Рішення

від 23.07.2013 по справі 914/2007/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 р. Справа № 914/2007/13

За позовом : Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "АЄМО", смт.Жвирка

про звернення стягнення заборгованості в сумі 952 615грн. 94коп. на предмет іпотеки

Суддя : Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача : Жарський І.Р.

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЄМО" про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором №СG085Z/1 від 15.04.2008р. в розмірі 952 615грн. 94коп. на нежитлову будівлю адміністративного корпусу (блок допоміжних служб з автовагою та гаражем), що знаходиться за адресою: Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка, вул. 1 Травня, буд. 15, загальною площею 592,4 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АЄМО" на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 425198, виданого 28.10.2005р., зареєстрованого в державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 14.12.2005 року в книзі 1ю/нж за номером запису 27, реєстраційний номер 6843030, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 08.05.2007р.) Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності.

Ухвалою суду від 29.05.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.07.2013р. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 10.07.2013р. відкладено розгляд справи на 23.07.2013р.

В судовому засіданні 23.07.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити, врахувавши допущені неточності при написанні позовної заяви. А саме, звернув увагу суду на те, що при написанні позовної заяви було допущено описки в прохальній частині позовної заяви, зокрема в даті свідоцтва про право власності серії САА №425198, просить суд вважати правильною датою видачі вказаного свідоцтва 28.11.2005р. а не 28.10.2005р. Також позивач зазначив, що в прохальній частині позовної заяви помилково зазначено „шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 08.05.2007р.)" замість „шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 15.04.2008р.) та невірно зазначено витяг з Державного реєстру прав власності замість Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Також позивач пояснив, що за своєю правовою природою заборгованість з комісії є заборгованістю по сплаті вигороди.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, письмового пояснення на позов не подав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 23.04.2013р. представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

15.04.2008р. між ЗАТ КБ „Приватбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (банк) та Тихонюком Валентином Ростиславовичем (позичальник) укладено кредитний договір № СG085Z/1 відповідно до п.1.1 якого банк зобов"язувався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, визначений в п.7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 7 договору.

Позичальник доручає банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку позичальника, що відповідає платіжній картці, емітованій ПриватБанком. Номер рахунку зазначений у п.7.2 договору. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком у випадку пред"явлення позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом.

Відповідно до п.2.1 договору, банк зобов"язувався надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у п.7.1 даного договору, а також за умови виконання позичальником умов, передбачених п.2.2.7 даного договору.

Згідно п.7.1 договору банк зобов"язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 15 квітня 2008 року по 15 квітня 2013 року включно у вигляді відновлюваної кредитної лінії (кредит) з лімітом у розмірі 50000 доларів США на наступні цілі: поповнення обігових коштів ТзОВ „АЄМО", а також 0грн. 00коп. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,6 (чотирнадцять цілих шість десятих) % річних на суму залишку заборгованості за кредитом; винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,0 (один) % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту (сплата винагороди здійснюється в гривні, по курсу НБУ на дату сплати); щомісячної винагороди за кредитне обслуговування відновлюваної кредитної лінії в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) % від встановленої суми ліміту кредитної лінії на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, в поточну дату сплати відсотків (сплата винагороди здійснюється в гривні, по курсу НБУ на дату сплати); одноразової винагороди за управління фінансовим інстрементом в розмірі 3 (три) % від суми ліміту кредитної лінії при першому наданні кредитних коштів (сплата винагород здійснюється в гривні, по курсу НБУ на дату сплати; нарахування винагороди проводиться в дату сплати; рахунок для сплати одноразової винагороди 61116906900004, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570); відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати 15-те число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснєються в наступному порядку:

Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по відсоткам, винагороді, розраховані відповідно до п.п.3.1,3.2,3.4, винагороди розрахованої відповідно до п.п.1.1, 3.7 цього договору.

У разі порушення вишевказаних термінів оплати ( зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів - позичальник зобов"язаний повернути ( сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано Тихонюку В.Р. (позичальнику) обумовлену суму грошових коштів.

Однак, позичальник своїх зобов"язань за договором належним чином не виконав, станом на 15.04.2013р., відповідно до представленого суду розрахунку, заборгованість позичальника за кредитом становила 49997,56 доларів США (399630грн. 48коп. за курсом НБУ станом на 15.04.2013р. - 1 дол. США 7,99 грн.), за відсотками - 20590,68 доларів США (164581грн. 31коп. за курсом НБУ станом на 15.04.2013р. - 1 дол. США 7,99 грн.), по винагороді 27464,71 доларів США (219525грн. 43коп. за курсом НБУ станом на 15.04.2013р. - 1 дол. США 7,99 грн.).

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України). Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При порушенні позичальником будь-якого зобов"язання, передбаченого п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов"язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування (п.4.2 кредитного договору).

З огляду на викладене, позивачем нараховано пеню в розмірі 16194,40 доларів США, що еквівалентно 129441грн.84коп. (курс НБУ станом на 15.04.2013р. 1дол.США - 7,99 грн.). Вказана сума нарахована позивачем за період з 19.06.2008р. по 15.04.2013р.

Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Зважаючи на те, що відповідачем не було подано суду заяву про застосування позовної давності щодо відносин з приводу нарахування пені, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.4 кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов"язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов"язаний сплатити банку штраф у розмірі 250грн. 00коп. плюс 5% від суми позову.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути 250грн. 00коп. - штрафу (фіксована частина) та 4902,65 доларів США 5 % штрафу (процентна складова). Суд прийшов до висновку про те, що позов в частині стягнення 250грн. 00коп. - штрафу та 4902,65 доларів США 5 % штрафу (49997,56 доларів США + 20590,68 доларів США + 27464,71 доларів США = 98052,95 доларів США * 5% - 4902,65 доларів США * 7,993 - 39186 грн. 88коп.) є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

П.7.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов"язань за даним договором виступають іпотека: нежитлова будівля адміністративного корпусу ( блок допоміжних служб з автовагою та гаражем) розміщена за адресою: Львівська обл., Сокальськи р-н, смт.Жвирка, вул. 1 травня, буд. 15 ( п"ятнадцять), а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов"язань за даним договором.

15.04.2008р. між ТзОВ „АЄМО" (іпотекодавець) та ЗАТ КБ „ПриватБанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № СG085Z/1 відповідно до п.2. якого відповідач в забезпечення виконання зобов"язань позичальника (Тихонюка В.Р.), що випливають з кредитного договору від 15.04.2008р. № СG085Z/1 (повернення кредиту, наданого у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом в сумі 50000доларів США у термін до 15 квітня 2013р.; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 14,6 % річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів якою є 15-те число кожного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договру; сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 34,0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, - у дату сплати процентів, якою є 15-те число кожного поточного місяця; сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,0 (один) % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, сплати винагород здійснюються в гривні, по курсу НБУ на дату сплати; сплати винагороди за кредитне обслуговування відновлюваної кредитної лінії в розмірі 0,20 % від встановленого ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, вказаного в п.1.1 кредитного договору, в поточну дату сплати відсотків, сплати винагород здійснюється в гривні, по курсу НБУ на дату сплати; сплати одноразової винагороди за управління фінансовим інструментом в розмірі 3 % від суми ліміту кредитної лінії при першому наданні кредитних коштів, сплата винагород здійснюється в гривні, по курсу НБУ на дату сплати; сплати пені, у порядку та розмірі, визначених п.4.1 кредитного договору; сплати штрафу, передбаченого п.п.5.4. кредитного договору) надав в іпотеку належну йому нежитлову будівлю адміністративного корпусу (блок допоміжних служб з автовагою та гаражем), що знаходиться за адресою: обл. Львівська, р-н Сокальський, смт. Жвирка, вул. 1 Травня, буд. 15 (п'ятнадцять), загальною площею 592,4 кв.м.

Вказана нерухомість є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 425198 виданого 28.11.2005р. виконкомом Жвирківської селищної ради на підставі рішення виконкому Жвирківської селищної ради № 188 від 28.10.2005р., зареєстрованого в державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 14.12.2005р. в книзі 1ю/нж, за номером запису 27, реєстраційний номер 6843030.

Пунктом 2.7 кредитного договору передбачено, що банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.7.1 даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закон України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Частиною першою ст. 11 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 38 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застере-ження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно з ч.2 ст.43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України „Про іпотеку" право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві може передбачати рішення суду.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (ч.1 ст. 39 Закону України „Про іпотеку").

За частиною шостою ст.38 Закону України „Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.Частиною другою ст.5 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" встановлено, що оцінка предмета іпотеки здійснюється за згодою сторін, якщо інше не передбачено іпотечним договором.

У п.12 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 373952грн. 50коп., а у п. 24 такого договору - початкову вартість предмета іпотеки при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку - в розмірі 100 відсотків від загальної вартості предмету іпотеки. У досудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки не відбувалося.

Виходячи із норм ст.ст. 38, 39 Закону України „Про іпотеку", у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, при зазначені початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації суд не обмежений визначенням ціни продажу за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, оскільки може зазначити її на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Позивач просить суд звернути стягнення заборгованості за кредитним договором №СG085Z/1 від 15.04.2008р. в розмірі 952 615грн. 94коп. на нежитлову будівлю адміністративного корпусу (блок допоміжних служб з автовагою та гаражем), що знаходиться за адресою: Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка, вул. 1 Травня, буд. 15, загальною площею 592,4 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АЄМО" на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 425198, виданого 28.11.2005р., зареєстрованого в державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 14.12.2005р. в книзі 1ю/нж за номером запису 27, реєстраційний номер 6843030, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки 15.04.2008р.) Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

В обгрунтування вказаної вимоги позивач покликається на те, що порядок нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу визначений „Інструкцією про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України", яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. N 20/5, п. 65 якої передбачено, що якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. п.63 вказаної Інструкції крім правовстановлювального документа на нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 7.1.1 розділу 7 „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 встановлено, що право на отримання витягу з Реєстру прав мають власник (власники) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або уповноважена ним (ними) особа; правокористувач (правокористувачі) нерухомого майна або уповноважена ним (ними) особа; спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або уповноважені ними особи.

Таким чином, позивач стверджує, що не будучи власником предмету іпотеки, але отримавши право його продажу на підставі рішення суду, фактично не зможе його реалізувати, без отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Дії щодо продажу іпотекодержателем предмету іпотеки від свого імені не суперечать умовам, укладеного сторонами договору іпотеки та ч.5 ст. 38 Закону України „Про іпотеку". Процедура продажу не суперечить ст. ст. 38, 39 вказаного Закону. Отже, суд погоджується із вказаною вимогою та вважає її обгрунтованою.

Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання перед банком по кредитному договору, а відповідач виступає поручителем за зобов"язанням фізичної-особи та відповідає повністю за зобов"язаннями, які передбачені кредитним договором, позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в частині звернення стягнення заборгованості за кредитним договором №СG085Z/1 від 15.04.2008р. в розмірі 952615грн. 94коп. на нежитлову будівлю адміністративного корпусу (блок допоміжних служб з автовагою та гаражем), що знаходиться за адресою: Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка, вул. 1 Травня, буд. 15, загальною площею 592,4 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АЄМО" на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 425198, виданого 28.11.2005р., зареєстрованого в державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 14.12.2005 року в книзі 1ю/нж за номером запису 27, реєстраційний номер 6843030, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки 15.04.2008р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, згідно вимог ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1,11,33,38,39,43 Закону України "Про іпотеку", ст.ст.3, 11,509, 525, 526, 530, 546, 549, 572, 575, 599, 610, 612, 625-627, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Звернути стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЄМО", Львівська обл., Сокальський р-н, смт.Жвирка, вул.Вокзальна, буд.47 А, кв. 7 (ідентифікаційний код 33572689) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк", м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50 (ідентифікаційний код 14360570) заборгованості за кредитним договором №СG085Z/1 від 15.04.2008р. в розмірі 952615грн. 94коп. шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки 15.04.2008р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" нежитлової будівлі адміністративного корпусу (блок допоміжних служб з автовагою та гаражем), що знаходиться за адресою: Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка, вул. 1 Травня, буд. 15, загальною площею 592,4 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АЄМО" на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 425198, виданого 28.11.2005р., зареєстрованого в державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 14.12.2005р. в книзі 1ю/нж за номером запису 27, реєстраційний номер 6843030. Вказаний продаж здійснити Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „АЄМО", Львівська обл., Сокальський р-н, смт.Жвирка, вул.Вокзальна, буд.47 А, кв. 7 (ідентифікаційний код 33572689) договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЄМО", Львівська обл., Сокальський р-н, смт.Жвирка, вул.Вокзальна, буд.47 А, кв. 7 (ідентифікаційний код 33572689) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк", м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50 (ідентифікаційний код 14360570) 19052грн. 32коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 30.07.2013р.

Суддя Гоменюк З.П.