Постанова

від 15.07.2013 по справі 811/1888/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія:

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року Справа № 811/1888/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» до Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» (далі - позивач, ТОВ «Світловодський завод адсорбентів») звернулося до суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.02.2013 року №0003452300 та №0003462300.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем: ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг); пп..7.2.1,7.2.3,пп..7.2.6 п.7.2,пп..7.4.1,пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму податкового кредиту та п.5.1,пп..5.2.1 п.5.2,пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток, внаслідок включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами, правочини з якими встановлено нікчемними.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позивних вимог у спрямованих до суду письмових запереченнях посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» встановлено, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.07.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 19.07.2013 р., про що оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №836932 (а.с.61).

Види діяльності за КВЕД: виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с.64) .

На підставі наказу №577 від 05.11.2012 року посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Світловодський завод » (код ЄДРПОУ 34362201) з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість, в декларації з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2008 року; січень - березень 2009 року, травень 2009 року, вересень 2009 року, березень 2010 року, результати якої оформлено актом № 379/2200/32991980 від 14.11.2012 року (а.с.12-45).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялись з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-постачальником, який не виконував своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0003462300 від 25.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 513,00 грн., в тому числі за основним платежем 28424,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7106,00 грн. (а.с. 10);

- податкове повідомлення - рішення № 0003452300 від 25.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44412,50 грн., в тому числі за основним платежем 35530,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8882,50 грн. (а.с. 11);

Суд, не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

В судовому засіданні встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» є виготовлення гігієнічних наповнювачів для домашніх тварин (за КВЕД -2010 №23.99 «Виробництво нематалевих мінеральних виробів»), Дана продукція є сипучим матеріалом, який потребує передпродажного пакування у спеціалізовані паперові пакети різної ємності від 1 до 20 кг.

Між позивачем (замовник за договором) та ФОП ОСОБА_1 (підрядник за договором) 01.02.2010 р. укладено договір підряду. Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи - склеювання пакетів для пакування готової продукції Замовника. Пунктом 1.3 Договору передбачено, що виконавець має право залучати до виконання вказаних робіт інші субпідрядні організації на власний розсуд (а.с.46-47).

Крім того, 03.02.2010 року між ФОП ОСОБА_1 (генпідрядник за договором) та ПП «Сатурн-СВ» (субпідрядник за договором) укладено субпідрядний договір №01. Відповідно до умов вказаного договору субпідрядник зобов'язується виконати роботи по склеюванню пакетів для пакування продукції ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» (а.с.48-49).

Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за 2012 року суми ПДВ у розмірі 28424,00 грн., на підставі податкової накладної №112 від 30.03.2010 року, виписаної ПП ОСОБА_1 (а.с.52).

На дату складання податкових накладних ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (а.с.179-180).

Фактичне виконання послуг підтверджується актами здачі прийняття - робіт (надання послуг) (а.с.51) та рахунком №1112 від 30.03.2010 року (а.с.50).

Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що після погодження сторонами акту приймання - здачі виконаних робіт, позивачем передано ФОП ОСОБА_1 простий вексель на суму боргу за договором (а.с.143-144).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, відповідно суми витрат - до складу валових витрат.

Отримані пакети були оприбутковані на складі підприємства та в подальшому використані для пакування продукції, що підтверджується наступними документами: договором купівлі - продажу № 64/10 від 30.03.2010 р., договором купівлі - продажу №65/10 від 30.03.2010 р., договором купівлі - продажу №05/10 від 25.03.2010р. , договором купівлі - продажу № 11/10 від 03.03.2010 р., договором купівлі - продажу № 02/10 від 01.02.2010 р.(а.с.184,201-205) та видатковими накладними (а.с.206-212).

Отже, правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи викладені вище обставини, суд прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» та ФОП ОСОБА_1 мали реальний характер, понесені витрати на придбання товарів та послуг в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (далі - Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено судом вище, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з ФОП ОСОБА_1, підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, складеними відповідно до вимог п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Податкові накладні, виписані для позивача ФОП ОСОБА_1 відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону N168/97-ВР і Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за N233/2037, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Статтями 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а також нормами Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

До того ж, Закон №168/97-ВР не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, робіт чи послуг до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 базуються на акті перевірки Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 28.02.2012 року №259/1700/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н. - НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ПП ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Профіль-Стиль», ПП «Сатурн-СВ», ПП «Нафтобудком», ТОВ «Технорес», Підприємство «Спецбуд-Інвест» СМОІ «Злагода», ПП «Кас - Капітал» та ПП «Дніпрогес - Сервіс» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року (а.с.127-142).

Разом з тим, вищевказаний акт перевірки не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені, та, крім того, складені податковими органами за збігом тривалого часу після завершення таких операцій.

Суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ФОП ОСОБА_1 як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані позивачем на підтвердження вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених упродовж перевіреного періоду вказаним контрагентом у зв'язку з здійсненням господарської діяльності та підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, а отже і безпідставно донараховував податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Таким чином, висновки про заниження ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» податку на прибуток та завищення податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивачем доказано правомірність та обґрунтованість його позовних вимог.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Світловодської ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби від 25.02.2013 року №0003462300 та №0003452300, є протиправними та підлягають до скасування повністю.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. -

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС № 0003462300 від 25 лютого 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» з податку на додану вартість в розмірі 28 424,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 7 106,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС № 0003452300 від 25 лютого 2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Світловодський завод адсорбентів» за платежем податок на доходи (прибуток) приватних підприємств в розмірі 35 530,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 882,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» (код ЄДРПОУ 32991980) судові витрати з державного бюджету в розмірі 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 43 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2013 року.

Суддя (підпис) Н.В. Чубара

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В. Чубара