Рішення

від 18.07.2013 по справі 911/1940/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2013 р. Справа № 911/1940/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПриватного підприємства «Акса-М-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресторансервіс» про стягнення 60 120,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Абрашкін Д.В. (довіреність б/н від 26.03.2013 року); від відповідача:не з'явились.

секретар судового засідання: Капля А.В.

Обставини справи:

22.05.2013 року Приватне підприємство «Акса-М-2» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 22.04.2013 року (вх. №1914 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресторансервіс» (далі - відповідач) про стягнення 60 120,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги за договором №31/12-34 від 31.12.2011 року та договором №01/01-36 від 01.01.2013 року, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 60 120,80 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 20.06.2013 року.

17.06.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 14.06.2013 року (вх. №13539) про уточнення та збільшення розміру позовних вимог.

У поданій заяві позивач зазначає, що у період з 01.04.2013 року по 17.06.2013 року Приватне підприємство «Акса-М-2» продовжувало надавати Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрресторансервіс» послуги згідно зазначених договорів, а відповідач, порушуючи умови договору, оплачував вказані послуги лише частково. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зросла та становить 82 129,94 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відтак, на розгляд господарського суду передані позовні вимоги остаточно сформовані в заяві б/н від 14.06.2013 року (вх. №13539 від 17.06.2013 року) про збільшення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача заборгованості у сумі 82 129,94 грн.

У судове засідання 20.06.2013 року представник відповідача по справі, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду від 22.05.2013 року не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 18.07.2013 року.

18.07.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н та дати (вх. №15607) про залучення документів на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2013 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

У судове засідання 18.07.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов з документальним запереченням не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 18.07.2013 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

31.12.2011 року між Приватним підприємством «Акса-М-2» (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрресторансервіс» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір №31/12-34 (далі - договір №31/12-34), згідно якого виконавець надає замовнику послуги по обробці (прання, хімчистка, прасування тощо) білизни та іншого майна замовника ( п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2. договору №31/12-34 вартість обробки 1 кг білизни становить 6 грн. 00 коп. з ПДВ. Вартість обробки речей, що потребують ручної обробки згідно Додатку№1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.3 договору №31/12-34 оплата наданих послуг здійснюється в дводенний термін, в безготівковій формі на підставі обґрунтованих рахунків-фактур виконавця.

Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, але не пізніше 15 банківських днів з моменту отримання Акту виконаних робіт (п. 3.1.2 договору №31/12-34).

Пунктом 7.1 договору №31/12-34 визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, та діє до 31 грудня 2012 року.

В подальшому між сторонами було укладено аналогічний за змістом договір №01/01-36 від 01 січня 2013 року (далі - договір №01/01-36), відповідно до якого виконавець надає замовнику послуги по обробці (прання, хімчистка, прасування тощо) білизни та іншого майна замовника ( п.1.1 договору №01/01-36).

Відповідно до п.1.2. договору №01/01-36 вартість обробки 1 кг білизни становить 6 грн. 00 коп. з ПДВ. Вартість обробки речей, що потребують ручної обробки згідно Додатку№1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.3 договору №01/01-36 оплата наданих послуг здійснюється в дводенний термін, в безготівковій формі на підставі обґрунтованих рахунків-фактур виконавця.

Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, але не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання Акту виконаних робіт (п. 3.1.2 договору №01/01-36).

Пунктом 7.1 договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, та діє до 31 грудня 2013 року.

Таким чином правовідносини сторін врегульовані укладеними між ними договорами №31/12-34 від 31.12.2011 року та №01/01-36 від 01.01.2013 року (далі - договори), які були чинними на період, за який позивач просить стягнути заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом дії договорів свої обов'язки за договорами щодо надання послуг виконував належним чином. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов договорів.

У відповідності до умов договорів позивач надав відповідачу послуги по обробці (прання, хімчистка, прасування тощо) білизни та іншого майна замовника за період січень 2012 року - червень 2013 року на загальну суму 132 653,94 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями (оглянутими в судовому засіданні оригіналами) актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 31.01.2012 року по 31.05.2012 року, що підписані уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками.

Також, на підтвердження надання послуг за договором №01/01-36 від 01.01.2013 року представником позивача надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.06.2013 року №1-00000283 та №1-00000284, які підписані лише зі сторони Приватного підприємства «Акса-М-2», оригінали яких було направлено відповідачу для підписання 13.06.2013 року. Докази направлення вказаних актів та отримання їх відповідачем 04.07.2013 року наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надані послуги були оплачені частково, а саме на суму 50 524,20 грн. Вказане підтверджується наступними документами:

- Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2012 року;

- Актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2012 року;

- Актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.01.2013 року;

- Актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.03.2013 року;

що підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб;

- Довідкою з банку по руху платежів від ТОВ «Укрресторансервіс» на рахунок ПП «Акса-М-2».

Жодних інших документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про здійснення повної оплати отриманих за період з 31.01.2013 року по 13.06.2013 року послуг відповідачем не надано.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за надані послуги, позивач був змушений звернутися до господарського суду з даною позовною заявою.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.1.2 укладених між сторонами договорів №31/12-34 від 31.12.2011 року та №01/01-36 від 01.01.2013 року, сторонами визначено, що замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, але не пізніше 15 та 10 банківських днів відповідно з моменту отримання Акту виконаних робіт .

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договорами зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 82 129,74 грн. (132 653,94 грн. надано послуг - 50 524,20 грн. оплачено послуг).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, однак, у зв'язку з невірним розрахунком підлягає задоволенню частково у сумі 82 129,74 грн.

В іншій частині позову, а саме в стягненні 0, 20 грн. основного боргу суд відмовляє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрресторансервіс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, буд. 16, ідентифікаційний код 30780360) на користь Приватного підприємства «Акса-М-2» (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, ідентифікаційний код 32669237) 82 129 (вісімдесят дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 74 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 29.07.2013 року