Рішення

від 22.07.2013 по справі 914/2020/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2013 р. Справа № 914/2020/13

За позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП», м. Миколаїв, Львівська область

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права державної власності на нерухоме майно.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від прокуратури: Телюк Г.В. - посвідчення № 005502 від 24.09.2012р.;

Від позивача: Жуган І.О. - представник за довіреністю № 18-11-07837 від 29.12.2012р.

Від відповідача: Созоник В.З. - представник за довіреністю № 43 від 15.07.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права державної власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 30.05.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 01.07.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.07.2013р. розгляд справи відкладено на 15.07.2013р.

В судовому засіданні 15.07.2013р. оголошено перерву до 22.07.2013р.

В судовому засіданні 22.07.2013р. представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримують, з підстав зазначених в позовній заяві та поданих прокуратурою поясненнях (вх. 25281/13 від 01.07.2013р.). Просять суд визнати за державою право власності на об`єкти цивільної оборони розташовані під складом агрегатів у будівлі тупікового посту на вул. Лисенка, 37 у м. Миколаєві Львівської області та витребувати в судовому порядку із володіння ПрАТ «Миколаївське АТП».

В судовому засіданні 22.07.2013р. представник відповідача позовні вимоги визнав, на виконання вимог ухвали суду подав супровідний лист (клопотання вх. 29048/13 від 22.07.2013р.) з додатками згідно переліку. Зазначає, що право власності на сховища № 51293 по вул. Лисенка у м. Миколаєві зареєстровано за відповідачем безпідставно. Також подав довідку якій зазначає, що вказане майно знаходиться на балансі підприємства і в приватизацію не було включене, про що повідомлялось Фонд державного майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Спір розглядається у відповідності до поданих відповідачем пояснень вих.№ 48 від 19.07.2013р. про визнання позовних вимог.

У судовому засіданні 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

У Миколаївську міжрайонну прокуратуру надійшло звернення Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області з приводу вжиття заходів прокурорського реагування щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права державної власності на нерухоме майно.

Відповідно до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Миколаївського АТП 24665, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 26.12.1995р. №2986 та Плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства "Миколаївське АТП-24665", затвердженого наказом регіонального відділення від 29.12.1995р. №3050 до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства не увійшло державне майно, яке не підлягає приватизації, а саме об'єкти, які не підлягають приватизації (в тому числі об'єкти цивільної оборони) вартість яких становить 1209640 тис. крб.

Відповідно до "Опису об'єктів і майна, вартість яких вилучена з статутного фонду по Миколаївському АТП-24665 станом на 1 жовтня 1995 року", до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства не увійшло державне майно на суму 1209640 тис. крб. в т. ч. підземний пункт управління залишковою вартістю 958668 тис. крб.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної 24.03.2011 року працівниками регіонального відділення перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Миколаївське АТП-24665" у процесі приватизації, але перебуває на його балансі, встановлено, що вказаний вище об'єкт цивільної оборони (підземний пункт управління (захисна споруда ЦО №51293) розташований під складом агрегатів у будівлі тупікового посту на вул. Лисенка, 37 у м. Миколаєві Львівської області, перебуває у незадовільному стані.

За результатами аналізу виготовленого Стрийським МЕТІ технічного паспорта на вище зазначену захисну споруду ЦО було встановлено, що паспорт не відповідає вимогам по їх оформленню, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 (із змінами і доповненнями), зокрема, неправильно вказано власника захисної споруди. Листом від 17.10.2012 №11-13-05994 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області було повернено технічний паспорт на цю захисну споруду ЦО в Стрийське МБТІ для внесення відповідних змін.

Листом від 09.11.2012 №4249 Стрийським МБТІ було повернуто регіональному відділенню технічний паспорт на споруду, в якому вказано лише його балансоутримувача, а саме ВАТ "Миколаївське АТП-24665".

Регіональне відділення повторно звернулося до Стрийського БТІ (лист від 15.11.2012 №05-13-06679) з проханням проінформувати регіональне відділення щодо власника зазначеної захисної споруди та у випадку перебування її у власності іншої юридичної особи - надати копії підтверджуючих документів (договори купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, витяги про реєстрацію права власності тощо).

У відповідь, листом від 18.12.2012 №5114 Стрийським МБТІ скеровано на адресу регіонального відділення інформаційну довідку за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якою право власності на сховище №51293 по вул. Лисенка, 37 у м. Миколаєві зареєстроване за ВАТ "Миколаївське АТП-24665".

У процесі перетворення державних підприємств в акціонерні товариства до вартості єдиного майнового комплексу підприємства, що приватизується, включається вартість усіх активів, які перебувають на балансі підприємства, відповідно до чинної на момент приватизації методики оцінки вартості майна. Частина майна, яке не підлягає приватизації, вилучається з вартості майнового комплексу, однак при цьому залишається на балансі новостворюваного товариства, яке несе відповідальність за його збереження. Така відповідальність передбачена п. 4 спільного наказу Фонду державного майна та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, а саме: "господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України".

Регіональне відділення, відповідно до наказу Фонду державного майна України "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі" від 09.06.1999 №1077, організовує систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

В письмових пояснення (вих.№ 48 від 19.07.2013р.про визнання позову) відповідач зазначає, що відповідно Законом України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Фонд державного майна України, його регіональні відділення відповідно до законодавства здійснюють управління об'єктами державної власності, в тому числі об'єктами нерухомого та. іншого окремого індивідуально визначеного майна. Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, органом управління щодо такого майна є державні органи приватизації.

Також відповідач подав пояснення вих.№47 від 19.07.2013р., в якому зазначає, що майно що є предметом спору знаходиться на балансі нашого підприємства і в приватизацію не було включене та довідкою вих.№ 49 від 19.07.2013р., що залишкова вартість становить 31 779,63 грн.

Як зазначає відповідач, що право власності на сховища № 51293 по вул. Лисенка у м.Львові зареєстровані за ними безпідставно, і не заперечує визнанням права власності за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Україні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст.2 ГПК України.

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.

У відповідності із ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають:

а) об'єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:

майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги;

Відповідно до ст.326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, органом управління щодо такого майна є державні органи приватизації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фонд державного майна» фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно п. 4 спільного наказу Фонду державного майна та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, а саме: "господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України".

Регіональне відділення, відповідно до наказу Фонду державного майна України "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі" від 09.06.1999 №1077, організовує систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Враховуючи письмове пояснення відповідача вих.№47 від 19.07.2013р., в якому зазначає, що майно що є предметом спору знаходиться на балансі підприємства і в приватизацію не було включене (що підтверджується матеріалами справи), та пояснень вих.№48 від 19.07.2013р. в яких не заперечує визнання права власності на об'єкт цивільної оборони (підземний пункт управління (захисна споруда ЦО №51293) розташований під складом агрегатів у будівлі тупікового посту на вул. Лисенка, 37 у м, Миколаєві Львівської області, витребувати майно (об'єкт цивільної оборони (підземний пункт управління (захисна споруда ЦО №51293) розташований під складом агрегатів у будівлі тупікового посту на вул. Лисенка, 37 у м. Миколаєві Львівської області.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про визнати за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на об'єкт цивільної оборони (підземний пункт управління (захисна споруда ЦО №51293)розташований під складом агрегатів у будівлі тупікового посту на вул. Лисенка, 37 у м. Миколаєві Львівської області) та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 2.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в судовому засіданні вартість майна (відомості про державне майно (державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації) що є предметом спору, станом на 31.12.2012р. становить 33 246,39 грн. Таким чином, судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 1 Закону України «Про фонд державного майна», ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 15,16, 326, 387, 388 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 29, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на об'єкт цивільної оборони (підземний пункт управління (захисна споруда ЦО №51293)розташований під складом агрегатів у будівлі тупікового посту на вул. Лисенка, 37 у м. Миколаєві Львівської області.

3. Витребувати майно (об'єкт цивільної оборони (підземний пункт управління (захисна споруда ЦО №51293) розташований під складом агрегатів у будівлі тупікового посту на вул. Лисенка, 37 у м. Миколаєві Львівської області) з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП» (81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул. Лисенка, буд. 37; ідентифікаційний код 03117760) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області. (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; ідентифікаційний код 20823070).

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП»(81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул. Лисенка, буд. 37; ідентифікаційний код 03117760) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 720,50 грн. судового збору.

5. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.07.2013 року.

Суддя Коссак С.М.