Рішення

від 29.07.2013 по справі 918/1043/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р. Справа № 918/1043/13

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна"

до відповідача Приватного підприємства "Торговий Дім "Варяг"

про стягнення заборгованості в сумі 36 613 грн. 82 коп.

Представники:

позивача: Білоцька В.П. дов. від 03.01.2013 р.

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Торговий Дім "Варяг" про стягнення 27 303 грн. 04 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 23-12 від 22 жовтня 2012 року, 2 442 грн. 70 коп. пені, 4 694 грн. 45 коп. 28 % річних, 2 142 грн. 76 коп. 5% штрафу та 108 грн. 01 коп. втрат від інфляційних процесів.

Ухвалою суду від 16 липня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/1043/13.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с.42-43). Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 27 303 грн. 04 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 365 грн. 56 коп. пені, 4 694 грн. 45 коп. 28 % річних, 2 142 грн. 76 коп. 5% штрафу та 108 грн. 01 коп. втрат від інфляційних процесів.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 29 липня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог .

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, надіслав заяву від 29 липня 2013 року, підписану директором Підгорним О.А., у якій зазначає, що керуючись ст.22 ГПК України позовні вимоги позивача визнає повністю, в повній мірі усвідомлюючи наслідки таких дій (а.с.44).

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» (Постачальник) та Приватне підприємство «Торговий Дім «Варяг» (Покупець) уклали договір поставки № 23-12 з протоколом розбіжностей (а.с.12-15).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування, у подальшому «Товар», а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що передача товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

За умовами п.4.1. договору постачальник передає покупцю товар за цінами, визначеними у видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Сторони у п.4.2. договору погодили, що ціни на товар зазначені в специфікаціях, видаткових накладних з урахуванням ПДВ, є фіксованими і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Загальна сума Договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних, виданих на підставі договору (п.4.3.).

Пунктом 12.1. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2012 року. Строк дії договору щорічно продовжується відповідно пункту 12.5. даного договору.

У п.12.5 договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 (один) місяць до дати закінчення чергового строку дії договору, строк дії договору вважається кожного разу автоматично продовженим по 31 грудня наступного року без зміни умов договору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач або відповідач повідомляли про намір розірвати або змінити договір, а тому даний договір є чинним.

Згідно п. 7.2. договору товар вважається прийнятим за якістю відповідно до сертифікату якості та відповідності (у випадку, якщо товар підлягає сертифікації), а за кількістю, асортиментом та найменуванням згідно видаткових накладних.

За змістом п.7.3. договору обидві сторони визнають на видаткових накладних підписи та печатки представників сторін, які засвідчують факт прийому-передачі товару, факт досягнення взаємної згоди по строкам оплати та факт досягнення взаємної згоди по цінам, при цьому службові особи, які приймають-передають товар вважаються уповноваженими представниками сторін, які мають право вчиняти всі необхідні дії по прийому-передачі Товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 42 855 грн. 36 коп.

Поставка та отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними № РТ-0001514 від 08 листопада 2012 року на суму 36 411 грн. 36 коп., № РТ-0001637 від 06 грудня 2012 року на суму 6 048 грн. 00 коп., № РТ-0000072 від 22 січня 2013 року на суму 396 грн. 00 коп. (а.с.19-21).

Відповідно до п. 5.1. договору підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура.

За умовами п.5.3. договору покупець зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом тридцяти календарних днів з дати вказаної в видатковій накладній.

Проте, в порушення умов договору оплата за отриманий від позивача товар відповідачем проведена не у повному розмірі.

Судом встановлено, що заборгованість Приватного підприємства "Торговий Дім "Варяг" станом на день розгляду справи становить 27 303 грн. 04 коп., що не заперечується відповідачем.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором поставки № 23-12 від 22 жовтня 2012 року яка складає 27 303 грн. 04 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, визнається відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми.

Пунктом п.8.3. договору (в редакції, узгодженій сторонами у протоколі розбіжностей) передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, а при несвоєчасній оплаті поставленого товару більше ніж 1 (один) календарний місяць штраф у розмірі 5 % вартості неоплаченого вчасно товару.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано 2 365 грн. 56 коп. пені та 2 142 грн. 76 коп. 5 % штрафу за кожною накладною окремо (а.с. 6, 42-43).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаних штрафних санкцій відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 365 грн. 56 коп. пені та 2 142 грн. 76 коп. 5 % штрафу підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача двадцять вісім процентів річних в сумі 4 694 грн. 45 коп. та 108 грн. 01 коп. втрат від інфляційних процесів, нарахованих за кожною накладною оремо (а.с.4-7).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.8.4. договору у випадку порушення термінів оплати поставленого товару, згідно пункту 5.3 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 28 % (двадцять вісім відсотків) річних від суми, термін оплати по якій було порушено.

Оскільки договором встановлений інший розмір процентів річних, ніж зазначено у ст.625 Цивільного кодексу України, розрахунок позивачем проведено згідно встановленого договором розміру.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки заявлений до стягнення розмір 28 % річних та втрат від інфляційних процесів є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 % річних в сумі 4 694 грн. 45 коп. та 108 грн. 01 коп. втрат від інфляційних процесів підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 303 грн. 04 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 365 грн. 56 коп. пені, 4 694 грн. 45 коп. 28 % річних, 2 142 грн. 76 коп. 5% штрафу та 108 грн. 01 коп. втрат від інфляційних процесів.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Варяг" (33001, м.Рівне, вул.Дворецька, 123А, ЄДРПОУ 38342519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" (02068, м.Київ, пр-т Бажана, 1-М, оф.22, ЄДРПОУ 30107943) 27 303 грн. 04 коп. заборгованості, 2 365 грн. 56 коп. пені, 4 694 грн. 45 коп. 28 % річних, 2 142 грн. 76 коп. 5% штрафу, 108 грн. 01 коп. втрат від інфляційних процесів, 1 720 грн.50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 липня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.