Рішення

від 22.07.2013 по справі 464/3626/13-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3626/13-ц

пр.№ 2/464/1059/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2013 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Шашуріної Г.О.,

за участю секретаря Причини О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Львівській області, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», третя особа Міністерство доходів і зборів України про стягнення страхової виплати, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 07.12.2000 року працював на різних посадах в органах державної податкової служби. 13.09.2012 року звільнений з посади старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування та організації податкового контролю управління податкового контролю Державної податкової службі у Львівській області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за інвалідністю. Вихід на пенсію у зв'язку з інвалідністю було зумовлено тим, що під час проходження служби в Державній податковій службі у Львівській області, він отримав захворювання та стійку втрату працездатності. У відповідності до довідки МСЕК серії ЛВА-3 № 013525 йому визначено ступінь втрати працездатності в розмірі 65 %, яку вперше визначено станом на 11.09.2012 року. Зазначав, що як працівник органу державної податкової служби, він був застрахований у відповідності до Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби. Вказував, що між Державною податковою службою України та ПАТ «УАСК «АСКА» було укладено договір про надання послуг з страхування посадових осіб органів державної податкової служби України. На підставі положень Порядку та зазначеного Договору 12.10.2012 року ним було подано відповідну заяву встановленої форми та з відміткою державної податкової служби про страховий випадок і розмір заробітку за останньою посадою, яку він обіймав. У відповідності до п. 7 Порядку виплата страхової суми мала бути проведена у семиденний термін з дня одержання страховиком всіх необхідних документів. Однак, всупереч зазначеним вимогам Порядку, відповідачем ПАТ «УАСК «АСКА» відповідь на його заяву було надано лише 17.01.2013 року листом № 139-22/19. Згідно з даною відповіддю, йому було відмовлено у здійсненні страхової виплати, оскільки станом на 28.12.2012 року страхові платежі, призначені для здійснення страхових виплат повністю використані. Вважає відмову ПAT «УАСК «АСКА» у здійсненні страхових виплат незаконною та безпідставною, а дій відповідача неправомірними, оскільки у період настання втрати працездатності він був працівником органів державної податкової служби та випадок стався у період часу, який охоплюється строком дії договору. Оскільки втрата працездатності була зумовлена незадовільними умовами праці, в тому числі за період роботи на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування та організації податкового контролю управління податкового контролю Державної податкової службі у Львівській області, вважає, що з відповідача Державної податкової служби у Львівській області підлягає стягненню сума завданої йому моральної шкоди, яку він оцінює у 2 000,00 грн. з урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути з Державної податкової служби у Львівській області суму морального відшкодування в розмірі 2 000,00 грн.; стягнути з ПАТ «УАСК «АСКА» 73 164,00 грн. страхової виплати.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у заяві, просили вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «УАСК «АСКА» в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмовому запереченні вказав, що між ПАТ «УАСК АСКА» та Державною податковою службою України було укладено договір СТД № 3126676 від 29.10.2012 року про надання послуг зі страхування посадових осіб і органів державної податкової служби України. Договір укладено у відповідності із Порядком та умовами обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349. Відповідно до п. 4 Порядку, кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником, тобто Державною податковою службою України. Таким чином, страхові виплати здійснюються виключно за рахунок грошових коштів, перерахованих з державного бюджету ДПС України. Згідно з п. 10.2 договору зобов'язання ПАТ «УАСК «АСКА» по виплаті страхового розповсюджується на страхові випадки, що сталися у проміжок часу з 03.08.2008 року по 31.12.2012 року або до повного виконання страховиком вимог пункту 6.3.8. договору, згідно з яким виконавець зобов'язаний припинити прийом документів на страхові виплати у разі повного використання сплачених страхових платежів, визначених п. 3.1. договору, про що повідомити Замовника. Згідно з п. 6.3.6. договору виконавець зобов'язаний здійснювати страхові виплати за умови надходження на спеціальний рахунок виконавця страхових платежів у розмірах, необхідних для проведення страхових виплат. Вказував, що на виконання умов договору ПАТ «УАСК «АСКА» здійснило застрахованим особам страхові виплати на суму 3 542 290,36 грн. Таким чином, страхові платежі, які можуть бути спрямовані на страхові виплати, вичерпано. Оскільки договір між ПАТ «УАСК «АСКА» та Державною податковою службою України втратив чинність у зв'язку із спливом строку дії та повним вичерпанням страхових внесків, перерахованих страхувальником з фондів державного бюджету, стягнення з ПАТ «УАСК «АСКА» страхової виплати в даному випадку є незаконною. Крім того, вважає, що інвалідність позивача не перебуває в причинному зв'язку з проходженням служби в державній податковій службі, тому не має законних підстав для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Державна податкова адміністрація у Львівській області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. В письмовому запереченні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, вказавши, що інвалідність позивача не перебуває у причинному зв'язку з проходженням служби в ДПС та в документах, наданих позивачем відсутній документ, який встановлював би причинний зв'язок між захворюванням та проходженням служби в органах ДПС, а відповідно відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Представник третьої особи Міністерства доходів і зборів України в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази зібрані в справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював в органах державної податкової служби Львівської області з 07.12.2000 року по 13.09.2012 року та звільнений з посади старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування та організації податкового контролю управління податкового контролю ДПС у Львівській області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності, ст. 38 КЗпП України. Зазначене підтверджується ДПА у Львівській області від 07.12.2000 року № 371-О, наказом ДПС у Львівській області від 13.09.2012 року № 442-О, довідкою ДПС у Львівській області від 20.09.2012 року № 04-2023/129.

29.10.2012 року між ПАТ «УАСК «АСКА» (страховик) та Державною податковою службою України (страхувальник) був укладений договір СТД № 3126676 про закупівлю послуг зі страхування посадових осіб державної податкової служби України.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору його предметом є закупівля послуг з обов'язкового соціального страхування (страхування посадових осіб органів державної податкової служби України) відповідно до Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349.

За змістом ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. 1 ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності). Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, при вирішенні питання виплати страхового відшкодування за обов'язковим державним особистим страхуванням посадових осіб органів державної податкової служби в разі настання інвалідності посадової особи, підлягає доведенню той факт, що інвалідність сталася у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Відповідно до копії довідки Сихівської МСЕК серії ЛВА-3 № 013525 від 11.09.2012 року ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 65% у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності загального захворювання.

Згідно з довідкою міжрайонної МСЕК серії 10ААБ № 128355 від 13.09.2012 року причина інвалідності ОСОБА_1 - загальне захворювання, огляд - повторний, група інвалідності - друга, інвалідність встановлена на строк до жовтня 2013 року, дата чергового переогляду 11.09.2013 року.

На заяву позивача про виплату страхової суми відповідачем ПАТ «УАСК «АСКА» 17.01.2013 року було надіслано листа № 139-22/19, в якому відповідач вказав, що станом на 28.12.2012 року страхові платежі, що були перераховані страховику, повністю використані для виплат страхових сум застрахованим особам та повідомлено, що у страховій виплаті відмовлено.

Ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності, причини і час її настання, професія. з якою пов'язане ушкодження а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, визначаються шляхом проведення медико-соціальної експертизи.

Відповідно до п. 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, причинами інвалідності є: загальне захворювання, інвалідність з дитинства, нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, причиною інвалідності ОСОБА_1 є загальне захворювання.

Під загальним захворюванням розуміються всі випадки настання тимчасової непрацездатності, крім трудового каліцтва, професійного захворювання, інвалідності з дитинства. Тобто, в даному випадку відсутня пряма залежність встановлення групи інвалідності позивачу саме в результаті виконання ним службових обов'язків.

Відповідно до п.п. «б» п. 5 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349, страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час виконання службових обов'язків.

За правилом ч. 4 ст. 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього кодексу або іншого закону, застосовуються відповідні положення цього кодексу або іншого закону.

Враховуючи наведене, положення ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», формулювання «під час виконання службових обов'язків», наведене в Порядку та умовах обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, не значить, що для виплати страхової суми достатньо наявності тієї обставини, щоб втрата застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, настала в період роботи в органах державної податкової служби, оскільки нормою ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» чітко визначено, що така подія повинна статися у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Належних доказів встановлення інвалідності саме у зв'язку з виконанням службових обов'язків позивачем суду не надано.

Крім того, досліджуючи обставини справи, встановлено, що правовідносини виникли між Державною податковою службою України, як страховиком, та ПАТ «УАСК «АСКА», як страховиком, на підставі договору про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування.

Відповідач ПАТ «УАСК «АСКА» як страховик, несе зобов'язання по виплаті страхових сум застрахованим особам, виключно в межах укладеного із страхувальником договору та сплаченої суми страхових платежів.

Як зазначив відповідач, він не несе зобов'язання по виплаті страхових сум застрахованим особам, за рахунок інших коштів, які не відносяться до договорів з ДПА України, посилаючись на ч. 1 ст. 41 Закону України «Про страхування», за змістом якої страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика.

Згідно із ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

При цьому, як зазначено у Порядку і умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби обов'язкове державне особисте страхування далі - обов'язкове страхування) посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

У п. 4 Порядку зазначено, що кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником, яким згідно із договором страхування є Державна податкова служба України.

Згідно з п. 10.2. договору зобов'язання ПАТ «УАСК «АСКА» по виплаті страхового відшкодування розповсюджується на страхові випадки, що сталися у проміжок часу з 03.08.2008 по 31.12.2012 року або до повного виконання страховиком вимог пункту 6.3.8. договору.

Пунктом 6.3.8. договору визначено, що виконавець зобов'язаний припинити прийом документів на страхові виплати у разі повного використання сплачених страхових платежів, визначених п. 3.1. договору, про що повідомити замовника.

Згідно з п. 6.3.6. договору виконавець зобов'язаний здійснювати страхові виплати за умови надходження на спеціальний рахунок виконавця страхових платежів у розмірах, необхідних для проведення страхових виплат.

У відповідності до п. 6.4.4. договору виконавець має право відмовити у страхових виплатах застрахованому або спадкоємцю в разі повного вичерпання на спеціальному рахунку виконавця сплачених страхових платежів, визначених в п. 3.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток 1 до цього договору) становить 3 768 394,00 грн.

У відповідності до п. 5.4. договору страхові виплати за цим договором не можуть перевищувати 94% від суми отриманих страхових платежів за цим договором.

Згідно з п. 6.1.3. договору 6% складають витрати ПАТ «УАСК АСКА» на проведення страхування.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ПАТ «УАСК «АСКА» здійснило застрахованим особам страхові виплати на суму 3 542 290,36 грн., що складає 94% від суми отриманих страхових платежів за договором та підтверджується платіжними дорученнями.

Як пояснив відповідач ПАТ «УАСК АСКА» у запереченнях, на час звернення позивача щодо виплати страхового відшкодування, отримані від ДПС України для виплати страхові суми були повністю вичерпані. Тому, через відсутність коштів на спеціальному рахунку відповідач надіслав ДПС України листа № 712-22/19, яким повернув органу державної податкової служби справи на виплату страхового відшкодування за договором, у тому числі справу позивача, посилаючись на п. 6.3.8. договору, у якому зазначено, що страховик зобов'язаний припинити прийом документів на виплату страхових сум у разі використання сплачених страхових платежів, визначених п. 3.1 цього договору, про що повідомити страхувальника.

Згідно зі ст.ст. 509, 526, 527 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За наведених обставин, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УАСК «АСКА» про стягнення страхового відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до норм ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Положеннями п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 4 даної Постанови у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 Постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

У відповідності до п. 9 Постанови № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем не було надано суду доказів, які б встановлювали причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та проходженням служби в органах ДПС.

Крім того, розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач нічим не аргументований, не зрозуміло з чого позивач виходив при визначенні даного розміру шкоди.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та й їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю.

Виходячи із вимог статті 88 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено у повному обсязі, підстави присудження на користь позивача судових витрат, понесених ним у зв'язку із розглядом справи, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 23, 509, 526, 527, 979, 991, 999, 1167 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 41 Закону України «Про страхування», п.п. 4, 5 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1994 року № 349, п. 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, п.п. 3, 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Львівській області, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», третя особа Міністерство доходів і зборів України про стягнення страхової виплати, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення або отримання його копії.

Суддя: