Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/8293/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8293/13 23.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютурна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача: Правдивий В.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 23 липня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютурна" (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н від 26.04.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (відповідач) заборгованості за договором поставки № К-21 від 04 березня 2010 року в сумі 31 250,57 грн. з них основного боргу - 27 711,80 грн., пені - 3 270,00 грн. та 3% річних - 268,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № К-21 від 04 березня 2010 року, зокрема, у визначені відповідним правочином строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 30.05.2013 року.

Розпорядженням від 30.05.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/8293/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютурна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" про стягнення грошових коштів для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 р. справу № 910/8293/13 прийнято до провадження судді Морозова С.М., розгляд справи призначено на 02.07.2013 року о 11:50.

Розпорядженням від 02.07.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/8293/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютурна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" про стягнення грошових коштів для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. справу № 910/8293/13 прийнято до провадження судді Коткова О.В. та ухвалено розглядати справу в судовому засіданні призначеному на 02.07.2013 року о 11:50.

28, 29 травня 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, клопотання № 27/17 від 29.05.2013р. "Про внесення змін до позовних вимог", відповідно до якого просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення суми пені до 1254,24 грн., клопотання № 26/13 від 29.05.2013р. "Про долучення документів до справи" та клопотання б/н від 29.05.2013р. "Про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката", які долучено судом до матеріалів справи № 910/8293/13.

28 травня 2013 року через канцелярію до суду від відповідача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи № 910/8293/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. розгляд справи судом було відкладено до 23.07.2013 року, у зв'язку з нез'явленням представників відповідача в судове засідання.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТУРНА» (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙТ-УКРАЇНА» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № К-21 з врахуванням узгодженого Сторонами Протоколу розбіжностей (далі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник поставляє та передає у власність Покупця товари разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих Покупцем Замовлень, а Покупець приймає такі товари та своєчасно сплачує їх вартість. Постачальник поставляє Покупцю товари, відповідно до отриманого від нього Замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Товари поставляються за цінами, вказаними в Специфікаціях, повноважними представниками Сторін і є невід'ємними частинами Договору.

Згідно пункту 4.1. Договору, поставка товарів здійснюється Постачальником на умовах ПЮР - до місця призначення, зазначеного у Замовленні, відповідно до правил «ІНКОТЕРМС- 2000», тобто Постачальник зобов'язаний прийняти від Покупця Замовлення па поставку товарів та здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на адресу, та строк вказані у такому Замовленні, також на умовах згідно п.3.1. даного Договору.

Відповідно до умов п. 4.4. Договору, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати Замовленню.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 255 982,91 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, а саме на суму - 198 770,00 грн. та частково повернув Постачальнику залишки товару на суму 29 501,11 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 27 711,80 грн., що становить: 255 982,91 грн. - 198 770,00 грн. - 29 501,11 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 04 березня 2010 року між сторонами укладено договір поставки № К-21 з врахуванням узгодженого Сторонами Протоколу розбіжностей (далі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник поставляє та передає у власність Покупця товари разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих Покупцем Замовлень, а Покупець приймає такі товари та своєчасно сплачує їх вартість. Постачальник поставляє Покупцю товари, відповідно до отриманого від нього Замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з березня 2010 року по липень 2012 року позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 255 982,91 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії в справі), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.5.1. Договору, Покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів Постачальнику через кожні сім днів починаючи з першого дня реалізації товарів Споживачам.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів слідує та відповідачем не спростовано, що на загальну суму 198 770,00 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок містяться в справі) та частково повернув Постачальнику залишки товару на суму 29 501,11 грн., що підтверджується накладними на повернення (копії в матеріалах справи).

З матеріалів справи випливає, що 04 листопада 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якої сторони прийшли до згоди змінити п. 5.1. Договору: « 5.1. Покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника на умовах 100 % передоплати за замовлений товар».

Згідно п. 4.3. додаткової угоди № 1 до Договору, Покупець зобов'язується щотижнево в рахунок погашення простроченої заборгованості перераховувати кошти на рахунок Постачальника щотижнево по 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок до повного погашення простроченої заборгованості.

Однак, позивач стверджує, що відповідач, як Покупець, взяте зобов'язання не виконав і після 15.06.2012 року перестав сплачувати позивачу, як Постачальнику, кошти за поставлений спірний товар, у зв'язку з чим у відповідача станом на липень 2013 року існує заборгованість за поставлений, але неоплачений в повному обсязі товар в сумі 27 711,80 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений останнім за спірним договором товар, проте неоплачений відповідачем в повному обсязі в сумі 27 711,80 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.05.2013 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.04.2013р. та від 02.07.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на липень 2013 року, до суду не надано, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 27 711,80 грн. (неоплачена сума Договору поставки) з розрахунку: 255 982,91 грн. (загальна вартість товару) - 198 770,00 грн. (частково оплачений товар) - 29 501,11 грн. (частково повернений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.6. Протоколу погодження розбіжностей до договору поставки № К-21 від 04.03.2010р. сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми вартості поставленого і неоплаченого товару, за кожний день прострочення оплати.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги, в редакції клопотання «Про внесення змін до позовних вимог» про стягнення з відповідача 1254,24 грн. пені за не здійснення оплати за отриманий товар по Договору у встановлений відповідним правочином строк.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з останнього на користь позивача підлягає сума 3% річних - 268,77 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат у справі.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що 11 січня 2013 року між позивачем (Клієнт) та адвокатом фізичною особою - підприємцем Правдивим Віталієм Івановичем (Адвокат) було укладено угоду про надання юридичних послуг № 08/13 (копія угоди міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якої Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе обов'язок надавати правову допомогу, здійснювати захист Клієнта з наданими правами відповідно до розділу 4 цієї Угоди, та представляти його інтереси в усіх установах, організаціях та в судах загальної та спеціальної юрисдикції, в тому числі в судах апеляційної та касаційної інстанцій щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Печі та Каміни» .

З огляду на те, що укладена між ТОВ «Ютурна» та адвокатом фізичною особою - підприємцем Правдивим Віталієм Івановичем угода про надання юридичних послуг № 08/13 спрямована на захист порушеного права позивача з боку ТОВ «Печі та Каміни» та стягнення заборгованості саме з цієї юридичної особи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених Клієнтом судових витрат за отримання послуг адвоката задоволенню не підлягають.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача клопотання «Про внесення змін до позовних вимог», яке розцінюється судом, як зменшення позовних вимог, становить - 29 234,81 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (ідентифікаційний код: 35847906, адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютурна" (ідентифікаційний код: 36285475, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 65, кв. 17, рахунок 26006210070758 в АТ в КБ «ПроКредит Банк» у м. Києві, МФО 320984), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 27 711,80 грн. (двадцять сім тисяч сімсот одинадцять гривень 80 копійок), пені - 1254,24 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири гривні 24 копійки), 3% річних - 268,77 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 77 копійок) та судові витрати - 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/8293/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.07.2013р.

Суддя О.В. Котков