Рішення

від 30.07.2013 по справі 905/4659/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2013р. Справа № 905/4659/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 85947,62грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат;

від відповідача: ОСОБА_1 - особисто;

По справі була оголошена перерва з 11.07.2013р. на 18.07.2013р. на 10год 20хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Публічним акціонерним товариством «Торговельний центр «Білий лебідь», м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 70302,93грн., пені в сумі 12732,92грн. та 3% річних в сумі 2911,77грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №20 від 25.11.2011р., з урахуванням змін внесених додатковими угодами відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 70302,93грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 12732,92грн. та 3% річних в сумі 2911,77грн.

Відповідач 19.07.2013р. надав письмові пояснення та 30.07.2013р. заяву, в яких проти позову заперечує та зазначає, що заборгованість за період з квітня 2012р. по липень 2012р. позивачем нарахована безпідставно, оскільки відповідач не мав намір продовжувати користуватися орендованими приміщеннями.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами, з боку відповідача зауважень до цього клопотання до суду не надходило.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Публічним акціонерним товариством «Торговельний центр «Білий лебідь» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 25 листопада 2011р. був укладений договір оренди №20, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування об'єкт оренди: нежитлове приміщення, загальною площею 42,1кв.м. на першому поверсі будівлі універмагу Торговельного центру «Білий лебідь», вартістю 63458,59грн., та нежитлове приміщення загальною площею 54,0кв.м. на четвертому поверсі нового корпусу, блок В Торговельного центру «Білий лебідь», вартістю 66524,76грн. , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

За приписами п.1.4. договору цільове призначення об'єкту оренди - розміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» на першому поверсі будівлі універмагу та «Лавин» на четвертому поверсі нового корпусу, блок В.

Відповідно до п.2.1.-2.2. договору наданий об'єкт оренди передається Орендодавцем та повинен бути прийнятий Орендарем 01.01.2012р. Передача об'єкту оренди здійснюється уповноваженими представникам сторін за актом приймання-передачі.

Згідно умов п.3.1. договору орендатор повинен сплачувати орендодавцю орендну плату за користування об'єктом оренди в сумі 31928,00 грн. на місяць. Вартість комунальних послуг, окрім електропостачання, входить до складу орендної плати. Орендар відшкодовує Орендодавцю вартість спожитої електроенергії на підставі рахунків, наданих Орендодавцем.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що нарахування орендної плати починається з дати фактичної передачі об'єкту оренди за актом приймання-передачі. Орендна плата сплачується Орендодавцем за кожний місяць, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди Орендодавцю включаючи обидві ці дати.

Відповідно до п.3.5 Договору Орендар сплачує орендну плату на умовах передплати у строк з 1 по 5 число поточного (оплачуваного) місяця. Відповідно до п. 3.6 Договору орендар сплачує вартість спожитої електроенергії у строк до 5-го числа кожного місяця наступного за розрахунковим.

За приписами п.4.3.10. Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

За несвоєчасну оплату орендної плати, спожитої електроенергії та гарантійного платежу Орендодавець вправі вимагати від Орендаря пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення відповідного платежу(п.5.3. договору).

Згідно п.8.2. договір діє з 01.12.2011р. по 30.11.2012р. включно. Договір підписано обома сторонами.

Нежитлові приміщення площею 42,1кв.м., та 54,00кв.м. були передані відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.01.2012р.

27.04.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди, згідно якої договір оренди № 20 від 25.11.2011 р. був розірваний в частині орендування торгової площі 54,00кв.м. з 27.07.2012р. Дане приміщення було повернуто відповідачем позивачем за актом приймання-передачі від 26.07.2012р.

13.06.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода до Договору, за якою Орендар взяв у оренду нежитлове приміщення загальною площею 42,1кв.м на першому поверху будівлі Універмагу Торговельного центру «Білий лебідь». Відповідно цією додатковою угодою був змінений п. 3.1 Договору щодо ціни орендної плати, ціна оренди складала 15998,00грн. на місяць. Угода вступила в силу з 27.07.2012р.

01.11.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода до Договору, згідно якої був змінений в.1.1 Договору та був змінений Об'єкт оренди, а саме орендар прийняв у орендодавця об'єкт оренди - частину нежитлового приміщення загальною площею 21,05кв м на першому поверсі центрального корпусу торговельного центру «Білий лебідь». Відповідно цією додатковою угодою був змінений п. 3.1 Договору щодо ціни орендної плати, ціна оренди складала 7999,00 грн. на місяць. Дана угода вступила в силу з 01.11.2012р. Приміщення площею 21,05кв.м. було прийнято відповідачем за актом приймання-передачі від 31.10.2012р.

22.11.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди № 20, відповідно до якої сторони змінили п. 3.5 Договору та зазначили, що орендар сплачує орендну плату у строк з 1 по 10 число поточного місяця та п. 3.6 Договору, що орендар сплачує вартість спожитої електроенергії в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Пункт 5.3 Договору сторони також виклали в новій редакції та зазначили, що за несвоєчасну оплату орендної плати, спожитої електроенергії та гарантійного платежу Орендодавець вправі вимагати від Орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення відповідного платежу. Також вищезазначеною додатковою угодою сторони змінили строк дії договору (п. 8.2) з 01.12.2011 р. по 30.11.2013 р. Дана угода вступила в силу з 01.12.2012р.

Додатковою угодою від 29.03.2013р. сторони розірвали договір оренди №20 від 25.11.2011р. з 01.04.2013р. Орендоване приміщення площею 21,05кв.м. було повернуто позивачем за актом приймання-передачі від 31.03.2013р.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №358 від 24.10.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 98212,65грн.

Листом від 11.04.2013р. №177 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати заборгованості у розмірі 75934,29грн.

Між сторонами неодноразово були підписані акти звірки взаєморозрахунків, а саме акт звірки станом на 01.02.2013р., відповідного до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 73958,56грн., акт звірки станом на 28.02.2013р. на суму 77918,55грн., акт звірки станом на 31.05.2013р., відповідного до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 70999,96грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 10.07.2013р. відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 69302,93грн.

Супровідним листом від 19.07.2013р. відповідачем були надані до матеріалів справи квитанції із відміткою банку про перерахування коштів на рахунок позивача, які підтверджують часткову оплату суми боргу за оренду приміщення під час розгляду справи, а саме квитанція №31785 від 16.07.2013р. на суму 1500,00грн., квитанція від 15.07.2013р. на суму 1000,00грн., квитанція №907110 від 11.07.2013р. на суму 1050,00грн., квитанція №907074 від 11.07.2013р. на суму 750,00грн., квитанція №31640 від 01.07.2013р. на суму 740,00грн., квитанція №31784 від 16.07.2013р. на суму 194,34грн., №31783 від 16.07.2013р. на суму 104,69грн. Всього на загальну суму 5339,03грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 70302,93грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 12732,92грн. та 3% річних в сумі 2911,77грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.3.5. договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 22.11.2012р.), в якому передбачено, що орендар сплачує орендну плату у строк з 1 по 10 число поточного місяця та відповідно до п. 3.6 Договору орендар сплачує вартість спожитої електроенергії в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати та плати за спожиту електроенергію, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про часткове стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заявлена позивачем заборгованість за оренду приміщення та за спожиту електроенергію, яка заявлена у позові в розмірі 70302,93грн. підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Сума боргу у розмірі 1000,00грн. була сплачена відповідачем 17.06.2013р., що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 10.07.2013р. підписаним генеральним директором та скріпленим печаткою підприємства, тобто частина боргу відповідачем була сплачена до звернення позивачем із позовом до суду (26.06.2013р.) Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1000грн., у зв'язку із тим, що дана сума була сплачена відповідачем до звернення позивачем із позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом розгляду справи частково сплатив заборгованість по орендній платі та за спожиту електроенергію в сумі 5339,03грн., що підтверджується наданим відповідачем до матеріалів справи квитанціями, а саме квитанцією №31785 від 16.07.2013р. на суму 1500,00грн., квитанцією від 15.07.2013р. на суму 1000,00грн., квитанцією №907110 від 11.07.2013р. на суму 1050,00грн., квитанцією №907074 від 11.07.2013р. на суму 750,00грн., квитанцією №31640 від 01.07.2013р. на суму 740,00грн., квитанцією №31784 від 16.07.2013р. на суму 194,34грн. та квитанцією №31783 від 16.07.2013р. на суму 104,69грн.. Враховуючи вищевикладене, дійшов висновку припинити провадження по справі в частині стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суми боргу по орендній платі та за спожиту електроенергію у розмірі 5339,03грн. відповідно до приписів п.1 1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо заборгованості у розмірі 63963,90грн. суд зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди №20 від 25.11.2011р., з урахуванням змін внесених додатковими угодами належним чином не виконав, орендну плату та плату за спожиту електроенергію за період дії договору сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 63963,90грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 63963,90грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2911,77грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 2911,77грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 12732,92грн. на підставі умов п.5.3 Договору з урахуванням внесених сторонами додатковою угодою від 22.11.2012р. до договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00грн.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з суми, пов'язаною з оплатою послуг адвоката.

Згідно вимог передбачених статтею 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (в редакції від 12.03.2009р.) передбачено, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні документи: договір №6/ЛС/2013 від 31.05.2013р. про надання правових послуг, предметом якого представництво інтересів позивача та надання правової допомоги у підготовці позовної заяви до СПД ОСОБА_1 в господарському суді Донецької області; актом виконаних робіт від 12.06.2013р.; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №1995. Також в якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем супровідним листом від 11.07.2013р. надано платіжне доручення №8645 від 13.06.2013р. на суму 4000,00грн.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11 липня 2013р. №6-рп/2013 по справі №1- 4/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства-фірми „Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Таким чином, витрати на сплату послуг адвоката в рамках даної господарської справи в сумі 4000,00 грн. позивачем доведені та підлягають задоволенню. (Зазначена правова позиція щодо стягнення витрат за послуги адвоката висловлена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002р. по справі N30/63).

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, дослідивши всі надані сторонами по справі докази господарський суд дійшов ґрунтовного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 204, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 230, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 70302,93грн., пені в сумі 12732,92грн. та 3% річних в сумі 2911,77грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк суми боргу у розмірі 5339,03грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (АДРЕСА_2 іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м.Донецьк (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, код ЄДРПОУ 01558690) заборгованість в сумі 63963,90грн., пеню в сумі 12732,92грн. та 3% річних в сумі 2911,77грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (АДРЕСА_2 іпн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м.Донецьк (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, код ЄДРПОУ 01558690) витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,54грн. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 4000,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький