Рішення

від 29.07.2013 по справі 904/4199/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.13р. Справа № 904/4199/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистеми", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 132 488 грн. 13 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Поталова Н.О. - представник за дов. № 11 від 24.05.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Дніпропетровськ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистеми" про стягнення основної заборгованості у розмірі 98 438 грн. 84 коп., штрафу - 24 687 грн. 77 коп., 739 грн. 07 коп. - 3% річних, 3695 грн. 34 коп. - пені, 4 927 грн. 12 коп. - 20% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2/ОС/О-13 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2013 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.06.2013.

Ухвалою від 17.06.2013 розгляд справи було відкладено на 15.07.2013.

15.07.2013 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 20 438 грн. 84 коп. основного боргу, 24 687 грн. 77 коп. штрафу, 3 695 грн. 34 коп. пені та 4 927 грн. 12 коп. - 20% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 15.07.2013 розгляд справи відкладено на 29.07.2013.

29.07.2013 позивач подав до суду заяву про залучення до матеріалів справи банківських виписок від 11.07.2013, 09.07.2013, 04.07.2013, 03.07.2013, 01.07.2013, 18.06.2013 та 20.06.2013, якими підтверджує сплату відповідачем суми основного боргу на загальну суму 78 000 грн. 00 коп.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки поштові конверти (арк. с. 55-57) з ухвалами суду, які направлявся на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві, повернулися з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справі розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Груп Дніпропетровськ» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосистеми» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 2/ОС/О-13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товар та його ціна передбачаються у специфікаціях та/або у видаткових накладних.

За домовленістю сторін, ними може бути встановлено інші ніж у договору умови оплати товару, що сторони зазначають у специфікаціях або інших додатках, які укладаються сторонами (п. 4.4. договору).

Специфікацією № 3 від 14.02.2013 до договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату товару протягом 20 (двадцять) календарних днів з дати відвантаження

Відповідно до п. 6.2. договору покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, визначений у специфікації № 3 від 14.02.2013 до договору, на загальну суму 123 438 грн. 84 коп., що підтверджується видатковою накладною № 239 від 14.02.2013, підписаною обома сторонами та довіреністю № Ес-0018 від 14.02.2013 на отримання матеріальних цінностей (арк. с.17, 19).

У відповідності до умов п. 4.4. договору та специфікації № 3 від 14.02.2013 до договору, строк виконання зобов'язання щодо оплати відповідачем поставленого товару настав з 07.03.2013.

Відповідач частково сплатив поставлений йому товар у сумі 5 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.03.2013 (арк. с. 22).

Оскільки, у встановлені договором строку, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач надіслав на його адресу претензію № 205 від 10.04.2013, в якій просив у семиденний строк з моменту отримання даної претензії сплатити борг за отриманий товар у розмірі 118 438 грн. 84 коп. (арк. с. 20).

19.04.2013 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 20 000 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. с. 24).

Також відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 78 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи (арк. с. 65-78).

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 20 438 грн. 84 коп. , що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 20 438 грн. 84 коп., а відтак, позовна вимога, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 20 438 грн. 84 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 24 687 грн. 77 коп. та пеню у розмірі 3 695 грн. 34 коп. за період з 07.03.2013 по 27.05.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п. 4.4. цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми.

Умовами п. 7.3. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу та пені, задовольняє їх у сумі 24 687 грн. 77 коп. та в сумі 3 695 грн. 34 коп. відповідно.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивачем нараховано 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами у розмірі 4 927 грн. 12 коп.

Згідно з п. 7.7. договору у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п. 4.4. цього договору, до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства щодо надання кредиту. Як відстрочення оплати за товар та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 20% річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Особливість продажу товару у кредит передбачено ст. 694 ЦК України, яка встановлює, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 20% за користування чужими коштами, задовольняє їх у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 2 649 грн. 77 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистеми" (49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 74, кім. 50, код ЄДРПОУ 33808011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Дніпропетровськ" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, б. 1, код ЄДРПОУ 33717794) суму основного боргу у 20 438 грн. 84 коп. (дев'яносто вісім тисяч чотириста тридцять вісім грн. 84 коп.), пеню у розмірі 3 695 грн. 34 коп. (три тисячі шістсот дев'яносто п'ять грн. 34 коп.), штраф у розмірі 24 687 грн. 77 коп. (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят сім грн. 77 коп.), 20 % річних у розмірі 4 927 грн. 12 коп. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім грн. 12 коп.) та 2 649 грн. 77 коп. (дві тисячі шістсот сорок дев'ять грн. 77 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 31.07.13р.