Постанова

від 23.07.2013 по справі 3/39/5022-474/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 3/39/5022-474/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Марка Р.І.

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників

від позивача: з'явились;

від відповідача: з'явились;

третя особа: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Газсервіс" №41 від 20.12.2012 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2012 року

у справі №3/39/5022-474/2012, суддя Турецький І.М.

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Газсервіс", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс", м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІрЛАГА", м. Тернопіль

про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 65 243,90 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2012 року у справі № 3/39/5022-474/2012 у задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий дім "Газсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернава-Сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 65 243,90 грн. за послуги теплопостачання відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, "Торговий дім "Газсервіс" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. у складі колегії: головуючого судді Процика Т.С., суддів Матущака О.І., Скрипчук О.С. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім "Газсервіс" №41 від 20.12.2012 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2013 року.

Зважаючи на перебування у відрядженні головуючого судді Процика Т.С., згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 29 від 22.02.2013 року справу за №3/39/5022-474/2012 передано на повторний автоматичний розподіл. Після проведеного автоматичного розподілу справу №3/39/5022-474/2012 розподілено до розгляду судді-доповідачу Мельник Г.І. Розпорядженням голови суду від 22.02.2013р. у склад колегії для розгляду вказаної справи введено суддів Михалюк О.В. та Новосад Д.Ф.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №78 від 22.04.2013 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" проведено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Мельник Г.І. у розгляді даної справи та розподілено справу № 3/39/5022-474/2012 судді-доповідачу Бонк Т.Б.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду у склад колегії для розгляду справи № 3/39/5022-474/2012 введено суддів Костів Т.С., Марко Р.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 3/39/5022-474/2012 замість судді Костів Т.С. введено суддю Бойко С.М.

9 липня 2013р. розпорядженням в.о. голови суду у склад колегії внесено зміни, замість судді Марка Р.І. введено суддю Якімець Г.Г.

Розпорядженням в.о. голови суду від 23.07.13р. у склад колегії для розгляду справи № 3/39/5022-474/2012 замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Марка Р.І.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду апеляційної інстанції.

23 липня 2013р. на розгляд суду поступило клопотання відповідача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи на предмет дослідження технічної можливості (без порушення функціонування систем опалення дахової котельні) здійснення демонтажу теплообмінних радіаторів у приміщеннях, належних відповідачу.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав вказане клопотання.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, оскільки питання, поставлені відповідачем на вирішення експерта не входять в предмет доказування та дослідження у даній справі.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи належно засвідчених копій свідоцтв на право власності на майно.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та в поясненнях до неї і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Тернопільської області у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

1 квітня 2011 року між ВК "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" та ПП "Торговий дім "Газсервіс" було укладено договір , відповідно до якого, у зв'язку з закінченням будівництва та прийняттям в експлуатацію , згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №1188 від 25.06.2008р. "Адміністративного комплексу з відділенням Тернопільської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" за адресою м. Тернопіль вул.. Микулинецька, 3а, ВК "Товариство індивідуальних забудовників "Добробуд" безоплатно передає ПП "Торговий дім "Газсервіс" на баланс та технічне обслуговування дахову котельню, а останнє бере на себе зобов'язання заключити договори з усіма експлуатуючими організаціями, утримувати дахову котельню в належному стані.

На виконання вказаного договору його сторони підписали акт приймання-передачі від 01.04.2011р.

Цього ж дня між ТОВ "Тернава-Сервіс" (Замовник) та ПП "Торговий дім "Газсервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг, виконання робіт за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 3 а, згідно якого Виконавець зобов'язується виконати, а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи (надані послуги). Договірна ціна виконаних робіт (наданих послуг) складається згідно виставлених рахунків (п.1.1., п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2., п.3.4. Договору оплата за виконані роботи (надані послуги) здійснюється щомісячно за визначеними тарифами, шляхом сплати коштів на поточний рахунок до 10-го числа за кожний місяць або в термін зазначений в платіжному документі. Остаточний розрахунок з Виконавцем проводиться на основі актів виконаних робіт або представлених рахунків за спільно погодженою системою оплати після виконання робіт (надання послуг), передбачених цим Договором.

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору зазначено , що договір набирає чинності з дня його укладення; дія договору припиняється: після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором; за згодою сторін; за інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Виконання умов договору в період з вересня 2011 року по лютий 2012 року на суму 65 243 грн. 90 коп. позивач підтверджує поданими копіями рахунків за вересень 2011 року на суму 3934 грн. 86 коп.; за жовтень 2011 року на суму 12 056 грн. 09 коп.; за листопад 2011 року на суму 12 056 грн. 09 коп.; за грудень 2011 року на суму 13 754 грн. 46 коп.; за січень 2012 року на суму 16 565 грн. 16 коп.; за лютий 2012 року на суму 6 877 грн. 24 коп.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині оплати всього обсягу наданих йому послуг, позивач звернувся з позовом у даній справі.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що будинок за адресою м. Тернопіль вул. Микулинецька 3а , в якому розташовані приміщення №№801, 802, 803, 804, 805, 806, 807, 809, 813, 814, 815, 817, 901, 902, 903, 904, 905, 906, 907, 908, 909, 910, 911, 912, 913, 914, 915, 916, належні ТОВ "Тернава - Сервіс", має систему автономного теплопостачання, де є теплогенеруюча установка - дахова котельна, обслуговування якої здійснює Приватне підприємство "Торговий дім "Газсервіс".

Відносини в галузі теплопостачання врегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про теплопостачання» та «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007р . (далі Правила).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, що є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами, та зобов'язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа або юридична особа, яка є власником будівлі, або наймачем приміщення, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

В силу ч. 4 ст. 275 ГК України виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укладати договори енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання теплової енергії.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з п. 7 Правил усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку згідно технічних умов і проекту.

Відповідно до пункту 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Матеріали справи свідчать про те, що 28 березня 2011р. власники та орендарі офісних приміщень в адмінбудинку по вул. Микулинецькій, А в м. вирішили, зокрема, укласти договори по наданню послуг теплопостачання з позивачем у справі. Розрахунок ж оплати за тепло, де відсутні нагрівальні прилади вирішили зробити згідно існуючих правил (а.с. 80, том І) .

Однак, при підписанні договору про надання послуг, на підставі якого заявлено позов у даній справі, сторони не дійшли згоди щодо самого предмету договору та не визначили ціну договору (обсяг фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження чи на підставі показів вузла обліку).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що договір про надання послуг, виконання робіт від 01.04.2011р. є неукладеним , оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов, передбачених для даного виду договорів (купівля-продаж).

Про дані обставини свідчить й те, зокрема, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано обґрунтований розрахунок суми позову, з якого вбачається, що розрахунок теплової енергії на заявлену до стягнення суму (65 243, 89 грн.) було проведено пропорційно до займаної відповідачем площі (19, 93%) на підставі виставлених позивачу ВАТ «Тернопільміськгаз» та ТОВ «МЖК ІРЛАГА» рахунків (а.с. 48-50, том І).

Водночас, в суді апеляційної інстанції позивачем подано заяву, яка по своїй правовій природі фактично є заявою про зменшення позовних вимог, якою останній просить стягнути на його користь 45 896, 05 грн. (а.с.128, том ІІ). При цьому, в обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на розрахунок № 35 від 18.03.2013р., проведений СМП НВП «Тернобуд» (обсяг фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження) .

Не заперечуючи правомірність проведених СМП НВП «Тернобуд» розрахунків, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані лише до прийняття рішення судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення вказаної заяви скаржника.

Згідно ст.8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, з врахуванням фактично встановлених обставин справи, судова колегія не вбачає можливим задоволити позовні вимоги з підстав, заявлених позивачем у позові.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду оцінивши повноту дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи, наявні в матеріалах справи та додатково подані докази в їх сукупності, дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 ГПК України залишаються на скаржнику.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2012 року у справі № 3/39/5022-474/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства «Торговий дім «Газсервіс» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 29 липня 2013р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Марко Р.І.