Рішення

від 30.07.2013 по справі 922/2827/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р.Справа № 922/2827/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119; до закритого акціонерного товариства фірми "Європа", 61177, місто Харків, вулиця Золочівська, 26, кв. 29, код ЄДРПОУ 23461637; про стягнення 23008, 86 грн. за участю :

позивача - Счастлива Я.О., довіреність №38-1867 від 28.05.2010р.;

відповідача - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до закритого акціонерного товариства фірми "Європа" про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 23008,86грн.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №1452 від 01.03.2002р. в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії.

Ухвалою суду від 17.07.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2013 р., з метою отримання доказів повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 30.07.2013р. не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.07.2013р. та про відкладення розгляду справи від 17.07.2013р. за адресою вказаною у позовній заяві, що співпадає з адресою вказаній у довідці з ЄДР станом на 16.07.2013р., наданій позивачем для долучення до матеріалів справи 30.07.2013р. Проте, вказані ухвали повернулися до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та закритим акціонерним товариством фірмою "Європа" (споживач) 01.03.2002р. укладений договір №1452 про постачання теплової енергії, згідно умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002р. (п.10.1. договору), та якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.10.4.). В п.10.2. сторони погодили випадки, з яких цей договір припиняє свою дію - закінчення строку, на який він був укладений; взаємна згода сторін; прийняття рішення господарським судом Харківської області та ліквідація сторін. Документи, що містяться в матеріалах справи, дають підстави вважати договір №1452 про постачання теплової енергії від 01.03.2002р. діючим.

Згідно п. 5.1. договору сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

В додатку №1 додоговорусторони погодили обсяги споживання теплової енергії за кожним параметром. Також встановили, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент договору, становить 1460,90грн., ПДВ 292,18грн., усього 1753,09грн. (п.п.1-2. додатку 1 до договору).

Позивач свої зобов'язання за даним договором протягом жовтня 2011р. - квітня 2013р. виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії (арк. спр. 11-26).

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення відповідача по вулиці Бакуліна, 3, у м. Харкові. Акт на включення опалення №173/16873 від 16.10.2011р. та акт №173/19387 від 09.10.2012р. (арк.спр. 9, 47).

За твердженнями позивача відповідач в порушення п.6.3. договору вартість отриманої теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року в сумі 23008,86грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну чи часткову оплату наданих послуг з теплопостачання, суд вважає заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 23008,86 гривень нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства фірми "Європа" (61177, місто Харків, вулиця Золочівська, 26, кв. 29, код ЄДРПОУ 23461637) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) 23008,86грн. боргу за неналежне виконання договірних зобов'язань, 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.07.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.