Рішення

від 31.07.2013 по справі 910/10581/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10581/13 31.07.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації"

до Приватного підприємства "АВГ Експедішн"

про стягнення 39 206,24 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Матківська І.І. - представник за довіреністю від 01.05.13

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 31.07.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» про стягнення з Приватного підприємства «АВГ Експедішн» 39206,24 грн заборгованості за Договором № 09-09/08 від 01.09.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.09.2008 між Приватним акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» та Приватним підприємством «АВГ Експедішн» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 09-09/08. За доводами позивача відповідачем порушувались умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 39 206,24 в тому числі 33 356,90 грн. - заборгованості по орендним платежам, 2 747,15 грн. - 3% річних та 3 102,19 грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/10581/13 та призначено розгляд справи на 17.07.2013.

Ухвалою суду від 17.07.13 розгляд справи відкладався на 31.07.13 у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 31.07.13, представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 25 976,27 грн основного боргу, 2 415,79 грн - інфляційних нарахувань, 2 139,31 грн - 3% річних та 1 720,50 грн судового збору.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідача, вдруге не з'явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 та 17.07.13 надсилалися на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві - 03065, м. Київ, пр.. Космонавта Комарова, 42 та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем: 03065, м. Київ, пр.. Космонавта Комарова, 40 А, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення) підтримав та просив суд задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут харчування» (змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» (орендодавець, позивач) та приватним підприємством «АВГ Експедішн» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 09-09/08 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач як орендодавець зобов'язався передати, а позивач як орендар прийняти у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 65,3 кв.м., в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чегоріна, 18. Приміщення надаються в користування виключно з метою розміщення в них адміністративно-керівного апарату та структурних підрозділів орендаря (п. 1.3. Договору).

Додатком №1 до Договору визначено перелік приміщень, що передаються орендодавцем в користування орендарю, а саме: № 305 площею 18,20 кв.м., № 307 - площею 26,90 кв.м. та склад № 11-а площею 20,20 кв.м. Загальна площа приміщень складає 65,30 кв.м.

Згідно із п. 2.3. Договору передача приміщення здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі приміщень.. підписання акта свідчить про фактичну передачу приміщень та виконання дій, зазначених в п.2.2. Договору.

На виконання умов договору 01 вересня 2008 року сторонами підписано Акт № 1 прийому-передачі нежитлових приміщень за Договором № 09-09/08 від 01.09.2008 р.

Відповідно до 3.2. Договору за користування офісним приміщенням загальною площею 45,1 кв.м. орендар сплачує орендодавцю орендну плату виходячи з розрахунку 218,00 грн у т.ч. ПДВ 36,33 за 1 кв.м. в місяць, тобто всього 9 831,60 грн, в т.ч. ПДВ 1 638,63 грн за всі офісні приміщення в місяць. За користування підвальними складськими приміщеннями загальною площею 20,2 кв.м. орендар сплачує орендодавцю орендну плату виходячи з розрахунку 75,00 грн в т.ч. ПДВ 12,50 грн за 1 кв.м. в місяць, тобто всього 1 515,00 грн, в т.ч. ПДВ 252,50 грн за всі підвальні складські приміщення в місяць. Загальний розмір орендної плати складає 11 346,60 грн за всі приміщення в місяць.

Згідно з умовами п. 3.2. Договору орендар приймає участь у витратах орендодавця по оплаті вартості комунальних послуг та інших платежів, що необхідні для забезпечення утримання та використання приміщень у частині, що відповідає частині площі займаних приміщень у загальній площі будівлі, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Орендна плата та плата за комунальні послуги сплачується шляхом безготівкового переказу їх повного розміру на рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується не пізніше 15 числа поточного місяця, плата за комунальні послуги сплачується не пізніше 5 числа наступного місяця на підставі рахунків, що надаються орендодавцем ( п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання та дії до 31 серпня 2009 року. Пролонгація Договору здійснюється шляхом підписання додаткової угоди.

01 липня 2009 року сторони уклали Угоду № 2 до Договору оренди № 09-09/08 від 01.09.2008 р., згідно якої п. 1.1 Договору викладено в новій редакції: «орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 26,9 кв.м., в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чегоріна».

Відповідно до п. 2. Угоди № 2 від 01.07.2009 р. орендар повертає, а орендодавець приймає офісні та складські приміщення загальною площею 38,4 кв.м. (к. № 305, склад № 11-а).

Також даною угодою сторони внесли зміни до п. 3.1. Договору щодо орендної плати, зокрема орендна плата в місяць була встановлено у розмірі 3 228,00 грн., в т.ч. ПДВ 538,00 грн.

Угодою № 3 від 31.08.2009 року до Договору оренди сторони продовжили термін дії до 28 лютого 2010 року.

Угодою № 4 від 28.02.2010 р. до Договору оренди термін дії договору було пролонговано до 31.08.2010 р.

Крім цього в п. 2. Угоди № 4 сторони визначили, що орендар зобов'язується сплатити заборгованість, яка склалася станом на 28.02.2010 року у сумі 59 852,44 грн у строк до 31 травня 2010 року.

За доводами позивача, відповідач частково оплатив заборгованість, яка визначена п. 2. Угоди № 4 та зовсім не оплачував платежі за договором у період березень-серпень 2010 року, у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість у розмірі 25 976,27 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 01.09.2008 р., рахунки фактури, що виставлялися позивачем відповідачу на оплату орендної плати та відшкодування комунальних платежів) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 25 976,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3, 5.1.4 Договору оренди від 01.09.2008 р. строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати орендних та комунальних платежів відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором оренди № 09-09/08 від 01.09.2008 р. у розмірі 25 976,27 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 2 415,79 грн. та 3 % річних у розмірі 2 139,31 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості, що складає 2 415,79 грн. та 3 % річних у розмірі 2 139,31 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВГ Експедішн» (03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд. 40 А, ідентифікаційний код 36123705) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації» (01042, м. Київ, вул.. Чигоріна, буд. 18, ідентифікаційний код 02011864) основну суму заборгованості у розмірі 25 976 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 2 139 (дві тисячі сто тридцять дев'ять) грн 31 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 2 415 (дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн 79 коп. та судовий збір у сумі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.