Рішення

від 22.07.2013 по справі 905/4607/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.2013р. Справа № 905/4607/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при помічнику судді Несвіт О.О.

розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сніжне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси", м. Кіровське

про : стягнення заборгованості в сумі 47762,30 грн., пені в сумі 5077,53 грн., 3 % річних в сумі 1024,78 грн., штрафу в сумі 6776,23 грн., інфляційних в сумі 203,28 грн.

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_2 - за довір. від 09.07.2013 р. № 1-16-80

ОСОБА_3 - за довір. від 09.07.2013 р. № 1-16-80

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Сніжне, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси", м. Кіровське про стягнення заборгованості в сумі 67762,30 грн., пені в сумі 5077,53 грн., 3 % річних в сумі 1024,78 грн., штрафу в сумі 6776,23 грн., інфляційних в сумі 203,28 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів № 01/03 від 01.03.2011 р., видаткову накладну № РН-0000972 від 11.12.2012 р., товарно-транспортну накладну № 972 від 11.12.2012 р., претензію № 1 від 01.03.2013 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач протягом розгляду справи змінив позовні вимоги. Заявою від 19.07.2013 р. остаточно визначив свої позовні вимоги в наступному розмірі: заборгованість в сумі 47762,30 грн., пеня в сумі 5077,53 грн., 3 % річних в сумі 1024,78 грн., штраф в сумі 6776,23 грн., інфляційні в сумі 203,28 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 11.07.2013 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити, зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

01.03.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техресурси» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю нафтопродукти (бензин марок: А-76 (80), А-92, А-95, А-95 ЕВРО, дизельне паливо), масла а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених в договорі.

Умови розрахунків визначені сторонами розділом 3 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює розрахунок за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної та/або інших відвантажувальних документів.

Умови поставки визначені сторонами в розділі 4 Договору.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання до 31.12.2011 р., а в частині взаєморозрахунків - до моменту повних розрахунків між сторонами (п. 7.1. Договору). Згідно п. 7.2. Договору, якщо жодна зі сторін за 30 днів не сповістить іншу сторону про свій намір не продовжувати дію Договору, договір вважається пролонгованим на той самий строк.

З пояснень представників позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором від 01.03.2011 р. № 01/03 виконало належним чином, поставила відповідачу товар, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000972 від 11.12.2012 р. з підписом відповідача про отримання товару.

Проаналізувавши матеріали справи, а саме видаткову накладну № РН-0000972 від 11.12.2012 р., в якій йдеться посилання на рахунок-фактуру від 11.12.2012 р. № СФ-0000972, рахунок-фактуру від 11.12.2012 р. № СФ-0000972, в якому є посилання на укладений між сторонами договір від 01.03.2011 р. № 01/03, податкову накладну, суд приходить до висновку, що спірна поставка відбувалась саме на виконання договору від 01.03.2011 р. № 01/03.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором в повному обсязі не виконав, отриманий товар за видатковою накладною № РН-0000972 від 11.12.2012 р. не сплатив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000972 від11.12.2012 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 47762,30 грн.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги заяву про зменшення позовних вимог від 22.07.2013 р., суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем - 47762,30 грн. є доведеною та такою, що підлягає стягненню.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5077,53 грн. за період:

- з 19.12.2012 р. - 20.06.2013 р. (за видатковою накладною № РН-0000972 від11.12.2012 р.).

Проте, позивач при визначенні періоду нарахування пені не врахував приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та невірно визначив кінцевий строк її нарахування, замість 18.06.2013 р. визначив 20.06.2013 р.

Суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені за період з 19.12.2012 р. по 18.06.2013 р., а саме в сумі 5067,26 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1024,78 грн. за період з 19.12.2012 р. - 20.06.2013 р. (за видатковою накладною № РН-0000972 від11.12.2012 р.) та інфляційні за січень - травень 2013 р. в сумі 203,28 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними, водночас слід зазначити що при розрахунку суми інфляційних позивачем не були враховані коефіцієнти інфляції всіх місяців періоду (в яких була як інфляція так и дефляція), а саме не врахований індекс інфляції за лютий 2013 р.

Сума інфляційних та 3% річних перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 135,46 грн. та 1024,59 грн. відповідно.

Таким чином, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 135,46 грн., а вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 1024,59 грн.

Відповідно до п. 6.3 Договору при порушенні строків оплати більш ніж на 35 днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Позивач з посиланням на п. 6.3 Договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу, який складає 6776,23 грн.

Суд перевірив правильність розрахунку 10% штрафу та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині у повному обсязі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 199, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сніжне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси", м. Кіровське про стягнення заборгованості в сумі 47762,30 грн., пені в сумі 5077,53 грн., 3 % річних в сумі 1024,78 грн., штрафу в сумі 6776,23 грн., інфляційних в сумі 203,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси» (86302, Донецька область, м. Кіровське, вул. Асфальтна, 127, ЄДРПОУ 30364980) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86506, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість в сумі 47762,30 грн., 3 % річних в сумі 1024,59 грн., пеню в сумі 5067,26 грн., інфляційні в сумі 135,46 грн., штраф в сумі 6776,23 грн., судовий збір в сумі 1718,28 грн.

В залишковій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.07.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова