Рішення

від 29.07.2013 по справі 913/1330/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 липня 2013 року Справа № 913/1330/13

Провадження №15/913/1330/13

За позовом Комунального теплопостачального підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області,

до Малого приватного підприємства фірма "Лаванда", м. Алчевськ Луганської області,

про стягнення 20738 грн. 38 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Польова В.В. - начальник юридичного відділу, - довіреність №65 від 01.01.2013;

від відповідача - Бяков В.П. - директор, - наказ №1 від 22.09.1994, паспорт ЕМ №275867, вид. Алчевським МВ УМВСУ у Луганській обл. 14.07.1999; Бякова Н.І. - представник, - довіреність №б/н від 29.07.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 19130,01 грн. за теплову енергію, спожиту у період з 21.02.2012 по 29.03.2013, пені за період з 01.10.2012 по 29.03.2013 у сумі 1212,43 грн. та 3% річних за період з 21.02.2012 по 29.03.2013 у сумі 395,94 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №96/2 про надання послуг з постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 01.03.2011.

У зв'язку з надходженням позовної заяви господарським судом Луганської області порушено провадження у справі за №913/1330/13, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст.2 1 ГПК України) було доручено судді Смолі С.В.

27.05.2013, у зв'язку з хворобою судді Смоли С.В., був здійснений повторний розподіл справи автоматизованою системою документообігу господарського суду (ст.2 1 ГПК України), за результатами якого її розгляд було доручено судді Корнієнко В.В.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 28.05.2013 до 19.06.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в частині надання витребуваних документів; з 19.06.2013 до 16.07.2013 - з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

12.07.2013 у зв'язку з відпусткою судді Корнієнка В.В. відповідно до приписів ст.2 1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду був здійснений повторний розподіл цієї справи, за результатами якої її для подальшого розгляду передано судді господарського суду Луганської області Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16.07.2013 до 29.07.2013 - у зв'язку з неявкою позивача.

До початку судового засідання 29.07.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки згідно п.4.16 договору позивач зобов'язаний розглядати у визначений законом строк претензії та скарги споживача і проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуг у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження кількісних і якісних показників (відзив на позовну заяву без номеру та без дати, - до справи надано 18.06.2013) (а.с.57).

Крім того, у судовому засіданні він пояснив, що, на його думку, не зобов'язаний сплачувати вартість послуги, яка йому не була надана. З його слів, теплова енергія у належному обсязі та належної якості не надходить до опалюваного приміщення, оскільки внутрішньо-будинкова мережа та батареї опалення потребують очищення від зашлакування, але власник приміщення цього не зробив; відповідач вважає, що він не повинен ставити теплолічильник на межі балансової відповідальності до орендованого ним приміщення, - оскільки "згідно закону" це повинна зробити теплопостачальна організація.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.03.2011 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №96/2 про надання послуг з постачання теплової енергії, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п.1.1).

Розрахунки за послуги здійснюються на підставі платіжних документів, що їх виписує виконавець споживачеві щомісячно протягом опалювального періоду не пізніше 25-го числа поточного місяця (п.1.3)відпоіідно до

Згідно п.2.1 договору загальний зовнішній будівельний об'єм опалюваного приміщення - 781,0 м 3 . (Додаток №1).

Максимальне теплове навантаження становить 0,0778 Гкал/рік (додатки №№3 та 4) (п.2.2).

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з п.п.10-13 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п.2.2).

З обставин справи відомо, що нарахування плати за надані послуги здійснюється розрахунковим способом (додатки №№ 3 та 4) (а.с.12-13).

Розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата вноситься щомісячно, не пізніше 25-го числа місяця. За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію він зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу (п.3.1).

Споживач зобов'язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки (п.4.6); своєчасно проводити підготовку приміщення і його санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання до експлуатації у осінньо-зимовий період із складанням з представником виконавця акту обстеження системи опалення на початку опалювального періоду (п.4.9); він несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги (п.5.1).

З пункту 4.9 договору вбачається, що обов'язок готувати опалюване приміщення до роботи у осінньо-зимовий період покладається саме на споживача як сторону за договором, а не на власника будівлі, у якій знаходиться це приміщення, - що спростовує доводи відповідача проти позову у цій частині.

До числа обов'язків виконавця (позивача), між іншим, віднесено:

забезпечення вчасного та відповідної якості надання послуг згідно з умовами договору (п.4.13);

розгляд у визначений законом строк претензії та скарги споживача і проведення відповідного перерахунку розміру плати за послуг у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження кількісних і якісних показників (п.4.16);

прийняття письмової заяви від споживача про вимір температури та розгляд її не пізніше 10 днів від дня одержання заяви та складення відповідного акту (п.4.18).

Позивач несе відповідальність за зниження кількісних і якісних показників послуг, надання їх не у повному обсязі - шляхом зменшення розміру плати (абз.3 п.5.2).

Факт зниження кількісних і якісних показників послуг підтверджується відповідним актом-претензією (п.6.1), який виконавець зобов'язаний розглянути впродовж 3-х днів та задовольнити його або ж відмовити у задоволенні шляхом видачі споживачу обгрунтованої письмової відмови у задоволенні претензії (п.6.2).

Договір укладено на період до 31.12.2011 (п.8.1), з можливістю пролонгації його дії кожного разу на 1 рік за умов, визначених у цьому ж пункті договору (а.с.9-10; 11-13), - з чого слідує, що на час розгляду судом цього спору договір є чинним.

Факт підключення відповідача до тепломереж позивача та початку відпуску теплової енергії на користь відповідача підтверджується наданими до справи актами на включення(відключення) опалення (а.с.73-74).

Позивач стверджує, що він у період з листопада 2011 року по березень 2013 року включно надав споживачеві послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 37298,22 грн., - на підтвердження чого надав до справи:

акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2011 року по березень 2013 року, кожен з яких підписаний сторонами за договором (а.с.34;36;38-39;42-43;45;47-48;49);

рахунки №1682 за аналогічний період, кожен з яких містить підпис уповноваженої відповідачем особи у їх отриманні (а.с.33;35;37;40-41;43-44;46;48-50).

З документальних доказів, наданих позивачем до справи, слідує, що відповідач лише частково - у сумі 18168,21 грн. сплатив вартість отриманих послуг (а.с.29-32), - у зв'язку з чим за період з 21.02.2012 по 29.03.2013 у нього утворився основний борг у сумі 19130,01 грн. (а.с.14).

Відповідач заперечив проти наявності такої суми боргу, але не спростував доводи позивача у цій частині, від здійснення на вимогу суду взаємозвірки - ухилився (а.с.70-72).

Заперечуючи проти позову, він послався також на наступне.

1)Сторони склали 2 акти про зниження параметрів теплозабезпечення споживача, а саме:

від 31.01.2012, - згідно якому середня температура у займаних відповідачем приміщеннях становила від + 8 до +12 град. С (а.с.67);

від 13.02.2013, - згідно якому середня температура у займаних відповідачем приміщеннях становила від + 3 до +11 град. С (а.с.66).

Кожен з актів підписаний представниками сторін та затверджений директором КТП "Алчевськтеплокомуненерго".

Розглянувши ці акти, суд встановив, що вони не відповідають умовам пунктів 6.1 та 6.2 укладеного сторонами договору №96/2 від 01.03.2011 (а.с.9-10), якими передбачено складення актів-претензій , а не просто актів.

Складення акту-претензії передбачено також пунктом 39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630).

За таких обставин вищевикладене свідчить про порушення сторонами як умов договору, так і чинного законодавства, у т.ч. ст. 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов'язковим до виконання.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.32-34 та 36 ГПК України, суд не визнає обидва вищезгадані акти в якості належних та допустимих доказів у справі.

2)Відповідач стверджує, що позивач не здійснив перерахунок вартості послуг з теплопостачання за вищевказаний період часу.

При вирішенні спору судом звернуто увагу на те, що відповідач не надав до справи жодного документального доказу з приводу того, що він, після складення зазначених актів, звернувся до виконавця (позивача) з заявою (вимогою, претензією) щодо здійснення ним перерахунку вартості наданих послуг з теплопостачання, - хоча відповідно до пунктів 4.16 та 4.18 договору відповідач у такому випадку зобов'язаний здійснити перерахунок, оскільки несе за це відповідальність (абз.3 п.5.2 договору).

З наданих відповідачем до справи доказів вбачається, що після складення вищезгаданих актів він 19.03.2012 звернувся з листом до Алчевського міського голови, у якому поскаржився на відмову КТП "Алчевськтеплокомуенерго" у здійсненні перерахунку вартості наданих послуг, яке послалося на відсутність методики здійснення такого перерахунку (лист без дати та без номера) (а.с.64).

У відповідь на це звернення КТП "Алчевськтеплокомуенерго" спрямувало на адресу відповідача лист за вих. №785 від 29.03.2012, яким підтвердило факт посилання на відсутність методики згаданого перерахунку (а.с.65).

Аналогічної позиції дотримується також Управління житлово-комунального господарства Алчевської міської ради (вих. №193 від 05.02.2012) (а.с.82).

Позивач, наполягаючи на своїх запереченнях проти доводів відповідача у цій частині, надав до справи документальні докази факту його звернення з приводу наявності методики перерахунку вартості послуг з теплопостачання до Управління житлово-комунального господарства Алчевської міської ради, яке підтвердило факт відсутності такої методики (лист Управління від 13.03.2010 за вих. №558) (а.с.83).

Дослідивши доводи сторін у цій частині, суд встановив наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону України від 24.06.2004 №1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги" по луги з централізованого опалення є різновидністю комунальних послуг.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1 ст.19 Закону "Про ЖКП").

Виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст. 16 названого Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151 затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості (далі - Порядок №151),

Згідно пунктам 4-5 розділу "Перерахунок за надання послуг з централізованого опалення" названого Порядку він підлягає застосуванню тільки у разі надання послуг власникам квартир (будинків садибного типу) та житлових приміщень у гуртожитках.

При вирішенні цього спору судом також враховано приписи, які містяться у спеціальному Законі України від 02.06.2005 №2633-ІУ "Про теплопостачання", а саме: у абз.7 ч.1 ст.24, згідно якому споживач теплової енергії має право, а згідно абз.4 ч.2 ст. 25 - виконавець зобов'язаний здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

З урахуванням викладеного у цьому пункті рішення суд погоджується з доводами позивача про відсутність на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення цього спору відповідної методики перерахунку вартості послуг з теплопостачання у разі їх ненадання, зниження їх якості або невідповідності умовам договору.

3)Відповідач вважає, що прилад комерційного обліку теплової енергії (теплолічильник) для обліку спожитої ним теплової енергії повинен встановлювати не він, а теплопостачальна організація.

Така його думка суперечить п.9 Правил №630, яким передбачено, що роботи з установлення засобів обліку теплової енергії поводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Відповідач не довів в ході розгляду цього спору, що він вживав заходів до встановлення теплолічильника; крім того, дана обставина не має прямого відношення до предмету цього спору.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманої теплової енергії позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу нарахував вищенаведені суми пені та 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.3.1 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто надав відповідачу обумовлені договором послуги з постачання теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №96/2 від 01.03.2011 у сумі 19130,01 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

В той же час суд при вирішенні цього спору приймає до уваги те, що відповідач, заперечуючи проти позову, у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством (ст.ст.32-36 ГПК України), не спростував доводи позивача.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Суд погоджується з розміром пені, визначеної позивачем та заявленої ним до стягнення.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст.16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,32-34,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Комунального теплопостачального підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" до Малого приватного підприємства фірма "Лаванда" - про стягнення 20738 грн. 38 коп. - задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства фірма "Лаванда", ідентифікаційний код 21801885, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Дунауйвароська, 1-А Луганської області, - на користь Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", ідентифікаційний код 02132266, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 126 Луганської області, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 19130 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять) грн. 01 коп., пеню у сумі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 43 коп., 3% річних у сумі 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 94 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 20 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 29.07.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 31 липня 2013 року.

Суддя А.П.Середа