Постанова

від 25.07.2013 по справі 812/5552/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 року Справа № 812/5552/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

за участю:

представника позивача: Мілоградського О.О. (довіреність від 01.03.2013 №б/н)

представника відповідача: Шуст Ю.В. (довіреність від 26.06.2013 №352/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східмаш" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000122220 від 23.04.2013,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східмаш" (далі - ТОВ "Східмаш"), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби (далі - ДПІ в Жовтневому районі), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122220 від 23.04.2013.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки. Позивач зазначає, що ним було придбано у контрагента ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" книжкову продукцію, зазначені операції здійснені відповідно до укладених сторонами договорів поставки та оформлені відповідними видатковими, податковими накладними, платіжними дорученнями. Товарно-транспортні накладні в даному випадку не складалися, оскільки предметом поставки були 15 книжок і їх транспортування здійснювалося за допомогою легкового автомобіля. Позивач не погоджується з посиланнями податкового органу на вирок у кримінальній справі №1-1037/12 від 18.10.2012 як на обставину, що доводить нікчемність укладеного сторонами правочину. Позивач зазначає, що даний вирок прийнятий не у відношенні директора ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" ОСОБА_3, у вироку суду встановлена незаконна діяльність посадових осіб ТОВ "Комфінанс-кредо ЛТД" у період серпень 2011, січень, лютий, серпень 2012 року, у той час як постачання товару позивачу відбувалося 14.12.2011, вироком суду не визнані недійсними договори поставки №423 від 01.12.2011 та №427 від 12.12.2011 укладені між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач проти позову заперечував, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Між позивачем у справі ТОВ "Східмаш", м. Луганськ - покупець та ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД", м. Алчевськ - постачальник, було укладено договори поставки №423 від 01.12.2011, предмет поставки "книга Луганщина-2011" у кількості 8 прим. за ціною 2125 грн. (без ПДВ) на загальну суму 20400 грн., з них ПДВ 3400 грн. та №427 від 14.12.2011, предмет поставки "книга Луганщина-2011" у кількості 7 прим. за ціною 2500 грн. (без ПДВ) на загальну суму 21000 грн., з них ПДВ 3500 грн. (а.с. 22-25).

Відповідно до пункту 1.3 договорів поставка продукції здійснюється транспортом постачальника.

ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" виписано позивачу видаткові накладні №РН-1401 від 14.12.2011 книга "Луганщина-2011" 8 прим. на суму 20400 грн. відповідно до договору №423 від 01.12.2011, №РН-1402 від 14.12.2011 книга "Луганщина-2011" 7 прим. на суму 21000 грн. (а.с. 26,101), податкові накладні №1401 та №1402 від 14.12.2011 на суму 20400 грн. та 21000 грн. відповідно (а.с.28,29,93-102).

Оплата за товар проведена платіжними дорученнями № 1216 від 14.12.2011 на суму 21000 грн. та №1218 від 22.12.2011 на суму 20400 грн. (а.с.95, 100).

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 18.10.2012 у справі №1-1037/12 було визнано винною у скоєнні злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України ОСОБА_4. Судом було встановлено, що ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на придбання юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності приблизно в серпні 2011 року вирішила придбати корпоративні права власника на ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД". При цьому даний суб'єкт підприємництва був перереєстрований за невстановлених обставин на підставну особу - ОСОБА_3, якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_4 таким чином, ОСОБА_4 фактично придбала юридичну особу ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД", код 37612358, юридична адреса Луганська область, м. Алчевськ, вул. Мічуріна, 1а, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме виконувала функції власника та єдиної службової особи підприємства при формальній реєстрації підприємства та призначенні на посаду директора підприємства підставної особи ОСОБА_3 для ухилення від кримінальної відповідальності в разі виявлення контролюючими органами фактів порушення податкового та іншого законодавства (а.с. 56-57).

Отримавши інформацію про прийнятий вирок відповідач надіслав позивачу письмовий запит №1714/22-6 від 05.02.2013 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" (а.с. 60), 21.03.2013 позивачем було надано відповідь №9 на запит (а.с. 62).

В період з 27.03.2013 по 02.04.2013 відповідачем на підставі наказу № 375 від 27.03.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Східмаш" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" за грудень 2011 року, результати якої оформлені актом перевірки №640/22-6/32864688 від 05.04.2013 (а.с. 11- 20).

В акті перевірки, посилаючись на вирок Ленінського районного суду від 18.10.2012, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій з придбання позивачем книжок у ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" та порушення позивачем п. 198.2, 198.3., 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року на суму 6900 грн., п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 7935 грн.

На підставі акту перевірки 22.04.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11902,50 грн., з них 7935 грн. за основним платежем, 3967,50 грн. - штрафні санкції (а.с. 21).

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 134.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Статтею 138.1 визначено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1.1 Податкового кодексу витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пункту 138.2 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

При визначенні обґрунтованості віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат суд повинен виходити не лише з формальної наявності документів, а і з фактичної можливості учасників виконати зазначені операції.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти приймання-передачі, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та віднесення сум до складу валових витрат.

Суд зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Під час судового засідання представник позивача на запитання головуючого пояснив, що купівля-продаж книжок не є основним видом діяльності підприємства, в інших контрагентів, крім ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" позивач книги не купував, у ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" позивач придбавав лише книжки "Луганщина-2011" за двома договорами та двома накладними, які фігурують в матеріалах справи.

Таким чином, за поясненнями позивача ним було придбано всього 15 примірників книги "Луганщина-2011" у контрагента ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД".

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, дані книжки були придбані 14.12.2011 у кількості 15 примірників, 8 за накладною №1401 та 7 за накладною №1402.

На підтвердження подальшого використання книжок позивачем були надані договори, видаткові накладні та податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують реалізацію позивачем книжок наступним підприємствам:

19.12.2011 ТДВ "Первомайський електромеханічний завод ім.Карла Маркса" 7 примірників,

07.12.2011 ПрАТ "Науково-виробничий центр "Трансмаш" 2 примірника,

26.12.2011 ПрАТ "Кіровський ковальський завод "Центрокуз" 3 примірника,

26.12.2011 ТОВ "Футбольний клуб "Зоря" 5 примірників,

14.12.2011 Фермерське господарство "Криничне" 5 примірників,

26.12.2011 ПАТ "Луганськмлин" 2 примірники (а.с. 84-89, 103-129).

Дослідивши надані позивачем документи на реалізацію, придбаних у ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" книжок суд встановив, що позивач, придбавши у ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" 14.12.2011 15 книжок, якимось чином зміг продати загалом 24 книги, при цьому 2 книги (видаткова накладна від 07.12.2011 №17) були продані позивачем ПрАТ "Науково-виробничий центр "Трансмаш" 07.12.2011, тобто ще за тиждень до їх придбання у ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД". Ціна реалізації книжок за наданими документами нижча за ціну їх придбання у ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД", постачання книжок у спосіб передбачений умовами договорів №423 та 427 - а саме їх постачання продавцем ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" не підтверджено жодними документами.

Така невідповідність кількості придбаних та проданих книжок, продаж книжок відповідно до документів, ще до їх придбання у контрагента, реалізація за ціною нижчою від ціни придбання, недоведеність обставин щодо транспортування придбаного товару відповідно до умов укладених договорів, на ряду з обставинами, встановленими вироком у кримінальній справі від 18.10.2012 лише підтверджує висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з придбання позивачем книжок у ТОВ "Комфінанс-Кредо ЛТД" та правомірність здійснених податковим органом висновків про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Східмаш" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000122220 від 23.04.2013 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 29.07.2013.

Суддя А.М. Каюда