Рішення

від 26.07.2013 по справі 905/4366/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.07.2013р. Справа № 905/4366/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест» про стягнення 61 499,24 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Скріпова А.О. за довіреністю

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» (далі - ТОВ «УкрРосКаолін») звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест» (далі - ТОВ «Бізнес-Еверст») про стягнення 61 499,24грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 213, 526, 530, 625, 627, 629, 637, 693 Цивільного Кодексу України, 173, 179, 193, 198 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 19.06.2013р., 02.07.2013р. та від 11.07.2013р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 05 квітня 2012 року між ТОВ «УкрРосКаолін» та ТОВ «Бізнес-Еверест» укладено Договір поставки нафтопродуктів № 05/04-1 (надалі - Договір), згідно якого ТОВ «УкрРосКаолін» - Покупець, а ТОВ «Бізнес-Еверест» - Постачальник.

Пунктом 1.1 Договору зазначено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця паливно-мастильні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити їх.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що ціна, кількість та асортимент обумовлюються додатковими документами. Факт погодження ціни підтверджується підписом Покупця на товарній накладній/акті прийманні-передачі.

Згідно до пункту 2.2. Договору, кожна із Сторін зобов'язується впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від іншої Сторони Договору Акту звірки взаєморозрахунків, підписати його та направити іншій Стороні, або в той же строк направити свої мотивовані зауваження до Акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків, до повного розрахунку сторін.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

У судовому засіданні встановлено, що умови п.2.1 Договору позивачем виконувались належним чином та в повному обсязі. На підставі рахунків позивачем своєчасно сплачувалося 50% передоплати, а впродовж п'яти банківських днів з моменту отримання паливно-мастильних матеріалів здійснювалося перерахування інших 50% від загальної суми. Проте, паливно-мастильні матеріали підприємство ТОВ «УкрРосКаолін» отримувало в меншому обсязі ніж було оплачено. Так за виставленими відповідачем рахунками позивачем було сплачено у повному обсязі, та не отримано товар №23/07-03 від 23.07.2012р. на суму 4515 грн.; № 30/07-1 від 30.07.2012р. на суму 47076,40 грн.; 14/08-1 від 14.08.2012р. на суму 7877,38 грн.; 19/09-2 від 19.09.2012р. на суму 595 грн.

Станом на 01.06.2013р. заборгованість ТОВ «Бізнес-Еверест» перед ТОВ «УкрРосКаолін», як плата за непоставлений товар становить 60 063,78 грн.

Листом ТОВ «УкрРосКаолін» № 627 від 20.11.2012р. направлені на адресу відповідача акти звірки взаєморозрахунків. Відповідно до поштового повідомлення цей лист ТОВ «Бізнес-Еверест» отримав 21.11.2012р. Ні підписаних актів звірки взаєморозрахунків, ні письмових зауважень на адресу позивача від відповідача не надходило.

У зв'язку з тим, що продавець - ТОВ «Бізнес-Еверест», який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець - ТОВ «УкрРосКаолін» звернувся до суду з позовом про суми попередньої оплати.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1). Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2).

Відповідачем не надано доказів, що на момент розгляду справи він виконав своє зобов'язання та поставив позивачу оплачений товар у повній кількості, або повернув суму попередньої оплати.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 60 063,78 грн. доказаними та обґрунтованими, отже підлягають задоволенню в цій частині.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1435,46 грн.. нарахованих за період з дати порушення зобов'язань за оплаченими рахунками №23/07-03 від 23.07.2012р. на суму 4515 грн.; № 30/07-1 від 30.07.2012р. на суму 47076,40 грн.; 14/08-1 від 14.08.2012р. на суму 7877,38 грн.; 19/09-2 від 19.09.2012р. на суму 595 грн. по 01.06.2013 року.

Відповідно до частин 2,3 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За змістом ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм права, у зв'язку з несвоєчасним виконанням господарських зобов'язань за договором №05/04-1 від 05.04.2012р. позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1435,46 грн. на суму попередньої оплати за яку не отримано товар.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних судом встановлено, що вірною сумою 3% річних від загальної заборгованості у розмірі 60063,78грн. за визначені позивачем періоди є 1454,93 грн. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення суми позовних вимог, визначеного ст. 22 ГПК України, суд задовольняє позовні в цій частині вимоги в межах заявленого позову, а саме на суму 1435,46 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Еверест» про стягнення 61 499,24 грн. підлягають задоволенню у повному олбсязі..

Судові витрати згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» до Товариства з обмежено відповідальністю «Бізнес-Еверест» про стягнення 61 499 грн. 24 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Бізнес-Еверест» (83037, м.Донецьк, вул. Газети «Комсомолець Донбасу», 43-а, код ЄДРПОУ 37789904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» (87011, Донецка область, Володарський район, с. Катеринівка, вул. Леніна, 43, код ЄДРПОУ 32147675) заборгованість у сумі 60 063 (шістдесят тисяч шістдесят три) грн. 78 коп. та три відсотки річних у розмірі 1435 (одна тисяча чотириста тридцять п'ять) грн. 46 коп.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Бізнес-Еверест» (83037, м.Донецьк, вул. Газети «Комсомолець Донбасу», 43-а, код ЄДРПОУ 37789904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» (87011, Донецка область, Володарський район, с. Катеринівка, вул. Леніна, 43, код ЄДРПОУ 32147675) судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 26 липня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов