Рішення

від 29.07.2013 по справі 907/596/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2013 Справа №907/596/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Росток"

до товариства з обмеженою відповідальністю „Вокс"

про стягнення 272992,57 грн., в тому числі 49500,00 грн. основного боргу, 3486,34 грн. пені, 690,63 грн. 3 % річних та 219315,60 грн. 5% за користування чужими коштами,

Суддя - Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача - Шаранич Н.М., представник по довіреності №149 від 28.05.13;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Росток" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Вокс" про стягнення 272992,57 грн., в тому числі 49500,00 грн. основного боргу, 3486,34 грн. пені, 690,63 грн. 3 % річних та 219315,60 грн. 5% за користування чужими коштами.

Представник позивача просить задоволити позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві. На вимогу суду подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ №194707 щодо відповідача, із якого випливає, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Вокс" знаходиться у вказаному реєстрі, а його юридичною адресою є вул. Радищева, буд. 2, м. Ужгород.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, заперечень по суті позовних вимог не подав. Надіслана судом кореспонденція за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернута органом зв'язку з поміткою „…за закінченням терміну зберігання" (а. с. 3-5, 45-47, 55-57).

П. 3.9.1 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11 №18 передбачено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПОУ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У зв'язку з викладеним, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Росток" (постачальник-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Вокс" (покупець-відповідач) 02 січня 2013 року укладено договір поставки нафтопродуктів за №009.

На виконання умов договору постачальник (позивач) поставив покупцеві (відповідачу) дизпаливо по накладних №ТБ-0010 від 10.01.13 на суму 44723,75 грн., №ТБ-0011 від 18.01.13 на суму 43998,50 грн., №ТБ-0048 від 01.02.13 на суму 44240,25 грн., №ТБ-0070 від 13.02.12 на суму 45499,00 грн., №ТБ-0087 від 22.02.13 на суму 45690,75 грн., всього на суму 224102,25 грн. (а. с. 33-35).

За даними позивача, не спростованими відповідачем, останній сплатив за продукцію, отриману по вищевказаним накладним, суму 174602,25 грн.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 5.2. договору сторін передбачено, що покупець здійснює оплату нафтопродуктів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до представленого рахунку на протязі трьох банківських днів, якщо інший термін не обумовлений в додатку до даного договору. Додатками до договору (а. с. 16-20) надана відстрочка в оплаті - 5 днів з моменту поставки.

Виходячи із вищенаведеного, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 49500,00 грн підлягає задоволенню.

Підлягає також задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 690,63 грн. 3% річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 16.01.13 по 03.06.13 (розрахунок річних, а. с. 25).

Вимога про стягнення пені в сумі 3486,34 грн. задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені позивач посилається на ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згадана стаття Цивільного кодексу України тільки визначає поняття пені (неустойки), а не встановлює її розмір чи порядок застосування; аналогічно і ст. ст. 231, 232 Господарського кодексу України, які, зокрема, визначають розмір штрафних санкцій тільки в тих випадках, якщо хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; в інших випадках розмір пені за прострочення грошового зобов'язання сторони повинні визначити у договорі (п. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Договором №009 поставки нафтопродуктів від 02.01.13 не передбачена відповідальність покупця у виді пені за несвоєчасну оплату продукції, ні її розмір.

Пунктом 6.3. вказаного договору передбачена відповідальність постачальника (а не покупця) за несвоєчасну поставку у вигляді сплати неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача 219315,60 грн., що складає 5% за кожен день прострочки за період з 28.02.13 по 03.06.13 за користування чужими грошовими коштами на підставі ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 6.2. вищевказаного договору сторін.

Пунктом 6 договору сторін передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору.

Зокрема, п. 6.2. вказаного договору передбачена відповідальність покупця за несвоєчасне проведення оплати за товар або за не оплату товару у відповідності до умов даного договору або додатку до нього покупець сплачує неустойку (штраф) у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання.

Однак вимогу про сплату такої неустойки покупцем постачальник (позивач) не ставить.

Натомість просить стягнути 5% від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати, виходячи із другого речення п. 6.2. договору сторін, яким передбачено, що „…у випадку не оплати або не оплати в повному обсязі за товар, з моменту спливу строку оплати на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування коштами, в розмірі 5% (п'ять) відсотків від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов'язання".

Однак сплата процентів за користування чужими коштами по ст. 536 Цивільного кодексу України можлива при продажу товару в кредит (товарний кредит) згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.

Пункт 6.2. договору міститься в розділі 6 договору, яким сторони погодили порядок та умови застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Однак положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено право вимагати у покупця сплати відсотків за користування коштами, які не є відповідальністю , а платою весь час користування коштами .

Враховуючи, що сторони договору невірно визначили сутність процентів за користування чужими грошовими коштами, розцінивши їх як відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а не борг, якими повинні бути проценти за користування чужими грошовими коштами з точки зору їх юридичної природи, керуючись п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про визнання недійсним другого речення п. 6.2. договору сторін №009 від 02.01.13 на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідні правові позиції викладені у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.10 №2-24/2341-2009 та постанові Верховного Суду України від 12.12.11 №07/238-10.

З огляду на вкладене, позовні вимоги про стягнення 219315,60 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1 ст. 83, 82-85

Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним друге речення п. 6.2. договору поставки нафтопродуктів №009 від 02.01.13: „…У випадку не оплати або не оплати в повному обсязі за товар, з моменту спливу строку оплати на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування коштами, в розмірі 5% (п'ять) відсотків від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов'язання".

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вокс", вул. Радищева, буд. 2, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 30506833) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Росток", вул. Боженка, 204, м. Ужгород (р/р 26002010631400 в ПАТ „Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32890880) суму 50190 /п'ятдесят тисяч сто дев'яносто/ грн. 63 коп., в тому числі 49500,00 грн. основного боргу та 690,63 грн. 3% річних, а також суму 1004 /Одна тисяча чотири/ грн. 61 коп. у відшкодування судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення від 29.07.13 складений та підписаний 31.07.12.

Суддя Ващиліна Н.М.