Постанова

від 10.06.2013 по справі 804/6135/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 р. Справа № 804/6135/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумішбуд Плюс» до Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 0000612220, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумішбуд Плюс» (далі по тексту - ТОВ «Сумішбуд Плюс», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 28.11.2012р. №0000612220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 75993,00грн., в тому числі штрафних санкцій.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та винесеним з порушенням чинного законодавства. Позивач наполягає на тому, що відповідачем безпідставно зроблено висновки щодо безтоварності господарських операцій згідно укладеного договору поставки будівельних добавок з ПП «Арра-11», оскільки ґрунтуються на акті перевірки контрагента та його постачальників. Окрім того, позивач зазначає, що з контрагентом ПП «Арра-11» обумовлено усі суттєві умови договору поставки №01/2 від 05.01.2011р., доказами виконання яких є не тільки факт оплати за отриману послугу, а також наявність первинних документів, які підтверджують факт поставки товару, тобто - факт його отримання. При цьому вказує, що правильність податкового обліку та визначення ним податкових зобов'язань з ПДВ підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами, регістрами бухгалтерського обліку, які були в наявності під час проведення перевірки, повторно надавалися під час розгляду заперечень в ДПІ та додані до матеріалів справи разом а адміністративним позовом. Позивач стверджує, що здійснює господарську діяльність у відповідності до вимог закону, порушень правил формування податкового кредиту за жовтень 2011р. не було, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним і має бути скасованим.

Представники сторін належно повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідач не прибув в судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи не надано. Позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 128 КАС України судом на місці ухвалено здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Сумішбуд Плюс» (код ЄДРПОУ 34339570) з питань підтвердження господарських взаємовідносин та достовірності повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., за результатами якої було складено акт № 126/222-34339570 від 14.11.2012 року.

Відповідно до вказаного акту було встановлено, що ТОВ «Сумішбуд Плюс» порушено (а.23 «Висновок» акту перевірки):

-п.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах здійснених ТОВ 75993,00грн які є нікчемними в силу припису закону; правочини, укладені з контрагентом ПП «Арра-11» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб;

-п.198.6, п.198.2, п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ на загальну суму 60794,40грн. за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач в порядку, передбаченому п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, надав відповідні заперечення до акту перевірки. Листом Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012р. №16226/10/222 заперечення визнані необґрунтованими, а висновки акту перевірки такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

28.11.2012р. на підставі висновків акту перевірки №126/222-34339570 відповідачем відносно ТОВ «Сумішбуд Плюс» прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000612220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 75993,00грн., з них: 60794,40грн. - за основним платежем та 15198,60грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи питання обґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №126/222-34339570 від 14.11.2012 року, та законності прийнятого податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2011 року між ПП «Арра-11» (постачальник) та ТОВ «Сумішбуд Плюс» (покупець) було укладено договір поставки будівельних добавок №01/2, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, будівельні добавки, найменування, кількість, ціна яких вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних; умови поставки - EXW, м.Кривий Ріг (склад покупця).

Судом встановлено, що зобов'язання між контрагентами за вищевказаним договором були виконанні належним чином та у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: договором поставки №01/2 від 05.01.2011р., рахунком №04/10 від 04.10.2011р, накладною №04/10 від 04.10.2011р., рахунком №14/10 від 14.10.2011р., накладною 14/10 від 14.10.2011р., податковими накладними №2,38, ТТН №021, №022, подорожніми листами №211, №219, виписками з банку щодо взаєморозрахунків між сторонами від 17.10.2011р. №87 та від 27.10.2011р. №144.

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем від постачальника для подальшого використання його в господарській діяльності товариства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім того, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В ході судового розгляду справи спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій з поставки товару (будівельних добавок) на адресу покупця, тобто ТОВ «Сумішбуд Плюс». Наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують придбання ТОВ «Сумішбуд Плюс» товару, поставленого ПП «Арра-11», що викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства позивача.

Окрім того, судом враховано, що зміст наданих в ході перевірки первинних документів відповідає вимогам вищезазначеної норми закону, що також не заперечується і податковим органом, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару. Окрім того, ані акт перевірки, ані заперечення до позову не містять доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення» № 165 від 30.05.1997р.

Слід також зауважити на тому, що відповідачем не заперечується той факт, що заборгованість позивача перед його контрагентом відсутня, тобто оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі; згідно даних бухгалтерського обліку, бух.рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», станом на 31.10.2011р. у ТОВ «Сумішбуд Плюс» перед ПП «Арра-11» заборгованість відсутня (а.18 акту перевірки). При цьому, проведення відповідних господарських операцій належно відображено позивачем в податковому обліку та підтверджено первинними документами.

За встановлених обставин суд вважає, що формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2011р. за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманих від ПП «Арра-11» на виконання договору поставки №01/2 від 05.01.2011р., вірне.

Посилання ж відповідача на безтоварність господарських операцій з поставки товару на виконання договору №01/2 і як наслідок їх нікчемності є беззмістовним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

По-перше, безтоварність господарських операцій означає відсутність її реального характеру, зворотнє доведено в ході судового розгляду. По-друге, досліджені судом первинні документи належно підтверджують реальний характер здійснення господарських операцій та відсутності ознак нікчемності правочинів.

Окрім того, законодавець чітко визначив, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ст.228 Цивільного кодексу України).

В акті перевірки від №126/222-34339570 від 14.11.2012 року податковим органом зроблені висновки про нікчемність господарської операції з поставки будівельних добавок на виконання договору, укладеного між позивачем та ПП «Арра-11», які ґрунтуються на доводах відповідача щодо невідповідності даних ТТН від 14.10.2011р. №022 та від 04.10.2011р. №021 дійсності («інформація, вказана в ТТН не підтверджує факт перевезення та придбання товару, вказаному у видаткових та податкових накладних, отриманих від ПП «Арра-11» (а.20 акут перевірки)), а також на висновках акту перевірки ПП «Арра-11» від 20.01.2012р. №43/1520/36978345, отриманого від Кіровоградської ОДПІ.

Проте, такі посилання відповідача не є доказом невідповідності здійсненого правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, публічному прядку тощо в розумінні ст.228 ЦК України, та не можуть бути підставою для визнання вищевказаного правочину нікчемним.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заниження позивачем ПДВ у спірному періоді не було. Висновки податкового органу є хибними, позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з ПП «Арра-11», а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності; формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Отже, донарахування податкового зобов'язання з ПДВ є безпідставним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012р. №0000612220 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Суд також вважає доцільним зауважити, що діюче законодавство, так само як Податковий кодекс України, не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій на господарюючого суб'єкта за неправомірні дії (помилки) свого контрагента. Окрім Податковий кодекс України не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумішбуд Плюс» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 р. № 0000612220 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 28.11.2012 р. № 0000612220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 75 993,00 грн., з них: 60 794, 40 грн. - за основним платежем та 15 198, 60 грн. - штрафних санкцій.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумішбуд Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 34339570) сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 93 копійки (759, 93 грн.) судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко