Рішення

від 16.07.2013 по справі 910/11440/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11440/13 16.07.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛАРІКС» ЛТД»

про стягнення 16 951,38 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Гащук С.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛАРІКС» ЛТД» про стягнення 16 951,38 грн., а саме: 15 790,75 грн. - основного боргу, 971,13 грн. пені, 189,49 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за товар, поставлений за договором № 04/04/12 від 04.04.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11140/13 та призначено її до розгляду на 16.07.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

04.04.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛАРІКС» ЛТД» (покупцем) було укладено договір дистрибуції № 04/04/12 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник надає дистриб'ютору право дистрибуції, а також зобов'язується поставити, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти і оплатити товар торгових марок «Лібава», «Appel», «Danі», «Щедрі», «Круазетт», «Spilva», «Rafael Salgado» відповідно до специфікації (далі - Товар), а також бере на себе зобов'язання по розповсюдженню товару на території дистрибуції.

Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару проводиться за цінами, вказаними в супровідних документах на товар. Тара та упаковка входить у вартість товару.

Відповідно до п. 5.4 Договору оплата товару здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту поставки кожної окремої партії товару.

Згідно з п. 5.5 Договору сторони проводять звірку взаємних розрахунків щомісячно, до 10 числа місяця наступного за звітним про що сторони складають акт звірки взаємних розрахунків. У разі виникнення спорів акт вважається прийнятим, якщо протягом 5 календарних днів з моменту отримання жодна зі сторін не заявить мотивованих заперечень та не надасть належним чином завірених копій підтверджуючих документів.

06.04.2012 р. продавцем було поставлено, а покупцем прийнято продукцію на суму 21 249,94 грн., що підтверджується видатковими накладними, наданими в матеріали справи.

Покупець свої обов'язки по оплаті за поставлений товар виконав частково шляхом повернення товару на суму 5 459,18 грн., залишивши за собою заборгованість в розмірі 15 790,75 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 15 790,75 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата за поставлену продукцію, а претензія від 25.07.2012 р. залишена без розгляду та задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 15 790,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 971,13 грн. та три проценти річних в розмірі 189,49 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню, що обчислюється від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач пред'явив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за період з 27.04.2012 р. по 24.09.2012 р.

Суд здійснив власний перерахунок пені та трьох процентів річних, відповідно до якого пеня становить 973,40 грн., три проценти річних - 194,68 грн. Оскільки підстави для стягнення суми більшої, ніж заявлено позивачем, відсутні, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 971,13 грн. та три проценти річних в розмірі 189,49 грн. за розрахунком позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15 790,75 грн., 189,49 грн. трьох процентів річних та пені в розмірі 149,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається відповідача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛАРІКС» ЛТД» (03127, м. Київ, пр-т 40 річчя Жовтня, 120, корп. 1, код 21491019) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистриб'юшн» (09400, Київська обл., Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, 10/4, код 36405099) 15 790 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 76 коп. основного боргу, 971 (дев'ятсот сімдесят одну) грн. 13 коп. пені, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 49 коп. трьох процентів річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 29.07.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова