Рішення

від 30.07.2013 по справі 146/1137/13-ц

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1137/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Скаковської І.В.,

при секретарі Самар Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської районної санітарно-епідеміологічної станції, Ямпільської міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про виплату вихідної допомоги, середньої заробітної плати за весь час затримки виплати вихідної допомоги, матеріального забезпечення загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Томашпільської районної санітарно-епідеміологічної станції, Ямпільської міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про виплату вихідної допомоги, середньої заробітної плати за весь час затримки виплати вихідної допомоги, матеріального забезпечення за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював в Томашпільській РСЕС та 14.11.2012 року змушений був терміново поїхати на лікування у зв»язку з необхідність проведення оперативного втручання. Таким чином з 14.11.2012 року по 6.12.2012 року він перебував в стані тимчасової непрацездатності та отримував матеріальне забезпечення за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням у зв»язку тимчасовою втратою працездатності. Зазначив, що 25.12.2013 року його було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КзпПУ та частково виплачено вихідну допомогу. Виплата матеріального забезпечення у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності за його основним місцем роботи була припинена.

Листи непрацездатності, останній з яких було закрито та видано 06.03.2013 року йому не оплачувалися. Позивач звернувся до Ямпільської міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з метою проведення випали по тимчасовій непрацездатності, однак йому було відмовлено в зв»язку з тим, що у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутній запис про ліквідацію Томашпільської РСЕС.

В зв»язку з вищенаведеним позивач ОСОБА_1 вважає, що йому підлягає виплата вихідної допомоги, середньої заробітної плати за весь час затримки виплати вихідної допомоги та матеріального забезпечення за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності. Зокрема, просить суд стягнути з Томашпільської РСЕС на його користь вихідну допомагу у розмірі 2 360,48 грн., матеріальну допомогу за період тимчасової непрацездатності у розмірі 7 035,76 грн., середній заробіток за весь період затримки виплати вихідної допомоги - 18 075,38 грн. та 2 000 на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить його задовольнити.

Представник відповідача - голова ліквідаційної комісії Хмельницький А.І. не заперечує у задоволенні позову, однак зазначає, що кошти на виплату всіх сум, заявлених позивачем ОСОБА_1 -відсутні. Зазначив, що у разі наявності коштів, позивачу будуть здійснені усі належні йому виплати.

Представник третьої особи Ямпільської міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в судове засідання не з»явився, однак направив на адресу суду пояснення по суті позовних вимог та заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності. В даному поясненні представник третьої особи - ОСОБА_3 зазначає, що виплата матеріального забезпечення у разі ліквідації підприємства, установи, організації, за страховими випадками, які настали до їх ліквідації, виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника та посилається на ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витатами, зумовленими похованням». Також зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 886234 запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи відповідачем не внесено. Таким чином вважає, що виплату належного позивачу матеріального забезпечення за загальнообов»язковим державним соціальним страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 07.12.2012 року по 06.03.2013 року повинна провести Томашпільська РСЕС.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 5.04.1971 по 25.12.2012 року працював в Томашпільській санітарно-епідеміологічній станції (а.с.7-8)

Наказом голови ліквідаційної комісії, головним лікарем Томашпільської РСЕС від 25 грудня 2012 року, помічника лікаря епідеміолога епідеміологічного відділу ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією зазначеної державної установи. Цим наказом було встановлено виплатити позивачу ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.

Також, судом встановлено, що в період з 07.12.2012 року по 06.03.2012 року позивач хворів, що підтверджується відповідними листами непрацездатності (а.с.13-14), однак при звільненні ОСОБА_1 не було виплачено матеріальне забезпечення по тимчасовій втраті працездатності.

Згідно повідомлення ДУ «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» № 06-01/490 від 23.05.2013 року, вбачається, що позивачу було відмовлено виплатити матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки у разі ліквідації підприємства, установи, організації та відсутності правонаступника, за страховими випадками, які настали до їх ліквідації, а саме: призначення та виплата матеріального забезпечення здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду за місцем обліку ліквідованого підприємства, установи, організації на підставі наказу керівника робочого органу Фонду (а.с.10)

Згідно листа Ямпільської міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.06.2013 року № 20/189, вбачається, що на звернення позивача про призначення та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 06.12.2012 року по 07.03.2013 року відмовлено, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців запис про державну реєстрацію припинення Томашпільської РСЕС не внесено. Та зазначили, що таким чином немає підстав для призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, посилаючись на Постанову Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.04.2012 року № 6.(а.с.11)

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витатами, зумовленими похованням», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 6 вищевказаного Закону, передбачено, що загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають:1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст.50 даного Закону , у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника. Відповідно до ст.33 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа вважається такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідач-Томашпільська РСЕС (ідент. код 05413250) знаходиться в процесі припинення (а.с.20), проте не ліквідована, що також зазначено у листі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності(а.с.11).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути не виплачене матеріальне забезпечення. Відповідно до п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266, розрахунковим періодом , за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб ( включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб ), є останні шість календарних місяців.

Згідно довідки Томашпільської РСЕС №1716 від 24.12.2012 року, виданої ОСОБА_1, його заробітна плата становить: за травень 2012 року - 1 716,54 грн., за червень 2012 року - 2 147,26 грн., за липень 2012 року - 2 182,70 грн., за серпень 2012 року - 2 182,70 грн., за вересень 2012 року - 2 196,15 грн., за жовтень 2012 року - 3 737,51 грн. (а.с.12).

Виходячи зі змісту вказаної довідки середня кількість робочих днів за шість місяців

становить 20.8 днів ( 20 днів (за травень 2012 року) + 18 днів ( за червень 2012 року) +22 дні (за липень 2012 року) + 22 дні (за серпень 2012 року) + 20 днів (за вересень 2012 року) + 23 дні ( за жовтень 2012 року) / 6 =20.8 днів).

Отже, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає - 2 360,48 грн .(1 716,54 грн. + 2 147,26 грн. + 2 182,70 грн. + 2 182,70 грн. + 2 196,15 грн. + 3 737,51 грн.) / 6 = 2 360.48 грн.), а середньоденний заробіток становить 113,48 грн ( 2 360,48 грн / 20.8 днів =113,48 грн.)

Встановлено, що за період з з 07.12.2012 року по 06.03.2012 року позивач був відсутній в зв'язку з хворобою 62 робочі дні. Таким чином до стягнення підлягає сума в розмірі 7035 грн. 76 коп.(113,48 х 62)

Окрім того, при звільненні позивачеві не було виплачено у повному обсязі вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати. Було сплачено лише 874 грн.99 коп.,тоді як вище зазначалось, середньомісячної зарплата ОСОБА_1 становить 2360 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст. 36 та пунктах 1,2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, не доплачена сума, а саме вихідна допомога, підлягає виплаті у розмірі 1 485 грн. 49 коп.

Що стосується вимог щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, при цьому поновити його не просив.

Так, згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Своїм рішенням від 22 лютого 2012 року Конституційного Суду України роз'яснив, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 231 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався

Відповідно до п.4 Постанови №9 від 06.11.1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Позивач звернувся з позовом в липні 2013 року, тоді як строк звернення до суду з зазначеними вимогами закінчився в квітні 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 64, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Томашпільської районної санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_1, матеріальну допомогу за період тимчасової непрацездатності у розмірі 7035 грн. 76 коп.

Стягнути з Томашпільської районної санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_1 недоплачену вихідну допомогу у розмірі 1 485,49 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В. Скаковська

Суддя: І. В. Скаковська