Рішення

від 25.07.2013 по справі 925/1066/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Справа № 925/1066/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Авраменко Ю.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом дочірнього підприємства "Спільна мета", м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобайпродсервіс", смт.Чорнобай Черкаської області про стягнення 18274,24 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій ДП "Спільна мета" (далі - позивач) просить стягнути з ТОВ "Чорнобайпродсервіс" (далі - відповідач) - 23126,25 грн., у тому числі: 13995,50 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар, 4678,67 грн. договірної пені, 824,89 грн. три проценти річних та 1627,19 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошових зобов'язань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договорів поставки №262/11 від 25.07.2011 року та №001/12 від 04.01.2012 року позивач поставляв відповідачу товар, який останній прийняв, однак його вартість у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого утворився прострочений борг з оплати за поставлений товар в сумі 13995,50 грн., на який нараховані договірна пеня, три проценти річних та інфляційні за весь період прострочення.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач вказав на сплату відповідачем після подання позову 2955,50 грн., тому зменшує суму позовних вимог, просить стягнути з відповідача 18274,24 грн., у тому числі:11000,00 грн. основного боргу, 4798,24 грн. пені, 848,81 грн. три проценти річних та 1627,19 грн. інфляційних втрат, нарахованих по 10.07.2013 року.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає його праву, встановленому ст.22 ГПК України, тому прийнята судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 10.07.2013 року уповноваженій особі відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі.

Явка представника відповідача у судове засідання ухвалою суду про порушення провадження у справі визначена на його розсуд.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез'явлення його представника у судове засідання не перешкоджають розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримала зменшені позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

25 липня 2011 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір поставки №262/11, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар (замінники цільного та сухого знежиреного молока, премікси, білково-вітамінно-мінеральні добавки та обладнання для тваринництва) (далі - Товар), найменування (асортимент) та ціна яких узгоджуються сторонами та відображаються в рахунках та товаророзпорядчих документах (накладних та/або актах прийому-передачі), які складаються сторонами на кожну партію товару окремо, згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти у власність товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

У Договорі сторони, зокрема, домовились про наступне:

- ціна кожної партії товару визначається в товаророзпорядчих документах, виходячи із обсягу замовленого покупцем асортименту товару за цінами згідно рахунку (пункт 2.1);

- покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 10 банківських днів з моменту здійснення постачальником поставки кожної партії товару (пункт 2.4);

- за прострочення строків здійснення оплати постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми заборгованості, за кожний прострочений день (пункт 4.3);

- пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності, що становлять три роки (пункт 4.5);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором (пункт 6.1).

04 січня 2012 року між сторонами укладений Договір поставки №001/12, умови якого аналогічні умовам Договору поставки від 25.07.2011 року, зі строком дії договору до 31 грудня 2012 року.

На виконання умов Договорів позивач у період з 25.07.2011 року по 30.11.2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 822277,17 грн., який прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств.

В порушення умов Договорів відповідач вартість отриманого товару оплачував з порушенням строків, не у повному обсязі, внаслідок чого станом на 27.06.2013 року виник прострочений борг з оплати в сумі 13995,50 грн., що підтверджується карткою клієнта, яка підписана директором позивача.

26 лютого 2013 року позивач направив відповідачу лист, у якому вказав на наявність заборгованості в сумі 15995,50 грн. та вимагав її оплатити в строк до 01.03.2013 року, до листа доданий акт звірки розрахунків. Лист отриманий відповідачем 05.03.2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак залишений без відповіді, заборгованість була частково погашена.

Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено ще 2955,50 грн. заборгованості, отже станом на дату розгляду справи сума боргу становить 11000,00 грн. (13995,50 грн. - 2955,50 грн.).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлений по Договору товар, договірної пені, трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих у зв'язку із порушенням строку виконання грошових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін та заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

З огляду на вищенаведені докази у справі, встановлені обставини справи та наведені правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 11000,00 грн. боргу з оплати за поставлений товар.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений товар.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорах сторони визначили, що за прострочення строків здійснення оплати постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, від суми заборгованості, за кожний прострочений день. Пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності, що становлять три роки.

Пеня в сумі 4798,24 грн. позивачем нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення по кожній партії товару окремо, із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, по 10.07.2013 року. Розрахунок пені перевірено судом, він зроблений вірно. Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для звільнення від встановленої договором відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 1627,19 грн. позивачем зроблений по кожній партії товару окремо, із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Розрахунок інфляційних перевірено судом, він зроблений вірно.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані 848,81 грн. трьох процентів річних від простроченої суми. Розрахунок трьох процентів річних перевірено судом, він зроблений вірно.

З огляду на наведені норми законодавства та докази у справі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 11000,00 грн. основного боргу, 4798,24 грн. договірної пені, 848,81 грн. три проценти річних, 1627,19 грн. інфляційних втрат, отже задовольняє позов повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнобайпродсервіс" (Черкаська область, смт.Чорнобай, вул. Шевченка, будинок 274, корпус 5, ідентифікаційний код 35675002) на користь дочірнього підприємства "Спільна мета", (м.Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7-А, ідентифікаційний код 33690872) - 11000,00 грн. основного боргу, 4798,24 грн. договірної пені, 848,81 грн. три проценти річних, 1627,19 грн. інфляційних втрат, 1720,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 30 липня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко