Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-13266/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-13266/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-13266/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д" (надалі - ТОВ "ДАРС-Д", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі - Чугуївська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 22.06.2012 р. №0000020121.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. зазначений позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000020121 від 22.06.2012р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ДАРС-Д" зареєстроване виконавчим комітетом Чугуївської міської ради 17.01.2005 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с. 110). Позивач перебуває на податковому обліку в Чугуївській ОДПІ Харківської області ДПС та має свідоцтво платника ПДВ № 28182748 від 03.02.2005 р. (т. 1 а.с. 113).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ АБ №605378 від 03.12.2012 р. видами діяльності за КВЕД є: 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Також судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "ДАРС-Д" (код ЄДРПОУ 33322770) під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ "Прок-2" (код ЄДРПОУ 34391170) за березень 2010 р.

Результати перевірки оформлені актом №297/2211/33322770 від 06.06.2012 р. (а.с. 11-25). Відповідно до висновків акту, встановлено порушення вимог: пп.7.2.1, пп 7.2.3, п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість в сумі 5118 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 5118 грн.

На підставі зазначених висновків Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000020121 від 22.061.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7670,0 грн., з яких: за основним платежем - 5118,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2559 грн. (т. 1 а.с. 10).

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з необґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ДАРС-Д" (покупець) та ТОВ "Прок-2" (постачальник) був укладений договір поставки обладнання №23/02/01 від 23.02.2010 р. ( т. 1 а.с. 26-28), відповідно до умов якого останній зобов'язаний відповідно до умов договору поставити (передати у власність) обладнання покупцю на суму 122833,80 грн. (в т.ч. ПДВ 20472,30 грн.), а покупець зобов'язаний прийняти обладнання і сплатити постачальнику певну грошову суму.

В подальшому зобов'язання за договором сторонами були виконані належним чином та у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною та податковими накладними (т. 1 а.с. 34-36).

Сторонами підписано акти приймання - передачі обладнання від 12.05.2010 року .

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ТОВ "Прок-2" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с.31-33).

Обладнання доставлялось згідно з умовами п.1.1 договору поставки - за домовленістю сторін, а саме доставку обладнання за рахунок поставщика (ТОВ "Прок-2") на умовах DDP "Инкотермс 2000" на об'єкт покупця за адресою: м. Чугуїв, вул. Харківська 105 а в повному обсязі в установлений договором строк.

Факт транспортування обладнання за умовами договору підтверджується товаротранспортною-накладною ( а.с.53).

З матеріалів справи також вбачається, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні придбаного товару, на підставі виданих ТОВ "Прок-2" податкових накладних були включені до складу податкового кредиту квітня 2010 року на загальну суму 5118,00 грн.

В 2010 році порядок формування податкового кредиту, обчислення та сплата податку на додану вартість врегульовувались положеннями ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3, п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, видані ТОВ "Прок-2", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, в повному обсязі відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, позивач, виконавши вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару від ТОВ "Прок-2" який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суму податку, при наявності підтвердження здійсненої господарської операції, правомірно сформував податковий кредит на підставі цих накладних.

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2010 р. обладнання було введено в експлуатацію відповідно до акту введення в експлуатацію обладнання до Договору поставки обладнання №23/02/01 від 23.02.2010 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору поставки обладнання, укладеного з ТОВ "Прок-2", а тому висновки податкового органу про відсутність реальності здійсненої господарської операції, не відповідає фактичним обставинам справи.

В обґрунтування правомірності свого висновку відсутності реального здійснення укладеної позивачем угоди з ТОВ "Прок-2", відповідач посилається на акт відсутності за юридичною адресою від 15.02.2012 року, складену фахівцями ДПІ, відповідно до якої ТОВ "Прок-2" не знаходиться за місцезнаходженням про що направлено повідомлення державному реєстратору.

Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача через встановлення зазначених обставин після виконання позивачем та ТОВ "Прок-2", укладеного договору поставки обладнання, тому вони не можуть бути підтвердженням відсутності фактичного проведення операції.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість через порушення порядку ведення господарської діяльності ТОВ "Прок-2" та неможливістю проведення зустрічної звірки.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Прок-2" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання підрядником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо його скасування.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. по справі № 2а-13266/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.