Ухвала

від 24.07.2013 по справі 918/804/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2013 р. Справа № 918/804/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Рівненський міський трест зеленого господарства м.Рівне, вул.Київська, 64, код ЄДРПОУ 05506230

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енерго Еко Консалтінг" Рівненська область, Рівненський район, смт.Квасилів, вул.Б.Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 31258720

про стягнення боргу за договором в сумі 427 939,09 грн.

Представники:

від позивача : представник Крутень І.В. (довіреність №160 від 11.06.13р.)

від відповідача : представник Тарновецький Я.М. (довіреність №1 від 30.05.2013року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Рівненський міський трест зеленого господарства звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Енерго Еко Консалтінг" про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 427939,09 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав зазначених у відзиві, зокрема посилається на те, що позивачем в односторонньому порядку змінено розмір орендної плати.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

При винесенні рішення суд, зокрема дослідив такі обставини.

04 листопада 2005 року, між - Комунальним підприємством Рівненський міський трест зеленого господарства ("Орендодавець", "Позивач") та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Енерго Еко Консалтінг" ("Орендар", "Відповідач"), було укладено договір оренди №10 (далі - "Договір")

Відповідно до пункту 1.1. Договору - Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування нежитлові приміщення, господарські та виробничі будівлі, оранжереї та інше майно по, що заходиться за адресою м. Рівне, вул. Малорівненська,26, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

При укладенні договору сторони досягли істотних умов щодо платного користування майном та його оплати. Зокрема відповідно до пунктів 2.1 та 2.2. Договору вартість оренди визначається сторонами по факту їх нарахування за результатом виставленого рахунку в розмірі 6% від незалежної оцінки предмета оренди в рік ( сума 2175, 36 грн. щомісячно за весь предмет оренди в тому числі - ПДВ 110, 30 грн. та компенсація земельного податку 1513, 58 грн.).

Згідно з пунктом 2.5 Договору орендна плата здійснюється Орендарем до 10 числа безготівковим шляхом перерахування на банківський рахунок Орендодавця, або внесенням коштів в його касу в установленому чинним законодавством порядку.

Всього вартість орендованого майна складала 110 296,02 грн. і підтверджена Актом оцінки від 26.10.2005 року.

Як передбачено умовами пункту 2.2 Договору коригування розміру орендної плати можливе лише у формі погоджених сторонами узгоджених змін до даного договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що для коригування орендної плати ініціююча сторона повинна надіслати іншій мотивоване подання, яке повинно бути затверджено сторонами в формі узгоджених змін до договору.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, внесення змін та доповнень до даного договору можливе лише за наявності письмового погодження сторін.

За період дії Договору сторони не вносили змін чи доповнень до укладеного Договору, позивачем не надано суду доказів щодо надіслання відповідачу мотивованого подання про зміни умов договору.

29 грудня 2011 року, у відповідності до пункту 3.1 Договору, Орендар повернув Орендодавцю орендоване майно, що підтверджується Актом прийняття-передачі товарно-матеріальних цінностей і таким чином були припинені орендні відносини між сторонами.

Статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України ).

За договором найму (оренди), як визначено статтею 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

При цьому, як встановлено статтею 797 ЦК України, плата, що справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

За умовами частин 1-3 статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, з огляду на викладені положення цивільно-правових норм, а також враховуючи умови Договору, зміна розміру орендної плати, як однієї з умов договору, можлива лише за умови досягнення згоди сторонами договору та відповідного оформлення такої згоди.

Оскільки в Договорі, а саме пунктом 2.1. сторони передбачили розмір орендної плати, одностороння зміна орендної плати не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач за період оренди (74 місяці) перерахував 250488,43грн. орендної плати., що відповідає умовам договору та Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Судом не встановлено обставин, що можуть свідчити про наявну заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити, а судові витрати за лишити за позивачем. Крім того, при зверненні до суду позивачем не сплачено повну суму судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013р. становить 1 147 гривні. Таким чином, станом на 01 січня 2013 року мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1 720,50 грн..

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 427939,09 грн., проте, відповідно до платіжного доручення №1349 від 22 травня 2013 року, Позивачем сплачено 8558,72 грн. судового збору, тоді як правильним є 8558,78 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові Комунальному підприємству Рівненський міський трест зеленого господарства - відмовити.

2. Судові витрати залишити за Комунальним підприємством Рівненський міський трест зеленого господарства.

3. Стягнути з Комунального підприємства Рівненський міський трест зеленого господарства (м.Рівне, вул.Київська, 64, код ЄДРПОУ 05506230) в дохід державного бюджету 0,06 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.07.2013 року.

Суддя Качур А.М.