Рішення

від 24.07.2013 по справі 905/3837/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2013 Справа № 905/3837/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Костіній Я.О. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ПЛЮС" до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.С."; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне товариство "Данко" пропро стягнення 198528,78грн. Представники сторін: від позивача: від відповідача1: від відповідача 2: Єфремов С.В.- представник за довіреністю; не з'явився. не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ПЛЮС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.С." заборгованості на загальну суму 198028,78 грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 182266,66 грн., пені у розмірі 12634,67 грн., інфляційні втрати у розмірі 682,03 грн., 3% річних у розмірі 2445,42 грн.; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне товариство "Данко" заборгованості у розмірі 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №12/11-ПГК від 12.11.2012 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 198028,78грн. Також позивач посилається на укладений між ним та відповідачем-2 договір поруки, за яким відповідач -2 поручився за належне виконання відповідачем-1 зобов'язань по договору в межах суми 500,00 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №12/11-ПГК від 12.11.2012; договору поруки 04/04/13 від 04.04.2013; видаткової накладної №ПГК-3 від 20.11.2012, видаткової накладної №ПГК-15 від 30.11.2012, довіреності на отримання товару 221/11-1 від 21.11.2012, довіреності на отримання товару №30/11-1 від 30.11.2012, рахунку на оплату №СФ-0000003 від 15.11.2012, рахунку на оплату №СФ-0000009 від 27.11.2012, акт взаємних розрахунків, претензії №11/04/13-1 від 11.04.2013.

У судовому засіданні призначеному на 24.07.2013 з'явився представник позивача, подав письмові пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали суду. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Також позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що розходження в кількості товару, зазначеної у рахунках-фактурах та відповідних видаткових накладних, пояснюється тим, що рахунки виставлялися на підставі усного замовлення покупця, а фактичний обсяг товару поставлявся згідно планів вантажоперевезення. Будь яких претензій від відповідача 1 з цього приводу на адресу позивача не надходило. Довіреності №21/11-1 від 21.11.2012 та №30/11-1 від 30.11.2012 були отримані за допомогою електронного зв'язку через мережу Інтернет. Фактичне отримання товару відповідачем 1 підтверджується відсутністю претензій з його боку, підписами та печатками відповідача 1 на первинних документах.

Відповідачі відзив на позов не надали, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Ухвали суду та позовні матеріали надсилались відповідачам на адреси зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-Плюс", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Д.С.", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №12/11-ПГК (з урахуванням додатку №1 до договору постачання №12/11-ПГК від 12.11.2012) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність покупця щебінь (далі - товар), а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором. Найменування товару, його характеристики, ціна за одиницю виміру та інші необхідні дані визначаються договором та відповідними додатками до нього.

Згідно п. 3.1. договору постачання товару за договором здійснюється постачальником на умовах FCA станція Трикратне Одеської залізниці (відповідно до Інкотермс-2000). Постачання товару може здійснюватись на інших умовах, про що між сторонами буде укладена відповідна Додаткова угода до даного договору.

Умови постачання відповідно до правил "Інкотермс-2000" виконується в обсязі, що не суперечить положенням договору. (п. 3.1 договору).

Строк поставки кожної окремої партії погоджується сторонами у специфікаціях (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором, дорівнює загальній фактичній вартості товару, поставленого постачальником покупцю/вантажоодержувачу у відповідності до специфікацій, додаткових та видаткових накладних за весь час дії договору.

Оплата покупцем кожної партії товару здійснюється у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника протягом 10 робочих днів після отримання товару, якщо інше не буде передбачено відповідними специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього договору. Можлива оплата товару готівкою у касу постачальника відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1 договору).

Згідно п. 6.1 товар (партія товару), що постачається на умовах договору, вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем відповідно до базисних умов постачання:

-за кількістю - відповідно до відвантажувального (транспортного) документу;

-за якістю - відповідно до посвідчення (сертифікату) якості, наданого під час відвантаження.

Згідно п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012, у випадку взаємної домовленості сторін даний договір може бути пролонгований на строк обумовлений додатковою угодою про продовження його дії.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію-заявку №1 від 12.11.2012 до договору, згідно з якою постачальник зобов'язався здійснити поставку щебню у кількості 1656 тон за ціною 71,00грн. (без ПДВ) на загальну суму 117576,00 (без ПДВ) та на загальну суму 141091,20грн. (з ПДВ), підставою для оплати продукції є рахунок постачальника, що є невід'ємною частиною договору №12/11-ПГК від 12.11.2012.

Договір та специфікація-заявка №1 від 12.11.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації-заявки №1 від 12.11.2012 до договору, позивач поставив відповідачу -1 товар на загальну суму 182266,66грн., що підтверджується видатковими накладними: №ПГК-3 від 20.11.2012 на суму 95447,86грн., №ПГК-15 від 30.11.2012 на суму 86818,80грн; рахунком-фактурою №СФ-0000003 від 15.11.2012 на суму 141091,20, рахунком-фактурою №СФ-0000009 від 27.11.2012 на суму 35272,80, податковими накладними на суму 182266,66грн., довіреностями №21/11-1 від 21.11.2012 та №30/11-1 від 30.11.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані позивачем до матеріалів справи та містяться в матеріалах справи.

Як зазначав позивач в письмових поясненнях, розходження в кількості товару, зазначеної у рахунках-фактурах та відповідних видаткових накладних, пояснюється тим, що рахунки виставлялися на підставі усного замовлення покупця, а фактичний обсяг товару поставлявся згідно планів вантажоперевезення.

Відповідачем-1 жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу-1 на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору поставки № 12/11-ПГК від 12.11.2012.

Оскільки відповідачем-1 отримано продукцію, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач -1 вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 182266,66 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №11/04/13-1 від 11.04.2013, в якій позивач вимагає від відповідача-1 погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 182266,66грн. та застосовує штрафних санкцій у розмірі 6667,22грн. Доказів надісланні її відповідачу-1, до матеріалів справи не надано.

Відповідач -1 відповіді на вищезазначену претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Спір виник з причини того, що відповідач -1 не розрахувався вчасно з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач-1 у строки передбачені п. 5.1 договору вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 182266,66грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 182266,66грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 8.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 05.12.2012 по 21.05.2013 у розмірі 6809,49грн, з 15.12.2012 по 21.05.2013 у розмірі 5825,18грн. Позивачем здійснено розрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 8.2 договору замовник за даним договором несе наступну відповідальність: за кожен день порушення строків розрахунку (у випадку поставки без 100% попередньої оплати) за товар (партію товару) покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 5% від вартості товару (партії товару) за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році, та не вірно визначена облікова ставка НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 05.12.2012 по 31.12.2012 (кількість днів прострочення становить 27 (визначено позивачем) складає 1056,19грн. (95447,86грн. х 7,5 х 2 : 100 : 366 х 27 = 1056,19грн.); розмір пені за період з 01.01.2013 (визначено позивачем) по 21.05.2013 (дата визначена позивачем) (кількість днів прострочення становить 141 (визначено позивачем) складає 5699,48грн. (95447,86 х 7,5 х 2 : 100 : 365 х 141 = 5699,48грн.); загальний розмір пені за період з 05.12.2012 по 21.05.2013 складає 6755,67грн.

За розрахунком суду, розмір пені за період з 15.12.2012 по 31.12.2012 (кількість днів прострочення становить 17 (визначено позивачем) складає 604,89грн. (86818,80грн. х 7,5 х 2 : 100 : 366 х 17 = 604,89грн.); розмір пені за період з 01.01.2013 (визначено позивачем) по 21.05.2013 (дата визначена позивачем) (кількість днів прострочення становить 141 (визначено позивачем) складає 5030,73грн. (86818,80 х 7,5 х 2 : 100 : 365 х 141 = 5030,73грн.); загальний розмір пені за період з 05.12.2012 по 21.05.2013 складає 5635,62грн.

За розрахунком суду, розмір пені становить 12222,56грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період 05.12.2012 по 21.05.2013 на суму заборгованості 95447,86, за період 15.12.2012 по 21.05.2013 на суму заборгованості 86818,80грн. та інфляційні втрати на загальну суму 682,03 грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його арифметично невірним.

За розрахунком суду, розмір 3% за період з 05.12.2012 по 31.12.2012 (кількість днів прострочення становить 27 (визначено судом) складає 211,23грн. (95447,86грн. х 3% х 27 : 366= 211,24грн.); розмір пені за період з 01.01.2013 (визначено судом) по 21.05.2013 (дата визначена судом) (кількість днів прострочення становить 141 (визначено судом) складає 1106,15грн. (95447,86 х 3% х 141: 365= 1106,15грн.); загальний розмір 3% за період з 05.12.2012 по 21.05.2013 складає 1317,39грн.

За розрахунком суду, розмір 3% за період з 15.12.2012 по 31.12.2012 (кількість днів прострочення становить 17 (визначено судом) складає 120,97грн. (86818,80грн. х 3% х 17 : 366= 120,97грн.); розмір пені за період з 01.01.2013 (визначено судом) по 21.05.2013 (дата визначена судом) (кількість днів прострочення становить 141 (визначено судом) складає 1006,14грн. (86818,80 х 3% х 141: 365= 1006,14грн.); загальний розмір 3% за період з 05.12.2012 по 21.05.2013 складає 1127,11грн.

За розрахунком суду, розмір 3% річних становить 2444,50грн., який і підлягає задоволенню.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрати не на весь місяць. За розрахунком суду, розмір інфляційних витрат становить 729,79грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 682,03грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача -1 суми основного боргу у розмірі 182266,66 грн., пені у розмірі 12222,56 грн., 3% річних у розмірі 2444,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 682,03 грн. є обґрунтованими.

04.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ПЛЮС" та відповідачів Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне товариство "Данко" укладений договір поруки№04/04/13.

Згідно з п.1.1 вищевказаного договору, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "А.Д.С.", що виникли з договору поставки №12/11-ПГК від 12.11.2012, укладеного між кредитором (ТОВ "ЕНЕРГІЯ ПЛЮС") та ТОВ "А.Д.С." (боржником).

У п 3.1. Договору поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань на суму, рівну 500,00 грн.

До поручителя, який виконав зобов'язання забезпечені порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі і ті, які забезпечували його виконання (п. 4.2 договору поруки).

Відповідно до п. 6.1 договору поруки поручитель та боржник несуть додаткову субсидіарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань.

Договір поруки набирає чинності з моменту його належного підписання та діє до повного виконання взятих на себе поручителем зобов'язань (п. 7.1 договору поруки).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Поручителя слід вважати зобов'язаним надати виконання замість основного боржника лише з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя про виконання договору поруки у солідарному порядку.

Як альтернативний варіант сторони можуть передбачити в договорі поруки субсидіарний порядок заявлення вимог.

До правовідносин поруки застосовуються загальні правила, що стосуються солідарних та субсидіарних зобов'язань встановлені у статтях 541 - 544 та статті 619 Цивільного кодексу України, приписи яких застосовуються в обсязі, що не суперечать суті поруки.

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись статтею 543 Цивільного кодексу України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу.

Тобто, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

При субсидіарній поруці перед тим, як заявити вимоги до поручителя, кредитор повинен звернутися до основного боржника. Частиною 2 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова боржника від задоволення цієї вимоги або неотримання на неї відповіді в розумний строк дають кредитору право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі від поручителя.

Як встановлено судом вище, договором поруки укладеним між позивачем та відповідачем-2 передбачено, що поручитель та боржник несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність перед кредитором.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №11/04/13-1 від 11.04.2013, в якій позивач вимагає від відповідача-1 погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 182266,66грн. та застосовує штрафних санкцій у розмірі 6667,22грн. Доказів надісланні її відповідачу-1, до матеріалів справи не надано.

Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (пункт 4 вказаної норми).

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що станом на момент вирішення спору, порука є чинною та не припиненою.

Однак, враховуючи те, що договором поруки передбачено додаткову (субсидіарну) відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача-1 з вимогою, як це передбачено ст. 619 Цивільного кодексу України, а також те, що рішення про стягнення з боржника заборгованості по договору №12/11-ПГТ тільки прийнято судом, то суд приходить до висновку про передасть звернення з вимогою до поручителя про стягнення 500,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 182266,66 грн., пені у розмірі 12222,56 грн., 3% річних у розмірі 2444,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 682,03 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача та відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам. Додатково з позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10,00 грн., оскільки загальна суму позовних вимог з відповідачів становить 198528,78 грн., від якої відраховуються 2%.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.С." (61060, Харківська обл., м.Харків, Фрунзенський р-н, вул.Олімпійська, буд.1, кв.52, код ЄДРПОУ 34952875 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ПЛЮС" (04080, м.Київ, вул.Межигірська, буд. 78 код ЄДРПОУ 32944752) суму основного боргу у розмірі 182266 (сто вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят шість)грн. 66 коп., пеню у розмірі 12222(дванадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 2444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві)грн. 03 коп., судовий збір у розмірі 3653 (три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ПЛЮС" (04080, м.Київ, вул.Межигірська, буд. 78 код ЄДРПОУ 32944752) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10(десять) грн. 00 коп.

5. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 29.07.2013.