Рішення

від 29.07.2013 по справі 908/1833/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/46/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 Справа № 908/1833/13

Суддя Мойсеєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трійка-Діалог", м. Луганськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-Сталь", м. Запоріжжя,

про стягнення 18 661,15 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Фролова Т.І. (довіреність № 01/25-07 від 25.07.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трійка-Діалог" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-Сталь" про стягнення 18 661,15 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.09.2012р. на підставі рахунку № СФ-0000042 від 13.09.2012 р. позивач сплатив відповідачу за металопрокат загальну суму 70752,48 грн. з ПДВ (платіжне доручення № 1852 від 14.09.2012р.). Згідно видаткової накладної № РН-0000006 від 28.09.2012 р. позивач отримав від відповідача металопрокат на загальну суму 52091,33 грн. з ПДВ. Недопоставлено товару на суму 18661,15 грн. Вимог позивача щодо повернення суми 18661,15 грн. відповідач не виконав. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму як заборгованість на підставі ст. ст. 15, 16, 509, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/46/13 та призначено розгляд справи на 20.06.2013р.

У поясненнях щодо нормативного обґрунтування позовних вимог позивач уточнив, що між сторонами справи було укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксовано у рахунку на сплату № СФ-0000042 від 13.09.2012 р. та у видатковій накладній № РН-0000006 від 28.09.2012 р. Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати, якщо продавець не передав товар у встановлений строк. Термін виконання цього обов'язку позивач визначає згідно з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України протягом семи днів з дня отримання відповідачем вимоги. Вимога про повернення коштів була отримана відповідачем 24.04.2013 р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому визнав той факт, що зобов'язання виконано відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі. Відповідач погоджується відшкодувати позивачу спричинені цим збитки та запропонував позивачу укласти мирову угоду.

В судовому засіданні 20.06.2013р. оголошувалась перерва до 09.07.2013 р.

В судове засідання 09.07.2013р. сторони повноважених представників не направили, причин неявки не повідомили.

У зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог суду в повному обсязі, суд ухвалою від 09.07.2013р. відклав розгляд справи на 29.07.2013 р.

В судовому засіданні 29.07.2013 р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічним засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2013 р. повідомив, що відповідачем сплачено 3000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості перед позивачем, просить стягнути з відповідача залишок боргу в розмірі 15661,15 грн.

Відповідач свого представника в судове засідання 29.07.2013 р. не направив, витребуваних документів не надав, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 29.07.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

14.09.2012 р. на підставі рахунку-фактури № СФ-42 від 13.09.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трійка-Діалог" (позивач) перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "МТК-Сталь" (відповідачу) 70752,48 грн.

Вказаний рахунок-фактура виписаний без замовлення для оплати металевих листів на загальну суму 70752,48 грн. з ПДВ.

На підставі цього рахунку-фактури відповідач здійснив поставку металевих листів на суму 52091,33 грн. з ПДВ.

У зв'язку з недопоставкою товару на суму 18661,15 грн., позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою від 20.03.2013 р. № 076 про повернення коштів за недопоставлений металопрокат протягом семи днів з дня отримання цієї вимоги. Вимогу надіслано відповідачу 22.03.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком від 22.03.2013 р. №1134 та описом вкладення від 22.03.2013 р.

Відповідач залишив вимогу позивача без виконання, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми 18661,15 грн. як заборгованості на підставі ст.ст. 15, 16, 509, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зокрема, в п 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як пояснили представники сторін в судових засіданнях по справі, договору у формі єдиного документу між сторонами не укладалось, листування між сторонами з приводу укладення договору не велося, оплата та поставка товару відбувались лише на підставі рахунку-фактури та накладної.

Однак сторони вважають, що позивач, оплативши рахунок відповідача, а відповідач, у свою чергу, здійснивши поставку товару по цьому рахунку, уклали усний правочин, який за своїм змістом відповідає умовам договору поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд зазначає, що рахунок-фактура № СФ-42 від 13.09.2012 р. не містить усіх істотних умов договору поставки або купівлі-продажу, зокрема, не містить зобов'язання відповідача поставити товар, а з боку позивача - оплатити його, не містить строку поставки. Прізвище та посада особи, яка підписала цей рахунок, не зазначено. У зв'язку з цим неможливо перевірити повноваження особи, яка діяла від імені відповідача. Зі змісту цього рахунку неможливо встановити, з якою метою він виписаний і які зобов'язання виникають у сторін (прийняття товару на зберігання, купівля-продаж, тощо). Тому сам цей рахунок та факт його оплати позивачем не свідчать про укладення між сторонами договору поставки або купівлі-продажу.

Вид та кількість товару, які поставлені відповідачем на підставі цього рахунку, не відповідають умовам рахунку. Тому факт поставки товару на підставі цього рахунку не підтверджує доводи сторін про укладення договору.

Таким чином, сторонами не дотримано передбаченої законом форми та змісту договору поставки та купівлі-продажу, тому цей договір є неукладеним і рахунок-фактура №СФ-42 від 13.09.2012 р. оплачений позивачем безпідставно.

Правові підстави повернення безпідставно одержаних коштів врегульовані статтями 1212-1213 Цивільного кодексу України.

При поданні позову позивач не посилався на дані норми. Однак в абзаці 7 підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Тому суд застосовує до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України, які регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Після подачі позову відповідач сплатив позивачу 3000,00 грн. Залишок заборгованості складає 15661,15 грн.

Таким чином, предмет спору в частині стягнення з відповідача 3000,00 грн. відсутній. У зв'язку з цим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доказів повернення позивачу безпідставно одержаних коштів в сумі 15661,15 грн. відповідач не надав, проти позову не заперечує.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 15661,15 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки позовні вимоги пред'явлені обґрунтовано.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК-Сталь" (вул. Сорок років Радянської України, буд. 41-а, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 36141394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трійка-Діалог" (вул. Краснодонская, буд. 1 «з», м.Луганськ, 91047, код ЄДРПОУ 37288105) 15661,15 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят одна грн. 15 коп.) безпідставно отриманих коштів та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 3000,00 грн.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 31.07.2013 р.