Рішення

від 30.07.2013 по справі 927/825/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

30 липня 2013 року Справа №927/825/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн",

вул. Пимоненка, 13, корпус 5В, м. Київ, 04050,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Позитив",

вул. Миру, 95, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583,

про стягнення 48013,81 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Лазоренко Т.В., довіреність №11/01-СС від 11.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Позитив" про стягнення 61824,04 грн., в тому числі 27103,92грн. попередньої оплати за товар та 34720,12 грн. пені за несвоєчасну поставку товару з 07.12.2012 року по 07.06.2013 року.

Через загальний відділ суду 16.07.2013 року позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9676,10 грн., в зв'язку з чим він просить стягнути 27103,92 грн. попередньої оплати за товар та 25044,02 грн. пені за несвоєчасну поставку товару у період з 07.06.2012 року по 16.10.2012 року, а усього 52147,94 грн.

Суд прийняв дану заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Через загальний відділу суду 30.07.2013 року позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на суму 4134,13 грн. і просить стягнути 27103,92 грн. попередньої оплати за товар та 20909,89 грн. пені за несвоєчасну поставку товару у період з 25.06.2012 року по 14.10.2012 року, а усього 48013,81 грн.

Суд також приймає дану заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представник позивача підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити з урахуванням пояснень, зазначених в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.07.2013р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 16.07.2013 року, які були направлені рекомендованими листами з повідомленнями за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві і яка відповідає адресі зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: вул. Миру, 95, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583, повернуті на адресу суду з довідкою Укрпошти: „за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Позитив" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №18/3 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити посівний матеріал 1-репродукції 117 тон гороху „Мадонна" та 20 тон гороху „Мадонна еліт", далі за текстом „Товар".

Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість товару складає 137 тон.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна товару складає 665600,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору поставка товару відбувається в 15 денний строк з моменту оплати товару. Доставка товару проводиться транспортом і за рахунок покупця.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 6.1 договору).

У випадку несвоєчасної поставки товару покупцю за даним договором згідно п. 4.1, продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,7% від суми непоставленого товару за кожен день затримки з поставкою товару (п. 7.3 договору).

Відповідачем надано позивачу рахунок №15/03 від 20.03.2012 року на оплату товару на суму 665599,92 грн..

На виконання умов договору позивачем 21.03.2012 року здійснена попередня оплата за товар в сумі 332799,96 грн., що підтверджується копією банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи. Відповідач здійснив поставку товару в сумі 326736,00 грн., що підтверджується копією накладної №5 від 28.03.2012 року. 29.03.2012 року позивачем здійснена попередня оплата за товар в сумі 332799,96 грн., що підтверджується копією банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи. Відповідач здійснив поставку товару в сумі 311760,00 грн., що підтверджується копіями накладних №8 від 27.04.2012 року та №9 від 27.04.2012 року.

Проте відповідач не виконав свого зобов'язання за договором, товар в повному обсязі не передав, чим порушив умови договору.

За таких обставин, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 27103,92 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 27103,92 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Суд встановив, що між сторонами 18.03.2012р. укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач зобов'язується продати, а позивач прийняти та оплатити товар на загальну суму 665600,00 грн.

Позивач приступив до виконання умов договору, перерахувавши на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 665599,92 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 18.03.2012р., сторони визначили, що поставка товару відбувається в 15 денний строк з моменту оплати товару.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав свого зобов'язання за договором, товар на суму 27103,92 грн. у встановлені договором строки і по теперішній час не передав, суму коштів не повернув..

Відповідачем не спростовано дане твердження позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Використовуючи своє право, передбачене вищевказаною статтею, позивач звернувся з позовом і вимагає у судовому порядку стягнення з відповідача на його користь 27103,92 грн. попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам і вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю за даним договором згідно п. 4.1, продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,7% від суми непоставленого товару за кожен день затримки з поставкою товару.

На підставі п. 7.3 договору позивачем нараховано (складено відповідний розрахунок у заяві про зменшення позовних вимог від 30.07.2013р.) та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 20909,89 грн. за прострочку поставки товару у період з 25.06.2012 року по 14.10.2012 року.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, названа норма не визначає, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені.

Пунктом 4 названої статті встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання по поставці оплаченого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 48013,81 грн., в тому числі 27103,92 грн. попередньої оплати та 20909,89 грн. пені.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес-Позитив" (вул. Миру, 95, смт. Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 33660146, інформація про рахунок відсутня) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн" (вул. Пимоненка, 13, корпус 5В, ідентифікаційний код 34003340, р/р 26007004574000 в ПАТ „КІБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ", МФО 300379) 27103,92 грн. попередньої оплати, 20909,89 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна