Рішення

від 16.07.2013 по справі 922/2058/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р.Справа № 922/2058/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Державного НДІ організації і механізації шахтного будівництва, м. Харків; 3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до ТОВ "Інститут кріогенних технологій", м. Харків про стягнення 14811,37 грн. за участю представників:

позивача - Стаднік Г.О. за довіреністю № 01-100 від 19.03.2013 р.

відповідача - Трухан В.Ф. за довіреністю № б/н від 10.01.2012 р.

3-ї особи - Шафоростова О.М. за довіреністю № 164 від 07.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут кріогенних технологій" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми у розмірі 14811,37 грн. у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1820-Н/Б від 20.09.2005 р. на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій.

Ухвалою суду по справі від 22.05.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "11" червня 2013 р. о 10:40.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 10.06.2013 р. за вх. № 21004, надав відзив на позовну заяву з додатком, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

3-я особа, через канцелярію господарського суду 10.06.2013 р. за вх. № 21223, надала письмові пояснення по справі з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно письмових пояснень 3-я особа просила суд винести рішення згідно чинного законодавства. Також, у письмових поясненнях 3-я особа виклала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Ухвалою суду по справі від 11.06.2013 р. розгляд справи було відкладено на "16" липня 2013 р. о 15:00.

Представники сторін та 3-ї особи до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 16.07.2013 р. за вх. № Д501/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Господарський суд, розглянувши клопотання 3-ї особи про розгляд справи без участі її представника, вважав за необхідне в його задоволені відмовити, оскільки представник 3-ї особи був присутній у судовому засіданні.

Представники позивача та 3-ї особи у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, встановив наступне.

20.09.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та відповідачем був укладений договір оренди № 1820-Н.

На підставі п. 5.8. вище вказаного договору оренди № 1820-Н від 20.09.2005 р., між сторонами був укладений договір № 1820-Н/Б від 20.09.2005 р. на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій (надалі - договір).

Згідно з п. 3.2.3. договору № 1820-Н/Б від 20.09.2005 р. відповідач зобов'язувався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги на утримання приміщення та ділянки згідно з наданим розрахунком.

Згідно позову позивач вказує, що ним згідно додатку № 4 до договору було змінено п. 2.1. договору та викладено його в наступній редакції: "Орендар щомісячно відшкодовує Балансоутримувачу частку витрат на утримання будівлі, інженерних мереж і прибудинкових територій у розмірі 5808, 52 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ - 20%, і сплачує за фактично отримані комунальні послуги згідно з розрахунком-фактурою, та здійснює передоплату за електричну і теплову енергію (за 10 днів до початку розрахункового періоду)". Проте, своїх зобов'язань за договором відповідач належним чином не виконав, станом на 01 травня 2013 року він має заборгованість в розмірі 13983,84 грн., про що орендарю були виставлені відповідні рахунки.

30 квітня 2013 року між сторонами була складена додаткова угода № 5 до договору відповідно до умов якої сторони вирішили припинити дію договору № 1820-Н/Б від 20.09.2005 р. за взаємною згодою з 01.05.2013 р.

Пунктом 6.2. договору було передбачено, що зміни або доповнення до цього договору, крім умов, передбачених пунктом 2.1. договору, допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються сторонами протягом 20 днів з дати їх подання на розгляд іншою стороною.

Відповідно до п.2.2. договору розмір витрат, які відшкодовуються, переглядається у випадку змін цін та тарифів, методик розрахунків та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Проте, суд зазначає, що доказів змін цін та тарифів, методик розрахунків та іншого, у зв'язку з чим розмір витрат, які відшкодовуються, було переглянуто позивачем згідно з додатком № 4 до договору, в матеріалах справи не міститься.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що п.2.1. договору завжди змінювався сторонами за згодою сторін, шляхом підписання додаткових двосторонніх угод, а наданий позивачем до суду розрахунок заборгованості у розмірі 13983,84 грн. за договором № 1820-Н/Б від 20.09.2005 р. на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій був зроблений ним, зокрема, на підставі акту виконаних робіт, якого в матеріалах справи не міститься та складання якого не було передбачено умовами договору № 1820-Н/Б від 20.09.2005 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що позовні вимоги позивача не підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є не доведеними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 626, 627, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.