Постанова

від 22.07.2013 по справі 922/1894/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа № 922/1894/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новікова Ю.В.

за участю прокурора Кондратюк Н.А. посвідчення № 009093 від 12.10.2012 року

представників сторін:

позивача - не з"явився

першої третьої особи - Ремінний В.І. довіреність № 9462 від 28.12.2012 року;

другої третьої особи - не з"явився

першого відповідача - Бєлєвцова О.С. довіренсть від 29.04.2013 року;

другого відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. № 2085 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.13 у справі

за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківської області, м. Харків,

треті особи , що не заявляють самостійних сивог на предмет спору на стороні позивача:

1) Державна інспекція сільського господарства у Харківській області, м. Харків,

2) Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області

до

1) Приватне підприємство "Золота нива 1", м. Ізюм,

2) Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області, м. Ізюм,

про скасування розпоряджень та визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх реєстрації

ВСТАНОВИЛА:

Позовні вимоги Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківської області до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області та ПП "Золота Нива 1" полягають у скасуванні розпорядження № 174 від 28.04.2006 р. "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та оформлення права оренди на земельні ділянки ПП "Золота нива 1" зі змінами, внесеними розпорядженнями №84 від 27.02.2007 р. "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.04.2006", № 230 від 08.05.2007 р. "Про внесення змін до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 28.04.2006р. №173, від 28.04.2006р. №174, від 27.02.2007р. №81 та від 27.02.2007р. №84" та №48 від 05.02.2009р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ПП "Золота нива 1" та визнанні недійсними договорів оренди землі, укладених 23.09.2009 року між Ізюмською районною державною адміністрацією та ПП "Золота Нива 1" щодо десяти земельних ділянок загальною площею 17,0799 га, 20,1747 га, 4,7624 га, 133,8786 га, 46,4720 га, 187,0509 га, 24,1926 га, 21,2178 га, 21,9529 га, 49,9872 га, з кадастровими номерами, відповідно, 6322886500:04:000:0372, 6322886500:04:000:0242, 6322886500:04:000:0242, 6322886500:04:000:0324, 6322886500:04:000:0325, 6322886500:04:000:0250, 6322886500:04:000:0108, 6322886500:04:000:0109, 6322886500:04:000:0253, 6322886500:04:000:0251. Також прокурором заявлені вимоги про зобов'язання ПП "Золота Нива 1" привести земельні ділянки вартістю 6868008,39 грн. загальною площею 526,769 га, що розташовані на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, у придатний для подальшого використання стан та повернути їх Головному управлінню Держземагенства у Харківській області та скасування реєстраційних записів у Державному реєстрі земель від 07.10.2009 року за №040967200293, №040967200294, №040967200291, №040967200298, №040967200292, №040967200299, №040967200297, №040967200300, №040967200295, №040967200296.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2013 року (суддя Жельне С.Ч.) у позові відмовлено повністю.

Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач у судове засідання не з"явився, 18.07.2013 року надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує апеляційну скаргу прокурора, просить рішення господарського Харківської області від 12 червня 2013 року у справі № 922/1894/13 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У зв"язку з участю його представника в іншому судовому засіданні, просить розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Представник першої третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні зазначив, що підтримує апеляційну скаргу Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області, просить рішення господарського Харківської області від 12 червня 2013 року у справі № 922/1894/13 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Друга третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання уповноваженого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник у судовому засіданні вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з"ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення. Вказує на те, що прокурор безпідставно звернувся з позовом за захистом інтересів держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківської області, оскільки вказана особа не має суб'єктивного права на звернення до суду з таким позовом, а її права та інтереси спірними розпорядженням та договорами не порушені. Також зазначає, що твердження прокурора про те, що перебіг позовної давності починається 18.03.2013 р. свідчить про необізнаність прокурора із матеріалами справи.

Другий відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення содового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотне повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача, другого відповідача та другої третьої особи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи прокурора, першого відповідача та першої третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації № 174 від 28 квітня 2006 року "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та оформлення права оренди на земельні ділянки ПП "Золота нива 1" позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та оформлення права оренди загальною площею 654,1664га, в тому числі ріллі площею 646,6664га: земельні ділянки, які припадають на невитребувані земельні частки (паї), земельні ділянки для створення мережі польових доріг до земельних часток (паїв) із земель загального користування ААП "Світанок", із земель державного резервного фонду, розташованих на території Левківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації № 83 від 27 лютого 2007 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПП "Золота нива 1" позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 36,5771га.

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації №84 від 27 лютого 2007 року "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.04.06 №174" в зазначеному розпорядженні замінено загальну площу земельних ділянок 654,1664га на площу 526,7803га, площу ріллі 646,6664га замінено на 522,0179га, виключивши земельні ділянки ріллі, які припадають на невитребувані земельні частки (паї).

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації від 08 травня 2007 року №230 "Про внесення змін до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 28.04.2006 №173, 28.04.06 №174, від 27.02.07 №81 та від 27.02.07 №84" в текстах зазначених розпоряджень слова "проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок" замінити на слова "технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)".

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів для оформлення права оренди на земельні ділянки ПП "Золота нива 1" із земель державного резервного фонду, земель внутрігосподарського резервного фонду та земель загального користування ААП "Світанок" на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розроблена ФОП Тупік О.Д. (обмінний файл прийнято 13.01.2009р. №21.14.93058) містить висновок Відділу архітектури і будівництва Ізюмської РДА від 23.07.2007р., а також висновок Ізюмського районного відділу земельних ресурсів від 23.07.2007р. №3268 про погодження цими органами вказаної технічної документації, що є чинними.

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації від 05 лютого 2009 року № 48 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ПП "Золота Нива 1" затверджено "Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів для оформлення права оренди на земельні ділянки ПП "Золота нива 1" із земель державного резервного фонду, земель внутрігосподарського резервного фонду та земель загального користування ААП "Світанок" на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області". Надано ПП "Золота Нива 1" в користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 526,769га, в тому числі ріллі площею 522,0066га із земель внутрігосподарського резервного фонду ААП "Світанок": контур №78 площею 133,8786га, контур №95 площею 24,1926га, контур №97 площею 21,2178га (згідно матеріалів інвентаризації земель), із земель державного резервного фонду: поле №3 польової сівозміни площею 49,9872га, поле №2 польової сівозміни площею 21,9529га, поле №2 польової сівозміни площею №20,1747га, поле №2 ґрунтозахисної сівозміни площею 46,4720га, частина поля №2 ґрунтозахисної сівозміни площею 17,0799га (згідно проекту землеустрою ААП "Світанок"), земельні ділянки рілля для створення мережі польових доріг до земельних часток (паїв) площею 187,0509га та багаторічні сади площею 4,7624га, які розташовані на території Левківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 49 років.

На підставі вищезазначеного розпорядження голови Ізюмської районної державної адміністрації між ПП "Золота Нива 1" та Ізюмською районною державною адміністрацією були укладені договори оренди зазначених земельних ділянок від 23.09.2009р., які зареєстровані в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 07.10.2009р. за №040967200291, №040967200292, №040967200293, №040967200294, №040967200295, №040967200296, №040967200297, №040967200298, №040967200299, №040967200300.

Відповідність чи невідповідність правового акту індивідуальної дії та правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Ч.2 ст.9 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Серед передбачених ст.17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Ст.124 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності із ст.50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

П.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004р. №677, встановлено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Отже, згідно із ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час винесення розпоряджень №174 від 28.04.2006р., №№83, 84 від 27.02.2007 р., №230 від 08.05.2007р.), єдиний випадок надання земельної ділянки в оренду із розробленням проекту відведення земельної ділянки - це зміна цільового призначення земельної ділянки, що не мало місця у спірних правовідносинах. Доказів зміни цільового призначення земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, як на час прийняття Ізюмською районною державною адміністрацією розпорядження №174 від 28.04.2006р., так і на час прийняття розпоряджень №№83, 84 від 27.02.2007р., №230 від 08.05.2007р., діяли одні й ті ж законодавчі вимоги, що передбачають відсутність необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання їх у користування без зміни цільового призначення та в разі, якщо межі земельних ділянок вже були встановлені в натурі (на місцевості).

Ст.55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно із ст.56 цього Закону технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Отже, з системного аналізу наведених законодавчих унормувань суд приходить до висновку, що надання у користування земельних ділянок без зміни їх цільового призначення, має здійснюватися без розроблення проекту відведення земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

Таким чином, суд не вбачає порушень законодавчо встановленої процедури надання Ізюмською районною державною адміністрацією в користування ПП "Золота Нива 1" на умовах оренди земельних ділянок із земель державного резервного фонду, земель внутрігосподарського резервного фонду та земель загального користування ААП "Світанок" на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Зауваження позивача про те, що розпорядженням №174 від 28.04.2006 року площа земель, яку планується відвести становить 646,6664га, а розпорядженням №48 від 05.02.2009 року затверджена технічна документація на загальну площу 526,769га, отже межі в натурі (на місцевості) встановлено не було, що призвело до формування нових земельних ділянок, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що Ізюмською районною державною адміністрацією оскаржувані розпорядження приймалися щодо конкретних земельних ділянок, перелік яких наведений в самих розпорядженнях, які мають різні номери контурів, ділянок та різні розміри площі, тобто земельні ділянки надавалися в користування ПП "Золота Нива 1" не єдиним масивом. При цьому, розпорядженнями голови Ізюмської районної державної адміністрації загальна площа земельних ділянок змінювалася шляхом виключення конкретних земельних ділянок, що вплинуло на розмір загальної площі земельних ділянок.

Таким чином, формування нових земельних ділянок не відбулося, адже межі земельних ділянок вже були встановлені в натурі (на місцевості) згідно проекту землеустрою ААП "Світанок". А зменшення загальної площі відведених земельних ділянок відбулось виключно з причин зменшення їх кількості.

Отже, твердження позивача про прийняття оскаржуваних розпоряджень відповідача із порушенням вимог ст.123 ЗК України, п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004р. №677, матеріалами справи не підтверджуються.

Ч.1 ст.21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У п.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Прокурором та позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття першим відповідачем оскаржуваних розпоряджень та укладення відповідачами оспорюваних договорів оренди землі.

Відтак, підстави для скасування розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області №174 від 28.04.2006 р. "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та оформлення права оренди на земельні ділянки ПП "Золота нива 1" із змінами, внесеними розпорядженнями №84 від 27.02.2007р. "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 28.04.2006", №230 від 08.05.2007р. "Про внесення змін до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 28.04.2006р. №173, від 28.04.2006р. №174, від 27.02.2007р. №81 та від 27.02.2007р. №84" та №48 від 05.02.2009р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ПП "Золота нива 1" - відсутні.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту оспорюваних договорів оренди землі від 23.09.2009 року, в них відсутня умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Натомість, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Тобто законодавцем чітко унормовано, що підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону є недодержання сторонами правочину одночасно двох умов: відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" та порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі".

Як встановлено судом, порушення сторонами оспорюваних правочинів вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", відсутності.

Ч.4 ст.179 ГК України визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Крім того, згідно із ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вказане, відповідачами у справі укладені оспорювані договори у відповідності до Типового договору оренди землі, у якому відсутні умови про передачу в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Типовий договір оренди землі відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду землі" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220, яка є чинною.

Як свідчать матеріали справи, проекти оспорюваних договорів оренди землі були розроблені Управлінням Держкомзему у Ізюмському районі на підставі договору №Ю-117 про надання послуг від 09.09.2009р., укладеного з ПП "Золота Нива 1", що підтверджується актом виконаних робіт щодо наданих послуг від 18.09.2009р. за договором №Ю-117 від 09.09.2009р.

Таким чином, посилання позивача на недійсність оспорюваних договорів оренди землі виключно внаслідок відсутності передбаченої ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є необґрунтованим.

Ч.1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п.1 Роз'яснень "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99р. N02-5/111 Вищий господарський суд України зауважив, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Проте, позивачем не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту недійсності договорів оренди землі від 23.09.2009 року, а тому оспорювані правочини не можуть бути визнані недійсними.

Отже, доводи прокурора, що оспорювані розпорядження та правочини вчинено з порушенням вимог земельного законодавства, спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, відсутні підстави й для зобов'язання ПП "Золота Нива 1" привести земельні ділянки вартістю 6868008,39грн. загальною площею 526,769га, що розташовані на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, у придатний для подальшого використання стан та повернути їх Головному управлінню Держземагенства у Харківській області.

Прокурор однією з позовних вимог просить скасувати реєстраційні записи у Державному реєстрі земель, визначивши третьою особою Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області.

Однак, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено пред'явлення позовних вимог до третьої особи.

Другим відповідачем через канцелярію суду 28.05.2013р. надано письмову заяву про застосування строків позовної давності відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України та з цих підстав відмови у позові (вх. № 19299 від 28.05.2013 р.).

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.161 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено у ході розгляду даної справи, прокурор оспорює розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації №174 від 28.04.2006р., №84 від 27.02.2007р., №230 від 08.05.2007р. та договори оренди землі, укладені 23.09.2009 року, а з цим позовом прокурор звернувся до суду лише у квітні 2013 року, тобто після спливу трьох років.

З наведеного випливає, що строк позовної давності на звернення прокурора із даним позовом до суду сплив.

Ч.4 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку про необгрунтованість позову та правомірно відмовив прокурору у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2013 року у справі № 922/1894/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.07.2013 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.