Постанова

від 17.07.2013 по справі 922/1035/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 10» липня 2013 р. Справа №922/1035/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Русскіна О.В., за довіреністю від 06.11.2012 року;

другого відповідача - Янищук Д.А., за довіреністю від 01.04.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління «Бурспецстроймонтаж», м.Харків (вх.№1866Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1035/13-г,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», м.Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудтехніка-18», м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Бурспецстроймонтаж», м.Харків,

про стягнення 2041985,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1035/13 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудтехніка-18» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно- монтажне управління «Бурспецстроймонтаж» на користь Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року у розмірі 1183790,16 грн., яка складається з заборгованості по простроченій частині кредиту у розмірі 442000,00грн., заборгованості по строкових процентах у розмірі 3196,93 грн., заборгованості по прострочених процентах у розмірі 690705,01 грн., пені у розмірі 47888,22 грн. та судовий збір у розмірі 23675,81 грн.

В частині солідарного стягнення з відповідачів пені у розмірі 858194,84 грн. - в задоволенні позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Бурспецстроймонтаж» з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1035/13 та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції відмовлено в задоволені клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, що є порушенням принципу об'єктивності та повноти розгляду справи, оскільки суддя не володіє спеціальними знаннями для дослідження договору на предмет відповідності підпису, який міститься в договорі поруки №643-4 від 11.09.2007 року, підпису директора ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» Кайгородова О.М. та відповідності печатки, яка міститься в договорі печатці ТОВ «БМУ «Бурспецстоймонтаж». Апелянт зазначає, що договір поруки №643-4 від 11.09.2007 року підписаний сторонньою особою та скріплений печаткою, яка не є печаткою ТОВ «БМУ «Бурспецстоймонтаж».

Так само, на думку скаржника, господарський суд Харківської області, не володіючи спеціальними знаннями, необхідними для перевірки документів фінансово-кредитних операцій, неправомірно та безпідставно відмовив в задоволенні клопотання другого відповідача про призначення судової економічної експертизи, посилаючись тільки та той факт, що у призначення судової економічної експертизи не має потреби, оскільки в матеріалах справи достатньо письмових доказів, а саме, розрахунок заборгованості відповідачів перед ПАТ «Український Професійний Банк» станом на 04.03.2013 року.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом прийнято рішення від 29.05.2013 року з неправильною юридичною оцінкою обставин справи та неповнотою їх встановлення у рішенні в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 3196,93 грн. заборгованості по строкових відсотках та 690705,01 грн. заборгованості по прострочених відсотках.

Крім того, другий відповідач наголошує на тому, що договір поруки №643-4 від 11.09.2007 року припинено 10.09.2010 року, оскільки термін виконання основного зобов'язання згідно договору про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року та додаткових договорів до договору про відкриття кредитної лінії №643 від 09.04.2008 року, 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року встановлено до 10.09.2010 року, а вимог до поручителя в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України пред'явлено не було. Однак, суд першої інстанції вказаному належної правової оцінки не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління «Бурспецстроймонтаж» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засідання 10.07.2013 року представник другого відповідача надав через канцелярію суду заяву (вх.№5731) про застосування позовної давності, оскільки ПАТ «Український Професійний Банк» був пропущений строк на пред'явлення позову до ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» як до поручителя ТОВ «Спецтехніка - 18».

Також, другий відповідач надав до суду клопотання (вх.№5732) про призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручити Харківському НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, а на вирішення експерта поставити питання, визначені у зазначеному клопотанні.

В обґрунтування заявленого клопотання про призначення судової економічної експертизи другий відповідач вказує, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості є не розумним, не справедливим, виходячи з розміру основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом, та таким, що не відповідає вимогам Положення про кредитування ПАТ «Український Професійний Банк». Більш того, даний розрахунок є упередженим, необґрунтованим первинними документами та таким, що містить математичні помилки та не відповідає умовам кредитного договору. Вказане підтверджує необхідність проведення судової економічної експертизи, а саме - перевірити документи фінансово-кредитних операцій, надані позивачем до суду, на предмет відповідності нарахованого розміру строкових процентів умовам договору про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року (зі змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року), укладеного між позивачем та першим відповідачем, та методу нарахування ПАТ «Український Професійний Банк» строкових процентів за вищезазначеним договором вимогам Положення про кредитування ПАТ «Український Професійний Банк».

Оскільки визначення правильності нарахування ПАТ «Український Професійний Банк» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року можливе лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в галузі фінансово-кредитних операцій та бухгалтерського обліку, вважаємо що для повного та всебічного розгляду даної справи необхідне проведення судової економічної експертизи. Результати даної експертизи можуть суттєво вплинути на винесення обґрунтованого та законного рішення по справі.

У судовому засіданні 10.07.2013 року представник другого відповідача підтримав заявлені ним клопотання про призначення судової економічної експертизи, щодо застосування позовної давності, доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак пояснив, що проти позиції апелянта заперечував та вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги другого відповідача слід відмовити, а рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1035/13 - залишити без змін.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 10.07.2013 року була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбудтехніка-18» рекомендованим листом 21.06.2013 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 03.07.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, перший відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 21.06.2013 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення першого відповідача, а також те, що його явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду апеляційної скарги ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» у даному судовому засіданні за відсутності представника першого відповідача.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк», правонаступником якого по всіх правах і обов'язках виступає ПАТ «УПБ», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудтехніка-18» (позичальник, перший відповідач) укладено договір про відкриття кредитної лінії №643, із змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, від 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року, згідно з умовами якого, банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію у розмірі 442000,00 грн. на поповнення обігових коштів позичальника терміном до 10.09.2010 року зі сплатою 22% річних за користування кредитними ресурсами.

Згідно з п. 3.1 договору про відкриття кредитної лінії банк зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позичальника №2600316009, МФО 300205, код 35072723, у ВАТ «УПБ» грошові кошти в межах вказаної у п. 1.1. цього договору суми.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного Кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також, згідно із статтею 1050 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин по винні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з умовами п. 1.1., 1.4., 4.1., 7.1, 7.5 та 8.1 кредитного договору позичальник зобов'язався, починаючи з червня 2010 року, забезпечити щомісячне погашення заборгованості по кредиту та процентам, а у разі порушення строків повернення кредиту позичальник узяв на себе зобов'язання сплачувати банку подвійну процентну ставку, а саме - 44% річних. Крім цього, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з умовами п.п. 4.4. та 5.9. кредитного договору, у разі порушення позичальником умов цього договору, несвоєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів за його використання, банк має право достроково стягнути отримані позичальником кредитні кошти, проценти за їх використання та штрафні санкції за договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем взяті на себе зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №643, із змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, від 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року виконані, а саме, надано позичальникові кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами №5067696 від 21.02.2008 року, №5022066 від 08.02.2008 року, №4987751 від 30.01.2008 року, №4852644 від 25.12.2007 року, №4830982 від 21.12.2007 року, №4816983 від 18.12.2007 року, №4786665 від 10.12.2007 року, №4773008 від 05.12.2007 року, №4769025 від 04.12.2007 року, №4599720 від 23.10.2007 року, №4551532 від 09.10.2007 року, №4487900 від 24.09.2007 року, №4472910 від 19.09.2007 року.

Проте позичальник - перший відповідач, свої зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №643, із змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, від 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року належним чином не виконує, несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, не здійснює щомісячне погашення кредиту, а також простроченої кредитної заборгованості та пені.

У зв'язку із затримками погашення кредиту та сплати процентів, 09.09.2009 року та 01.08.2012 року банком (позивачем) було направлено листи №27-09/3856 та №34/14-26/49 до першого відповідача з вимогою терміново погасити кредит та прострочену заборгованість, згідно з договором про відкриття кредитної лінії.

Неналежне виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №643, із змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, від 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року, стало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою, в якій ним заявлено до стягнення 442000,00 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 3196,93 грн. заборгованості по строкових процентах, 690705,01 грн. заборгованості по прострочених процентах. В підтвердження заявлених сум до стягнення позивачем надано до суду розрахунок.

Другий відповідач проти заявлених позивачем сум до стягнення заперечував та зазначав, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості є не розумним, не справедливим, виходячи з розміру основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом, та таким, що не відповідає вимогам Положення про кредитування ПАТ «Український Професійний Банк». Більш того, на думку другого відповідача, розрахунок позивача є упередженим, необґрунтованим первинними документами та таким, що містить математичні помилки та не відповідає умовам кредитного договору. У зв'язку із незгодою розрахунку сум до стягнення здійсненим позивачем, другий відповідач заявив в клопотання про призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручити Харківському НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, а на вирішення експерта поставити питання, визначені у зазначеному клопотанні.

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пункт 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначає, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В силу приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів, розглянувши клопотання другого відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи для перевірки вірності розрахунку сум, заявлених позивачем до стягнення, дійшла висновку щодо відмови у його задоволенні, оскільки вказане клопотання в порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим.

Так, другий відповідач у своєму клопотанні не наводить, в чому саме полягає порушення позивачем у здійсненні нарахувань сум до стягнення та не наводить обґрунтувань в підтвердження неналежності здійсненого позивачем розрахунку. Крім того, другий відповідач не був позбавлений права надати до суду свій контррозрахунок щодо заявлених позивачем сум до стягнення.

Колегія суддів також зазначає, що в суді першої інстанції другим відповідачем заявлялося клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення розміру заборгованості у позичальника (першого відповідача) по нарахуванню заборгованості по строкових відсотках, по прострочених відсотках, по пені.

В задоволенні зазначеного клопотання судом першої інстанції також було відмовлено, оскільки, по-перше, призначення експертизи є правом суду, а не обов'язком, та, по-друге, місцевий господарський суд встановив відсутність потреби у спеціальних знаннях для встановлення розміру заборгованості у першого відповідача по нарахуванню заборгованості по строкових процентах, по прострочених процентах, а обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та винесення рішення.

Колегія суддів вважає, що оскільки першим та другим відповідачами не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, хоча мали можливість скористуватися своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів: 442000,00 грн. - заборгованість по простроченому кредиту; 3196,93 грн. - заборгованість по строкових процентах; 690705,01 грн. - заборгованість по прострочених процентах є правомірною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.1 договору про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року із змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, від 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року, передбачено за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує банку пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,2% від суми проспореної заборгованості за процентами на рахунок банку №639749013.

Так, позивачем на підставі п. 8.1 договору про відкриття кредитної лінії за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, була нарахована за період з грудня 2008 року до 01 березня 2013 року пеня в сумі 906083,06 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також без врахування строків позовної давності про застосування, якої заявлено другим відповідачем.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

При цьому, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, частиною 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З наданого позивачем розрахунку суми пені вбачається, що він здійснений без врахування вимог чинного законодавства, а саме, положень ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що другим відповідачем у суді першої інстанції заявлялося клопотання про зменшення нарахованої заборгованості по пені. У клопотанні другий відповідач зазначає, що є всі підстави для зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки, оскільки позивач вимагає стягнути пеню за строк більше шести місяців.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За своїм формальним змістом клопотання другого відповідача про зменшення нарахованої пені є запереченням щодо стягнення пені за весь час прострочення платежу, а не за шість місяців у порядку статті 232 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції, з яким погоджується Харківський апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку, що, оскільки відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги клопотання 2-го відповідача про застосування строку позовної давності та клопотання про зменшення розміру пені, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 47888,22 грн. та відмовив у стягненні пені у розмірі 858194,84 грн., адже розрахунок по зазначеним вимогам здійснено з порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (позивачем) 11.09.2007 року між ВАТ «Український Промисловий Банк», ТОВ «Спецбудтехніка-18» (позичальник) та ТОВ «Будівельно-монтажне управління» «Бурспецстроймонтаж» (поручитель, другий відповідач) було укладено договір поруки №643-4 (зі змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, 29.01.2009 року), згідно з умовами пункту 1.2. якого поручитель узяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком, як солідарний боржник, за кредитним договором (договір про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року).

Пунктом 2.1. та пунктом 2.2. сторони погодили, що в разі повного або часткового невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором в передбачені договором строки, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя. Крім того, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів поручителя в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Позивач та відповідачі визначили, що договір поруки №643-4 (зі змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, 29.01.2009 року) діє до повного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №643, із змінами та доповненнями від 09.04.2008 року, від 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (стаття 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржника, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з першого відповідача (боржник) та другого відповідача (поручитель) суму заборгованості солідарно у зв'язку із укладеним між сторонами договором поруки.

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» викладено, що відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому, сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 252 Цивільного кодексу України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 та ст. 252 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши умови договору поруки №643-4 від 11.09.2007 року із наступними змінами та умови договору про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року із наступними змінами, дійшла висновку, що вищевказаний договір поруки є припиненим 10.09.2010 року, оскільки термін виконання основного зобов'язання згідно договору про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року та додаткових договорів до договору про відкриття кредитної лінії №643 від 09.04.2008 року, 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року встановлено до 10.09.2010 року, а вимог до поручителя в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України пред'явлено не було.

Враховуючи те, що порука є припиненою, то правові підстави стягувати заборгованість по простроченому кредиту, по строкових відсотках, по прострочених відсотках, по пені солідарно з першого відповідача, боржника - ТОВ «Спецбудтехніка-18» та другого відповідача, поручителя - ТОВ «БМУ «Бурспецстроймонтаж» відсутні.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неналежного виконання боржником - першим відповідачем, умов договору про відкриття кредитної лінії №643 від 09.04.2008 року, 24.09.2008 року, 09.10.2008 року, 20.11.2008 року, 29.01.2009 року та наявності обставин для стягнення заборгованості, однак не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості солідарно з першого відповідача (боржника) та другого відповідача (поручителя), оскільки договір поруки є припиненим. Вказане свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення на підставі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1035/13-г і часткового задоволення апеляційної скарги другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Бурспецстроймонтаж».

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1 п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління «Бурспецстроймонтаж» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року у справі №922/1035/13-г скасувати частково, а саме, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління «Бурспецстроймонтаж» на користь Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №643 від 11.09.2007 року у розмірі 1183790,16 грн.

В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно монтажне управління «Бурспецстроймонтаж».

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 року по справі №922/1035/13-г - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 15, ідентифікаційний код 19019775 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Бурспецстроймонтаж» (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 Б, к.302, ідентифікаційний код 33608086) 11837,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 15 липня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шевель О.В.