Рішення

від 27.07.2013 по справі 913/1439/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 липня 2013 року Справа № 913/1439/13

Провадження №14пд/913/1439/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" , м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугавтотранс" , м. Луганськ

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору

Суддя господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Грак Н.В., юрисконсульт, довіреність № 1/1-330 від 30.01.13;

від відповідача: Сизонова Ю.В., юрисконсульт, довіреність № 246 від 10.06.2013.

У судовому засіданні 25 липня 2013 року по справі оголошена перерва до 26 липня 2013 року. Після перерви представників сторін з'явились.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивач просить суд вирішити розбіжності, що виникли при укладені Договору № 31/1 від 15.04.2013 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" і ТОВ "Лугавтотранс" та викладені спірні питання пунктів 2.1.10, 2.2.4, 2.3.7, 2.3.10, 2.3.11, 2.3.12, 2.3.13, 2.3.14, 2.4.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Договору прийняти в редакції позивача.

Відповідач відзивом на позовну заяву проти заявленого позову заперечує з мотивів викладених у відзиві, розбіжності, що виникли при укладанні договору, викладені в наступних редакціях.

1. п.2.1.10

Редакція Позивача: „Забезпечувати інкасацію виручки від продажу квитків через каси автостанцій Власника, належної Перевізнику".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

2. п.2.2.4.

Редакція Позивача: „За дорученням Перевізника здійснювати обов'язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, які придбали квитки в касах автостанцій Власника".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

3. п.2.3.7.

Редакція Позивача: „Здійснювати посадку пасажирів в автобус на території автостанції тільки при наявності у них квитків на проїзд встановленого зразка".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

4. п.2.3.10.

Редакція Позивача: „Надавати на проміжних автостанціях квитково-касову документацію, дорожній лист реєстрації прибуття та відправлення автобусів для визначення вільних місць до часу відправлення автобусу в рейс".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

5. п.2.3.11

Редакція Позивача: „Надавати працівнику автостанції Власника перед відправленням в рейс квитково-обліковий лист та квиткову відомість з продажу квитків для контролю та усуненню можливостей безквиткового вивозу пасажирів з автостанції".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

6. п.2.3.12

Редакція Позивача: „В разі продажу квитків водієм Перевізника самостійно, згідно з п. 2.4.3, оплатити у касу Власника частину автостанційного збору та плату за надання послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, відповідно до п. 3.3 цього Договору, до моменту відправлення автобусу в рейс".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

7. п.2.3.13

Редакція Позивача: „Проінформувати Власника про внесення змін в розклад руху автобусів, відміну рейсів, зміну тарифів не пізніше ніж за 5 днів до настання таких змін."

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

8. п.2.3.14

Редакція Позивача: „У разі зміни системи оподаткування та реквізитів протягом 5 днів повідомити Власника та надати копії відповідних документів. Перевізник самостійно несе відповідальність за надання інформації про систему оподаткування своєї підприємницької діяльності. "

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

9. п.2.4.3

Редакція Позивача: „Здійснювати поточний продаж квитків через водія Перевізника на території автостанції Власника після закриття квитково-касової відомості.

Редакція Відповідача: „Здійснювати попередній продаж квитків самостійно чи за допомогою агента, а також через водія Перевізника після закриття квитково-касової відомості".

10. п.3.1

Редакція Позивача: „Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на додану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховується на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15 % (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків " .

Редакція Відповідача: ,,Грошові кошти в розмірі 90 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ ), а також ПДВ на суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах ) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника".

11. п.3.2

Редакція Позивача: „Власник перераховує страхові платежі у відповідності до договорів страхування протягом п'яти банківських днів після закінчення звітного періоду".

Редакція Відповідача: „Власник перераховує Перевізникові кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі, за перевезення багажу, а також страхові платежі протягом п'яти днів з дня відправлення відповідного рейсу шляхом безготівкового переказу на рахунок Перевізника".

12. п.3.3

Редакція Позивача: „У разі продажу квитків Перевізником самостійно (водієм або агенцією з продажу квитків) з посадкою пасажира на території автостанції, відповідно до п. 2.4.3 цього Договору, Перевізник сплачує у касу Власника 50% автостанційного збору (з урахуванням ПДВ), який він отримав за кожний самостійно проданий квиток ".

Редакція Відповідача: „У разі продажу квитків Перевізником самостійно (водієм або агенцією з продажу квитків) з посадкою пасажира на території автостанції відповідно до п. 2.4.3 цього договору, Перевізник забов'язаний перераховувати автостанції частину автостанційного збору (згідно затвердженої калькуляції, що є не від'ємною частиною договору) з урахуванням ПДВ, який він отримав за кожний самостійно проданий квиток".

13. п.3.4

Редакція Позивача: „Перевізник та Власник щорічно проводять звірку взаєморозрахунків, про що складається відповідний акт, завірений підписами та печатками з обох сторін".

Редакція Відповідача: „Порядок фіксації кількості квитків, проданих Перевізником, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково - касової відомості, встановлюється за домовленістю Сторін, та оформляється додатковою угодою до цього Договору".

14. п.3.5

Редакція Позивача: „Розрахунки власника з Перевізником за реалізацією квитків здійснюється не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дня відправлення відповідного рейсу, кінцевий розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від ЗО. 11.2010року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові ".

Відповідач заявив клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки поставлені відповідачем питання взагалі не мають відношення для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лугавтотранс" (далі ТОВ „Лугавтотранс") є суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування: Луганськ АС - 2 - Давидово - Микільске; Антрацит АС - Красний Луч АС - Луганськ АС - 1, Антрацит АС - Луганськ АС - 1, Луганськ АС - 1 - Антрацит АС, Луганськ АС - 1 - Стаханов, Луганськ АС - 1 - Троїцьке, Луганськ АС - 1 - Свердловськ АС, Луганськ АС - 2 - Вовкодаве, Луганськ АС - 1 - Шаровка, Луганськ АС - 2 - Олександрівна, Луганськ АС - 2 - Кружилівка, Луганськ АС - 2 - Кряківка, Луганськ АС - 1 - Мілове, Луганськ АС - 1 Красний Луч, Луганськ АС - 1 Новопсков АС, Троїцьке - Білокуракіне - Луганськ АС - 1, Луганськ АС - 2 - Благовіщенка, Луганськ АС - 2 - Діброва.Луганськ - Мілерово, Луганськ - Ростов - на - Дону (ч/з красний Луч), Луганськ - Ростов - на - Дону (ч/з Свердловськ), Луганськ АС-1 - Шарівка", „Луганськ АС-1 - Волкодаєво", „Луганськ АС-1 - Олександрівка", „Луганськ АС-1 - Кряківка", „Луганськ АС-1 - Кружилівка", „Луганськ АС-1 - Стаханов АС".

Між ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" та ТОВ „Лугавтотранс" було укладено договір № 31/1 „Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області" від 01 липня 2009.

Відповідно до ст.ст. 32, 36 Закону України „Про автомобільний транспорт", п. 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, та в зв'язку з набранням чинності з 01 січня 2011 року Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 № 700, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2010 за № 1068/18363, Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією укласти новий договір та надав два примірники Договору № 31/1 „Про надання послуг автостанцією перевізникові" від 15.04.2013 (лист № 1/1 - 1163 від 17.04.2013). Відповідач виклав свої заперечення у Протоколі розбіжностей від 07.05.2013 до Договору № 31/1 від 15.04.2013 (лист № 199 від 07.05.2013).

Згідно із ст.32 Закону України „Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника із власниками автостанцій визначаються договором, який є обов'язковим, а предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Власником автостанцій на сьогоднішній день у Луганській області є ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій", яке відповідно до законодавства здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

22 квітня 2013 року Позивачем було направлено лист № А - 1313 від 22.04.2013 разом з протоколом узгодження розбіжностей.

Згода між Позивачем та Відповідачем по п.п. 2.1.10, 2.2.4, 2.3.7, 2.3.10, 2.3.11, 2.3.12, 2.3.13, 2.3.14, 2.4.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Договору у встановлені законодавством строки не була досягнута.

Враховуючи вищевикладене, в зв'язку з тим, що відповідно до ст.32 Закону України „Про автомобільний транспорт" та п. 114 Правил укладення договору між перевізником та власником автостанції є обов'язковим, позивач звернувся з позовом про вирішення розбіжностей, що виникли при укладені Договору № 31/1 від 15.04.2013 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" і ТОВ "Лугавтотранс" та викладенні спірних питань пунктів 2.1.10, 2.2.4, 2.3.7, 2.3.10, 2.3.11, 2.3.12, 2.3.13, 2.3.14, 2.4.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Договору в редакції позивача.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Після порушення провадження у справі сторони врегулювали розбіжності, щодо пунктів 2.2.4, 2.3.7, 2.3.10, 2.3.11, 2.3.13, 2.3.14, 3.2, 3.4, 3.5. Тому провадження у справі у цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Щодо останніх пунктів договору, за якими існують розбіжності, слід зазначити наступне.

1. п.2.1.10

Редакція Позивача: „Забезпечувати інкасацію виручки від продажу квитків через каси автостанцій Власника, належної Перевізнику".

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзвязку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

Позивач обґрунтовує свою позицію тим, що у Позивача більш ніж 30 автостанцій і використовувати його послуги інкасації є доцільнішим і бюджетнішим.

Згідно ч. 2. п. 2.8. Постанови Правління НБУ України від 15 грудня 2004 року № 637 „Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", зареєстрованої в Мінюсті України 13 січня 2005р. за № 40/10320 із змінами та доповненнями внесеними Постановами Правління НБУ від: 10 серпня 2005р. № 277, 13 грудня 2006 року № 454, 25 квітня 2009 року № 252, 22 грудня 2010 року № 573 „здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів".

Тобто, діючими нормативними актами на господарський суб'єкт, яким є „Позивач", покладається обов'язок здавати надлімітну готівку в банк, а форма (порядок) здачі є вільним вибором, тому посилання Позивача на обов'язковість інкасації некоректні.

Таким чином, враховуючи той факт, що здавання готівки в банк є звичайною господарською операцією, яка регулюється окремим нормативним актом, яким передбачений вільний вибір форми цієї здачі, а також тим, що це не передбачене затвердженою Мінтрансом формою договору, необхідно прийняти по даному пункту розбіжностей редакцію „Відповідача", тобто вилучити вищезазначений п. 2.2.10 з договору.

2. п.2.3.12

Редакція Позивача: „В разі продажу квитків водієм Перевізника самостійно, згідно з п. 2.4.3, оплатити у касу Власника частину автостанційного збору та плату за надання послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, відповідно до п. 3.3 цього Договору, до моменту відправлення автобусу в рейс„.

Редакція Відповідача: „Виключити, як такий, що не відповідає Наказу Мінтрансзв'язку України № 860 від 30.11.2010 року „Про затвердження примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові".

Відповідно до ч. З п. 115 Правил продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу самостійно в разі відсутності у населеному пункті автостанції, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

У разі продажу квитків перевізником самостійно частину автостанційного збору перевізник перераховує автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

Згідно з ч. 5 п. 2 Правил вартість квитка - це сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої).

Так як перевізник після закриття квитково-касової відомості продає квитки за таку саму вартість як і автостанція, до якої входить автостанційний збір, його частину, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, (50 % від затвердженого автостанційного збору) Перевізник зобов'язаний перерахувати Власнику відповідно до п. 115 Правил. Тобто, це є кошти за послуги надані пасажиру.

Але, Відповідачу надаються також послуги згідно з предметом Договору № 31/1 від 15.04.2013 (п. 1.1) і він зобов'язаний їх оплачувати.

Пунктом 4.1 Порядку регулювання діяльності автостанцій передбачено, що вартість обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові визначається у відсотках від загальної суми вартості за тарифом.

Вартість за тарифом - це складова частина вартості проїзду (ч. 6 п. 2 Правил).

Згідно з п. 3.1 плата Власнику за надання послуг Перевізнику (виконання предмету Договору) складає 15% від вартості за тарифом.

Так як при самостійному продажу квитків Відповідачем, Позивач не надає йому лише послугу з продажу квитків, а всі інші, передбачені укладеним договором, надає, тому й плата має братися за вирахуванням послуги з продажу квитків.

Редакція Відповідача п. 2.3.12 зовсім не передбачає оплати Власнику наданих послуг в разі продажу квитків водієм Перевізника самостійно після закриття квитково- касової відомості, що є порушенням умов Договору № 31/1 від 15.04.2013.

Також посилання Відповідача на те, що нібито п. 2.4.3 дублює п. 2.3.12 не відповідає дійсності тому як, п. 2.3.12 закріплює обов'язок перевізника внести плату в касу Власника у разі продажу квитків самостійно на території автостанції, а п. 2.4.3 закріплює право Відповідача яким він на свій розсуд може користуватися або ні.

Враховуючи вищевикладене, п.2.3.12 приймається у редакції Позивача.

3. п.2.4.3

Редакція Позивача: „Здійснювати поточний продаж квитків через водія Перевізника на території автостанції Власника після закриття квитково-касової відомості".

Редакція Відповідача: „Здійснювати попередній продаж квитків самостійно чи за допомогою агента, а також через водія Перевізника після закриття квитково-касової відомості".

Пунктом 115 Правил передбачено, що перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та /або самостійно. Тобто це право перевізника.

Договір між власником автостанції та перевізником є обов'язковим, яким визначаються правовідносини між ними.

Вписувати в цей договір права Перевізника щодо продажу квитків іншим чином, ніж через каси автостанції, є необґрунтовано та непотрібно, так як предмет цього договору - це надання послуг Власником автостанції Перевізнику.

Будь-які обмеження для Відповідача п. 2.4.3 у редакції Позивача не передбачає.

Пунктом 2.4.3 Договору № 31/1 від 15.04.2013р. регламентуються правовідносини, які виникають лише між Власником та Перевізником (без встановлення правовідносин між Власником та агентами), а саме надається право перевізника продавати квитки через водія після закриття квитково-касової відомості, як і передбачено ч. 3 п. 115 Правил.

Таким чином, п. 2.4.3 повинен викладається в Договорі № 31/1 від 15.04.2013р. в редакції позивача - ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій„.

4. п.3.1

Редакція Позивача: „Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на додану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховується на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15 % (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків ".

Редакція Відповідача: „Грошові кошти в розмірі 90 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ ), а також ПДВ на суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах ) перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника ".

Відповідно до п.114 Правил між перевізником та автостанцією укладається договір, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків. Примірну форму договору затверджує Мінтрансзв'язку.

Наказом Мінтрансзв'язку № 860 від 30.11.2010р., затверджено примірну форму договору між перевізником та автостанцією.

Згідно з п.7.1.1. Типового технологічного процесу надання послуг пасажирських автостанцій та автовокзалів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 565 від 28.08.2001р., за договором перевізник здійснює перевезення пасажирів, а автостанція надає йому певний обсяг послуг і продає квитки протягом всього терміну до відправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квитків, у разі укладення цього договору, складає певний відсоток, який обумовлюється цим договором і не може перевищувати встановлених законодавством граничних розмірів.

У п.3.1. Примірного договору, передбачено, що грошові кошти у певному відсотку підлягають перерахуванню перевізнику, а частина, що залишилося автостанція залишає собі, як плату за надання перевізнику обов'язкових послуг.

Відповідно до п. 4.1 Порядку регулювання діяльності автостанцій вартість обов'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові, визначається у відсотках від загальної суми вартості за тарифом від реалізованих через каси автостанцій власника квитків та вартості перевезення багажу на автобуси відповідного перевізника.

Пунктом 4.2 Порядку регулювання діяльності автостанцій передбачено, що вартість обов'язкових послуг визначається за договором перевізника з власником, але не може бути вищою від вартості, розрахованої за цим Порядком.

Згідно з розрахунком вартості обов'язкових послуг, що надаються перевізникові, розрахованого відповідно до розділу IV Порядку регулювання діяльності автостанцій, плата перевізника складає 17% від вартості за тарифом.

Обґрунтованість зазначеного розрахунку підтверджено висновком Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області по розрахунку вартості обов'язкових послуг, що надаються перевізникові на автостанціях ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" від 27.01.2011, а також висновком Транспортної академії України № 127 від 07.02.2011.

З врахуванням інтересів перевізників відсоток відрахувань (розмір плати за надання послуг) залишено в розмірі 15% від суми вартості за тарифом.

Плату у розмірі 15% від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків Позивач отримує від всіх перевізників, з якими у нього укладені договори про надання послуг на міжміських маршрутах.

Рішенням Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України № 01-29/13 04 серпня 2006 року визнано, що ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових авто станційних послуг, що надаються перевізникам.

Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України „Про приватизацію державного майна" та ст. 108 Цивільного кодексу України ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" є правонаступником усіх прав та зобов'язань, в тому числі і майнових ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій".

Згідно з п. 2.3 Статуту товариства Позивач є правонаступником ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій".

Таким чином, ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій", як правонаступник ТОВ „Луганське регіональне управління автобусних станцій", займає монопольне (домінуюче) становище на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам.

Частиною 2 ст. 4 Закону України „Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суб'єкти господарювання зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Дії Позивача щодо укладення договорів з перевізниками (всупереч діючому законодавству) різних за переліком та вартістю обов'язкових автостанційних послуг договорів з перевізниками є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікується за п. п. 1,2 ст. 50, ч.2. ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" як суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що можуть призвести до обмеження конкуренції, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, оскільки Позивач займає монопольне становище на ринку надання автостанційних послуг, він не може змінювати суттєві умови для кожного окремо перевізника.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 Господарського кодексу України у разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Запропонований Відповідачем розподіл виторгу нічим не обґрунтований і тягне за собою відповідальність Позивача оскільки ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" займає монопольне становище на ринку надання автостанційних послуг, з метою недопущення зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, Позивач повинен застосовувати однакові ціни та однакові умови до рівнозначних угод.

Посилання Відповідача у своєму відзиві на те що в розрахунку прийняті звітні данні за 2010 рік, а не за 2012, 2013 роки і тому він не відповідає вимогам п. 4.3 порядку, не являється достатнім щоб зазначати, що розрахунок не вірний.

Враховуючи вищевикладене, п.3.1 має бути включений у Договір № 31/1 від 15.04.2013р. у редакції Позивача.

5. п.3.3

Редакція Позивача: „У разі продажу квитків Перевізником самостійно (водієм або агенцією з продажу квитків) з посадкою пасажира на території автостанції, відповідно до п. 2.4.3 цього Договору, Перевізник сплачує у касу Власника 50% автостанційного збору (з урахуванням ПДВ), який він отримав за кожний самостійно проданий квиток".

Редакція Відповідача: „У разі продажу квитків Перевізником самостійно (водієм або агенцією з продажу квитків) з посадкою пасажира на території автостанції відповідно до п. 2.4.3 цього договору, Перевізник забов'язаний перераховувати автостанції частину автостанційного збору (згідно затвердженої калькуляції, що є не від'ємною частиною договору) з урахуванням ПДВ, який він отримав за кожний самостійно проданий квиток".

Частина автостанційного збору, яку повинен сплачувати Відповідач при самостійному продажу квитків, відповідно до розрахунку становить 10,07% від вартості за тарифом.

Однак, з урахуванням інтересів перевізників Позивачем встановлено плату у розмірі 50 % від затвердженої вартості автостанційного збору.

ПАТ „ЛРАУС" надав до суду розрахунок частини автостанційного збору оплачуваний перевізником при самостійному продажу квитків, а не розрахунок автостанційного збору, як вважає Відповідач.

Відповідно до вимог Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 № 700, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1068/18363 та на підставі протоколів обстежень автостанцій ПАТ „Луганське регіональне управління автобусних станцій" Міністерством транспорту та зв'язку України Державною адміністрацією автомобільного транспорту (державтотрансадміністрація) було затверджено Наказ № 241 від 24.05.2011 про видачу свідоцтва про атестацію автостанцій нашого підприємства.

Також усі тарифи автостанційного збору погоджені з Луганською обласною державною адміністрацією, що підтверджує розпорядження голови обласної державної адміністрації № 1375 від 21 жовтня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, автостанційний збір до Відповідача ніяким чином не відноситься. А згідно п. 3.6 Порядку розрахунок автостанційного збору переглядається за ініціативою Власника.

Таким чином, п. 3.3 Договору № 31/1 від 15.04.2013р. повинен бути прийнято в редакції Позивача.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на сторони у рівних частках, оскільки частина позовних вимог відхилена і прийнята редакція відповідача.

На підставі викладеного, керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст.49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугавтотранс" про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору задовольнити частково.

2. Викласти спірні пункти договору № 31/1 від 15.04.2013 "Про надання послуг автостанцією перевізникові" між ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій" і ТОВ "Лугавтотранс" у наступній редакції:

- п.2.1.10 - вилучити з договору;

- п.2.3.12 - "В разі продажу квитків водієм Перевізника самостійно, згідно з п. 2.4.3, оплатити у касу Власника частину автостанційного збору та плату за надання послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, відповідно до п. 3.3 цього Договору, до моменту відправлення автобусу в рейс";

- п.2.4.3 - "Здійснювати поточний продаж квитків через водія Перевізника на території автостанції Власника після закриття квитково-касової відомості";

- п.3.1 - "Грошові кошти в розмірі 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на додану суму (застосовується тільки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умовах) перераховується на розрахунковий рахунок Перевізника.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, складає 15 % (з урахуванням ПДВ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касових відомостей продажу квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником.

Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в результаті продажу квитків";

- п.3.3 - "У разі продажу квитків Перевізником самостійно (водієм або агенцією з продажу квитків) з посадкою пасажира на території автостанції, відповідно до п. 2.4.3 цього Договору, Перевізник сплачує у касу Власника 50% автостанційного збору (з урахуванням ПДВ), який він отримав за кожний самостійно проданий квиток".

Датою укладення даного договору є дата набрання законної сили рішенням суду у справі.

3. В решті позову провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугавтотранс" (м. Луганськ, вул. Оборонна, 101 "В", ідентифікаційний код 30760847) на користь Публічного акціонерного товариства "Луганське регіональне управління автобусних станцій" (м. Луганськ, вул. Оборонна, 101, ідентифікаційний код 33009052) витрати на сплачений судовий збір у розмірі 573 грн. 50 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26 липня 2013 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України.

Дата підписання рішення 31 липня 2013 року.

Суддя Є.А.Лісовицький