Рішення

від 29.07.2013 по справі 910/12172/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12172/13 29.07.13

Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово -

інвестиційний банк"

до приватного акціонерного товариства "Резервні інвестиції"

про стягнення 5 096 462,90 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Ковтун А.В. - представник за довіреністю № 09-32/467 від 16.07.2009 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до приватного акціонерного товариства "Резервні інвестиції" про стягнення 5 096 462,90 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.06.2011 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк за договором) та приватним акціонерним товариством "Резервні інвестиції" (позичальник за договором) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-1765/2-1, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 700 000 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернутим кредит на сплатити проценти, встановлені даним договором.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по сплаті процентів, в зв'язку з чим, станом 11.06.2013 року, в останнього виникла заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 086 012,19 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Резервні інвестиції" заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 086 012,19 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 10 450,71 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/12172/13, розгляд справи призначено на 16.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.07.2011 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 29.07.2013 року.

В судове засідання 29.07.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 086 012,19 грн. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 10 450,71 грн., а також судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень № 01030 24543190.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.06.2011 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк за договором) та приватним акціонерним товариством "Резервні інвестиції" (позичальник за договором) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-1765/2-1, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 700 000 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернутим кредит на сплатити проценти, встановлені даним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В подальшому між сторонами укладені договори про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-1765/2-1 від 22.06.2011 року, а саме № 30-3292/2-1 від 28.11.2011 року, № 20-1963/2-1 від 12.06.2012 року, № 20-1964/2-1 від 12.06.2012 року, № 20-2403/2-1 від 05.07.2012 року, № 20-0496/2-1 від 28.02.2013 року, № 20-0892/2-1 від 22.03.2013 року.

Згідно п. 3.2. кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 20-2403/2-1 від 05.07.2012 року, проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 9,90 % річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні - поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.

При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів).

Відповідно до п. 4.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

На виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-1765/2-1 від 22.06.2011 року, банк надав позичальнику кредит в розмірі 604 885 777,02 грн., що підтверджується довідкою про рух коштів за період з 25.06.2012 року по 20.06.2013 року по рахунку відповідача, а також за період з дати укладення договору по 11.06.2013 року нарахував проценти в сумі 56 956 050,86 грн. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по сплаті нарахованих процентів за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим станом на 11.06.2013 року в останнього виникла заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 086 012,19 грн., нарахованих з дати укладення договору по 11.06.2013 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 11.06.2013 року факт наявності у приватного акціонерного товариства "Резервні інвестиції" заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-1765/2-1 від 22.06.2011 року по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 086 012,19 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 10 450,71 нараховану за період з 06.06.2013 року по 11.06.2013 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань позичальник сплачує за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п. 5.3. кредитного договору).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищенаведене та наявність у приватного акціонерного товариства "Резервні інвестиції" заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-1765/2-1 від 22.06.2011 року по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 086 012,19 грн., суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 10 450,71 грн. нарахованої за період з 06.06.2013 року по 11.06.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Резервні інвестиції" (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ідентифікаційний код 31086198) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 5 086 012 (п'ять мільйонів вісімдесят шість тисяч дванадцять) грн. 19 коп. та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами в розмірі 10 450 (десять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 71 коп., а також судовий збір в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий