЄДРПОУ 35569657) ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», у тому числі ПДВ, протягом 2008-2009 років?

4) чи обґрунтовано включення позивачем до суми валових витрат та податкового кредиту протягом 2008-2009 років сум сплачених по зазначеним операціям із контрагентами ТОВ «Вік Ойл» (ЄДРПОУ 23125543), ТОВ «Крим-Строй-Торг» (ЄДРПОУ 33713119), ТОВ «ТД ВІП-Трейд» (ЄДРПОУ 35569657) ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», в тому числі ПДВ, в сумі: валові витрати 4821123,00грн.; податковий кредит з ПДВ 791172,00грн.?

Висновок експерта від 28.04.2012 № 95/11 надійшов до Окружного адміністративного суду АР Крим 04.05.2012 (т.3. а.с.197-228).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та свідка, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алмаз-Юг» є юридичною особою, зареєстроване 23.10.2006, ідентифікаційний код 31885581, на час виникнення спірних правовідносин позивач був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 15.02.2002 № 00953703, індивідуальний податковий № 318855801296 (т.1.а.с.9,8).

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії №05/3-6-25/319, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, будування та ремонт суден.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2010, за результатами перевірки було складено акт від 17.08.2010р. №10921/23-7/31885581 (т.1.а.с.11-31).

Перевіркою було встановлені, у тому числі, порушення позивачем:

- п.1.32 ст. 1, п.п.4.1.6. п.4.1 ст. 4,п.п 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1225275,00 грн., в т.ч. півріччя 2008 - 68078,00 грн., 9 міс. 2008 - 170525,00 грн., 2008 - 360197,00 грн., 1 кв. 2009 - 220937,00 грн., півріччя 2009 - 326253,00 грн., 9 міс. 2009 - 395335,00 грн., 2009 - 865078,00 грн.

- п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» результаті чого занижено ПДВ усього в сумі 778138,00 грн., у т.ч.: - квітень 2008 - 4120,00 грн., червень 2008 - 37864,00 грн., жовтень 2008 - 22544,00 грн., листопад 2008 - 37864,00 грн., грудень 2008 -78146,00 грн. січень 2009 - 77708,00 грн., лютий 2009 - 72081,00 грн., березень 2009 - 4906,00 грн., квітень 2009 - 36883,00 грн., травень 2009 - 36110,00 грн., листопад 2009 - 67705,00 грн., грудень 2009 - 59681,00 грн., січень 2010 - 40986,00 грн., лютий 2010 - 40900,00 грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 21.08.10р. №0022992301/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 778138,00грн. та штрафних санкцій у сумі 389069грн. (т.1.а.с.32), №0022962301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 1225275,00грн. та штрафних санкцій у сумі 1225275грн. (т.1.а.с.33).

Не погоджуючись із зазначеним актом перевірки, позивач звернувся до суду.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509)), якій діяв на час проведення перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з наступним:

- Заниження валового доходу у сумі 79976,11 грн. за 2-й кв. 2009 у зв'язку з не включенням простроченої кредиторської заборгованості по отриманим товарам від Сімферопольського склотарного заводу (при цьому на стор. 13 акту перевірки відповідач знов робить висновки щодо вказаних операції, проте у зв'язку з завищенням валових витрат у сумі 66647,00 грн. (без ПДВ));

- Завищення валових витрат у сумі 4821123,00 грн. протягом 2-го кв. 2008 - 4-го кв.2010 - по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Буд-Торг» - 1701744,96 грн., ТОВ «Крим-Строй-Торг» - 2155298,44 грн., ТОВ «ТД ВІП-Трейд-2007» - 897439, 51 грн.;

В основу висновків про заниження валових витрат відповідач поклав наступні відомості:

- ТОВ «ТД -Буд-Торг» має стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцемзнаходження, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анулювано 21.07.2009, остання податкова декларація з ПДВ подана за жовтень 2008, декларації з податку на прибуток не подавались, податкове зобов'язання по операціям з позивачем не задекларовано;

- ТОВ «Крим-Строй-Торг» - стан платника 9 - , направлено повідомлення ф. 18-ОПП, відсутнє за місцемзнаходження, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ - 23.04.2010, остання податкова декларація з податку на прибуток надана - за 9 міс. 2009, з ПДВ - за грудень 2009;

- ТОВ «ТВ ВІП-Трейд-2007» - має стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцемзнаходження, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анулювано 21.07.2010, остання податкова декларація з ПДВ подана за жовтень 2008, декларація з податку на прибуток - за 9 міс. 2008, податкове зобов'язання по операціям з позивачем не задекларовано.

Внаслідок отримання вказаної інформації відповідачем зроблено висновок про те, що позивач за рахунок контрагентів - підприємств формувало валові витрати - є вигодо набувачем.

На підставі викладеного, а також у зв'язку з тим, що позивачем на надано до перевірки товарно-транспортні накладні, відповідач зазначив в акті перевірки, що операції з оприбуткування товару від контрагентів не відбувались.

Також відповідачем зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих актів та транспортних засобів.

У зв'язку з викладеним відповідачем зроблено висновок й про завищення податкового кредиту з ПДВ в розмірі 791172,00 грн.

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ судом зазначається наступне.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Відповідно до п.п.4.1.6. ст.4 вказаного Закону до валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3 т. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД-Буд- Торг» протягом періоду, що перевірявся було укладено наступні договори (т.4 а.с.40-50):

- Від 03.11.2008 № 000027, від 01.12.2008 № 000059, від 04.12.2008 № 000063, від 07.12.2008 № 000067, від 23.122008 № 000103, від 06.01.2009 № 000128, від 02.02.2008 № 00152, від 03.02.2009 № 00153, від 02.03.2009 № 000172, від 10.04.2009 № 000181.

Предметом вказаних договорів було придбання палива.

При цьому, суд зазначає, що умовами вказаних договорів не передбачено умови транспортування придбаного палива.

На підтвердження виконання господарських операцій позивачем надано податкові та видаткові накладні на суму 2042093,94 грн., у т.ч. ПДВ - 340348,98 грн., з яких на валові витрати віднесено 1701744,96 грн.(т.4.а.с. 66-90).

По операціям з ТОВ «ТД ВІП-Трейд-2007» позивачем надано податкові та видаткові накладні на загальну суму 1076928,44 грн., у т.ч. ПДВ - 179488,07, з яких до валових витрат віднесено 897440,37 грн. (т.4.а.с.50-65).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Крим-Строй Торг» позивачем надано податкові та видаткові накладні на суму 2586358,13 грн., у т.ч. ПДВ - 431059,69 грн., з яким до валових витрат 2155298,44 (т.4 а.с.91 -114).

Суд зазначає, що по контрагентам - ТОВ «Крим-Строй Торг» та ТОВ «ТД ВІП-Трейд-2007» письмових договорів не укладалось.

Оплату за отримане паливо було здійснено готівковими коштами , про що свідчать прибуткові касові ордери, звіти про використання коштів, виданих під звіт, та відомості бухгалтерського рахунку 631 - Розрахунки з вітчизняними постачальниками, а також шляхом взаємозаліку та в безготівковій формі(т.5.а.с.155-247,т. 6 а.с. 1-249, т.7 а.с.1-151).

Під час проведення експертного дослідження експертом було встановлено, що сума ,Ю яка сплачена позивачем по операціям з контрагентами, зазначеними в акті перевірки протягом 2008-2009 років за наданими до експертизи авансовими звітами з квитанціями до прибуткових ордерів склала 4417233, 62 грн., у.т.ч ПДВ - 736205,60 грн., шляхом взаємозаліку - 68577,01 грн., та безготівковим шляхом - 24719,70 грн., усього - 4510530, 33 грн., у т.ч. ПДВ 751755,05 грн. При цьому відповідно до рахунку 631 позивача оплата за придбаний товар склала 5733012,20 грн., у т.ч. ПДВ 955502,03 грн.

Щодо простроченої кредиторської заборгованості по ВАТ «Сімферопольський Склотарний завод» проведеним по справі експертним дослідженням було встановлено, що відповідно до Рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.01.2006 по 31.03.2010 відсутня зазначена відповідачем в Акті перевірки кредиторська заборгованість.

При цьому як встановив експерт, до складу валових витрат позивача по вказаним контрагентам було включено витрати в сумі 4821123,00 грн.

При цьому враховуючи те, що підчас судового розгляду було встановлено оприбуткування придбаного товару, відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не доведено зворотного, з урахуванням п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), суд дійшов висновку, що висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не відповідають документам первинного бухгалтерського обліку позивача.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних як підстава для визнання необґрунтованими показників податкової звітності, суд зазначає, що по-перше товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, по - друге відповідачем не встановлено, включення до ціни придбаного палива витрат на транспортування.

Реалізація придбаного палива підтверджується видатковими накладними та довіреностями від покупців (т.4.а.с.133-250, т.5 а.с.1-154). Доход, якій позивач відобразив у податковій звітності від реалізації придбаного палива складає 10333210,00 грн., що підтверджує збільшення вартості активів в наслідок здійснених позивачем операцій.

Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо відсутності необхідних господарчих потужностей для здійснення господарської діяльності, оскільки безпосередньо в акті перевірки (т.1.а.с.27) відповідачем зазначено про те, що позивачем орендовано у ПП «Плаком» на підставі договорів оренди від 01.09.2006, 01.01.2008, 01.08.2009 ємностей ПММ та офісів.

Крім того, рух товарів підтверджується документами бухгалтерського обліку а саме бухгалтерськими проводками - Дт281 «товари», Кт 631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками.

Відповідач в акті перевірки (т.1.а.с.13) відобразив порядок ведення обліку та оцінки убутку запасів позивачем.

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат за період, що перевірявся.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судом встановлено наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, документи по оплаті придбаного товару, а також надані видаткові накладні.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників, податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту у 2009-2010 роках).

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2009-2010 роках), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагентів, зазначених в акті перевірки, позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Суд також зазначає, що підчас розгляду справи було встановлено та підтверджено експертним висновком сума податкового кредиту по контрагентам позивача склала - 950896,74 грн., а в акті перевірки зроблено висновок про завищення податкового кредиту в сумі 791172,00 грн.. за рахунок того, що позивач не включив 163843,80 грн. до складу податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту у 2009-2010 роках).

Суд також вважає за необхідне зазначити щодо висновків відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям х ТОВ «Вік Ойл», що нарахування податкових зобов'язань відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу, отже у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати грошове зобов'язання.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період,що перевірявся.

Стаття 69 КАС України встановлює, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.ч.1,3 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

Суд враховує, що підчас дослідження експертного висновку було встановлено, що експертом документи по взаємовідносинам з контрагентами позивача ТОВ «ТД ВІП-Трейд-2007», ТОВ «Крим-Строй Торг», ТОВ «ТД-Буд- Торг» було досліджено в копіях, дослідження оригіналів документів в експертному висновку відображено не було, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.07.2012 було призначено додаткову експертизу по справі.

Суд також враховує, що відповідно до повідомлення про неможливість надання висновку по справі від 30.04.2013 матеріали справи було повернуто до суду без експертного висновку.

Разом з тим, суд керуючись принципом офіційного з'ясування обставин по справі, дослідів оригінали документів, які було долучено позивачем до матеріалів справи, та встановив, що висновок експерта, зроблений за копіями документів, відповідає оригіналам наданих позивачем документів.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2010 № 0022992301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 778138,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 389069,00 грн.; від 21.08.2010 № 0022962301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1225275,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 1225275,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 20.06.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 25.06.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2010 № 0022992301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 778138,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 389069,00 грн.;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2010 № 0022962301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1225275,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій в сумі 1225275,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Алмаз-Юг»(АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залеська,87, кв.1, і.н. 31885581) шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.