Ухвала

від 01.04.2013 по справі 2а-13043/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 р.Справа № 2а-13043/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-13043/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архар"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архар" (надалі за текстом - ТОВ "Архар", позивач) звернувся до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Основ'янська МДПІ м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000370222 від 12.11.2012 року, прийняте Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 р. адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000370222 від 12.11.2012 року, яке було винесене Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у зв'язку з ненаданням у повному обсязі необхідних первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Інтехліс", ТОВ "Електродизель", ПП "Лайнстар", позивач неправомірно відобразив у складі податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за договорами поставки дизельного палива, бензину та газу вказаними контрагентами.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Архар" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.03.2006 року згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с. 67).

Відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Архар" (код ЄДРПОУ 34015617) щодо з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з контрагентами за період з 01.05.2011 року по 31.05.2012 року, результати якої оформлені актом №3555/22-204/34015617 від 19.10.2012 року (т. 1 а.с. 9-56).

Вказаним актом перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ "АРХАР" (код ЄДРПОУ 34015617) включено до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді суми ПДВ по операціям з придбання дизельного пального, бензину, газу у ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557), ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132), ПП "Лайнстар" (код ЄДРПОУ 36626857) встановлено його завищення на суму 593500,00 грн., а саме:: травень 2011 року на суму 43427,00 грн., червень 2011 року на суму 50752,00 грн., липень 2011 року на суму 33796,00 грн., серпень 2011 року на суму 28494,00 грн., грудень 2011 року на суму 46165,00 грн., січень 2012 року на суму 52854,00 грн., лютий 2012 року на суму 112365,00 грн., березень 2012 року на суму 78070,00 грн., квітень 2012 року на суму 81764,00 грн., травень 2012 року на суму 65813,00 грн.".

На підставі вищезгаданого акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000370222 від 12.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 843161,50 грн., з яких за основним платежем - 593500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 249661,5 грн. (а.с. 59).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали відображені в акті перевірки від 19.10.2012 року №3555/22-204/34015617 відомості отримані з інших ДПІ, на обліку в яких перебувають контрагенти позивача ТОВ "Інтехліс", ТОВ "Електродизель", ПП "Лайнстар", щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки вказаних підприємств, що призвело до завищення податкового кредиту позивача на суму 593500,00 грн. за період травень 2011 р. - травень 2012 р.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

У відповідності з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Архар" (Покупець) та ТОВ "Інтехліс" (Продавець) було укладено договір поставки №0102Л1 від 01.05.2011 року (т. 1 а.с. 73-74).

Відповідно до умов договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і своєчасно сплачує за поставлене дизельне паливо.

На виконання договору поставки №0102Л1 від 01.05.2011 року ТОВ "Інтехліс" були виписані податкові накладні (т. 1 а.с. 98-193, т. 4 а.с. 94-108), видаткові накладні (т. 2 а.с. 151-246, т. 4 а.с. 109-127).

Крім того, між ТОВ "Архар" (Покупець) та ТОВ "Лайнстар" (Продавець) було укладено договір поставки №0104Л1 від 01.04.2012 року (а.с. 75-76).

За умовами вищевказаного договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і своєчасно сплачує за дизельне паливо, бензин, газ.

Факт виконання умов даного договору підтверджується документами бухгалтерського та первинного обліку, а саме: податковими накладними (т. 3 а.с. 1-20, 54-83 ); актом прийому - передачі (т. 3 а.с. 21-23, 50-53) видатковими накладними (т. 3 а.с. 25-49, 85-109).

Також, між ТОВ "Архар" (Покупець) та ТОВ "Електродизель" (Продавець) було укладено договір поставки №0102Л1 від 01.02.2012 року (а.с. 77-78).

За умовами вищевказаного договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і своєчасно сплачує за дизельне паливо, бензин, газ.

Факт виконання умов даного договору підтверджується документами бухгалтерського та первинного обліку, а саме: податковими накладними (т. 3 а.с. 158-180, т. 4 а.с. 3-27); видатковими накладними (т. 3 а.с. 182-202, 28-56), актом прийому - передачі (т. 3 а.с. 250 зі зворотного боку, т. 4 а.с. 2 зі зворотного боку).

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), ст.44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а тому сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вищевказаними договорами проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок банку (т.4 а.с. 174-192).

Досліджуючи питання фізичного переміщення та зберігання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно умов договорів №0102Л1 від 01.05.2011 р., №0104Л1 від 01.04.2012 р., №0102Л1 від 01.02.2012 р. доставка товару здійснювалась самовивовозом.

За приписами ст. 19 Закону України від 06.04.2000 р. №1644-ІІІ «Про перевезення небезпечних вантажів» транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів.

Згідно зі ст. 20 вказаного Закону перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

За змістом абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення товару здійснювалось орендованими автомобілями VOLVO FH-12 (сідловий тягач-Е, будка) та DAF XF-95.430 (сідловий тягач-Е, будка).

На підтвердження факту перевезення позивачем були надані договори оренди автомобіля, товарно-транспортні накладні, подорожні листи (т. 4 а.с. 40-78, 131- 136, т. 2 а.с. 2-150, т. 3 а.с. 110-157, 208-250, ).

Придбаний у контрагентів товар позивач зберігав на орендованому складському приміщенні, на умовах укладеного договору оренди об'єкта нерухомості №1/1-2011-4 від 01.01.2011 року, за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 (т. 4 а.с.146-148), здача приміщення в оренду підтверджується складеними та підписаними актами прийому - передачі від 01.01.2011 року (т. 4 а.с. 149-150).

Враховуючи надані документи, висновок податкового органу про ненадання документальних підтверджень необхідних для здійснення перевезень небезпечних вантажів, наявність ємкостей, необхідних для транспортування та зберігання товару, є необгрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено належними доказами факт переміщення та зберігання товару, придбаного у ТОВ "Інтехліс", ТОВ "Електродизель", ПП "Лайнстар".

Також, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Архар" за КВЕД - 2010 займається наступними видами діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т.4 а.с. 167).

Позивач використовував отримане дизельне паливо від контрагентів для заправки свого автомобільного транспорту для здійснення власної господарської діяльності, про що свідчать укладені ТОВ "Архар" договори перевезення №1/25-01 від 25.01.2012 року та №0105Л1 від 01.05.2012 року (т. 4 а.с. 168-173).

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання в повному обсязі первинних документів аналітичного обліку, договорів, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, журналів-ордерів та відомостей по бухгалтерських рахунках, оскільки з акту перевірки вбачається, що усі вказані документи були надані, а податковим органом не конкретизовано, яких саме документів не вистачало.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення позивачем сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту через порушення правил ведення господарської діяльності контрагентами позивача та неможливості проведення зустрічної звірки, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, враховуючи що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладений на відповідача вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи апеляційної скарги Основ'янської МДПІ м. Харкова не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

За вказаних обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-13043/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.