Рішення

від 26.12.2006 по справі 34/12-9/133-13/410

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/12-9/133-13/410

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  34/12-9/133-13/410

26.12.06

За позовомДо

ПроПриватного підприємства «Політерм»Товариства з обмеженою відповідальністю “Штенське Україна ГМБХ”стягнення 422 362,15 грн.

                                                                                   Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін :

Від позивача : Дзігуа Д.Д.- директор

Від відповідача : не з'явився

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 34/12-9/133-13/410 прийнято 26.12.2006 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні для виготовлення повного тексту рішення з 13.12.06. по 26.12.06., у відповідності до статті 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Політерм»до Товариства з обмеженою відповідальністю “Штенське Україна ГМБХ” про стягнення 422 362,15 грн. (158 835,77- основного боргу, 4396,68 грн.- пені, 24291,75 грн.- штрафу, 942,38 грн. - річних,71748,17 грн.- не отриманого доходу,12146,40 грн.- заподіяної (немайнової) шкоди у  зв'язку з неналежним виконанням договору  робіт № 008-072 від 11.04.2003 року.)

Рішенням Господарського суду міста Києва № 34/12 від 24.12.03. позов Приватного підприємства «Політерм»було задоволено частково.

Постановою Київського Апеляційного Господарського суду від 11.04.05 рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.05 по справі № 34/12 залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України №  34/12  від 16.11.05. було задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Штенське Україна ГМБХ” рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.03. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.05  у справі № 3/597 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 34/12 було передано на новий розгляд судді Жирнову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.06 розгляд справи було призначено на 14.06.06 о 10-30 відповідно до ст. 86 ГПК України.

Ухвалами від 14.06.06 та 03.07.06 розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

05.07.2006 р. позивачем через канцелярію суду подане уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 947 819,16 грн. (158836,77- основний борг, 39709,19 –25 % штрафу, 27796,43 грн. - пеня, 15290,76 грн. - 3% річних, 46261,20 грн. - інфляційні витрати, 656424,81 грн. - відшкодування збитків, 3500 грн. –за проведену КНДІСЕ судову будівельно-технічну експертизу).

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва заяву Приватного підприємства «Політерм»про відвід судді Жирнова С.М. залишено без задоволення, а справу № 34/12-9133 передано для подальшого розгляду судді Євдокимову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.06 розгляд справи № 34/12-9/133-13/410 було призначено на 21.08.06 о 10-10 відповідно до ст. 86 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.06 розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

28.08.2006 року представник позивача надав суду додаткові пояснення з приводу позовних вимог, відповідно до яких просить суд  також стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 404274,38 грн. відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного Кодексу України.

Розпорядженням  Голови Господарського суду міста Києва про зміну складу суду від 23.11.06 справу № 34/12-9/133-13/410, у зв'язку з терміновою відпусткою  судді Євдокимова О.В., передано до розгляду судді Кондратовій І.Д.

Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. № 02-5/422 “Про судове рішення” у разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді до складу суду розгляд справи слід починати спочатку.

Представник відповідача 23.11.2006 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 34/12-9/133-13/410 від 21.08.2006 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.06 розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 ГПК України.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду 12.12.2006 року через канцелярію суду подав додаткові пояснення з урахуванням мотивувальної частини постанови Вищого Господарського суду України № 34/12 від 16.11.2006 р.

У призначеному судовому засіданні 13.12.2006. представник позивача підтримав свої вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі, враховуючи уточнення позовних вимог.

Представник відповідача 13.12.2006 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 34/12-9/133-13/410 від 23.11.2006 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України судом в судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.12.06 о 12-30 для виготовлення повного тексту рішення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю “Штенське Україна ГМБХ” до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

11.04.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Штенське Україна ГМБХ” (надалі - Замовник) та  Приватним підприємством «Політерм»(надалі - Виконавець) було укладено договір № 008-072 (надалі-Договір), за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався виконати роботи по монтажу систем водопостачання, каналізації і опалення на об'єкті Замовника в місті Стрій Львівської області, відповідно до переданого замовником  комплексу схем, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи згідно умов даного Договору (п. 1 Договору).

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

Відповідно до п. 2.1 Договору перелік й об'єм робіт визначається в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією № 1 сторони визначили найменування робіт, кількість обладнання, яке підлягає монтажу, а також вартість робіт в розмірі 55500,00 грн.

Пунктом 8.1 Договору також встановлена попередня загальна вартість робіт по договору, яка складає 55500,00 грн., з урахуванням ПДВ. Ця сума не є кінцевою і буде уточнюватися сторонами по результатах виконаних робіт.

Кінцева вартість робіт за Договором визначається в акті здачі - прийомки виконаних робіт, який складається протягом  3-х днів з моменту письмового повідомлення Замовника Виконавцем про готовність робіт до приймання. (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 9.2 Договору Замовник до початку виконання робіт проводить попередню оплату в розмірі 40 % від запланованої вартості робіт за договором, яка зазначена в пункті 8.1. договору, а неоплачена частина  вартості робіт здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту приймання-здачі належним чином виконаних робіт.

Замовник перерахував Виконавцю попередню оплату, як це передбачено Договором, що не заперечується сторонами.

28.05.2003 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 та Додаткову угоду № 2, якими погодили додатковий об'єм та визначили відповідно їх вартість в розмірі 3300,00 грн. та 4403,00 грн.

01.10.2003 року уповноваженими представниками сторін був підписаний Узгоджений перелік виконаних робіт. Таким чином весь об”єм робіт виконаний Виконавцем для Замовника по Договору погоджений та прийнятий представником відповідача.

На адресу відповідача були надіслані акти виконаних робіт за Договором, проте відповідач акти виконаних робіт не підписав, оскільки не погодився із вартістю виконаних робіт, що не заперечують сторони.

З огляду на вищевикладене, суд вбачає, що сторони дійшли згоди щодо обсягу виконаних робіт, проте не погодили вартість виконаних робіт.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, то положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. В частині відповідальності за порушення договору правила ЦК України застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом (п. 10 Прикінцевих положень ЦК України).

Цивільні права та обов'язки між сторонами виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, але оскільки продовжували існувати після набрання ним чинності, то щодо підстав виникнення зобов'язання та відповідальності за порушення договору суд застосовує правила ЦК України. зокрема параграф 3 глави 61 Цивільного Кодексу України (“Будівельний підряд).

Таким чином, до зобов'язань, що виникають та існують на підставі даного договору, застосовуються відповідні положення Глави 28 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з позовом) та параграфа 3 Глави 61 ЦК України (“Будівельний Підряд”).

Згідно статті 4 Цивільного Кодексу УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 151 Цивільного Кодексу УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно зі статтею 332 Цивільного Кодексу УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання. (стаття 32 Цивільного Кодексу УРСР).

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати певні будівельні роботи, а замовник зобов'язується прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Відповідно до частини 3 вказаної норми до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. За приписами частини 6 цієї статті Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

При цьому типові форми первинних облікових документів у будівництві затверджені спільним наказом Держкомстатистики України та Держкомітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 поширюються на всі будівельні структурні підрозділи підприємств усіх форм власності, що виконують будівельні роботи з капітального та поточного ремонту, споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування - це акт приймання виконаних підрядних робіт N КБ-2в та довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3.

Замовник не скористався правами, передбаченими статтею 882 Цивільного кодексу України, а позивачем, в свою чергу, на підтвердження виконання будівельних робіт за договором подані акти приймання виконаних підрядних робіт за формою, встановленою названим наказом.

Оскільки, Договором передбачено лише попередню вартість робіт, та не визначено спосіб її визначення, суд призначив по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання “Який обсяг та вартість робіт, виконаних на об'єкті завод “Леоні” в м. Стрій Львівської області за договором на виконання робіт № 008-072 від 11.04.03.”.

Згідно висновку № 4046/4065 від 26.07.04 судової будівельно-технічної експертизи вартість виконаних робіт обчислена у відповідності до Узгодженого переліку виконаних робіт від 01.10.03 та у відповідності до вимог ДБН Д. 1.1-1-2000 “Правила визначення вартості будівництва”, становить 122322,00 грн.

Крім того, експертом Апанасенко В.В. був зроблений уточнений розрахунок вартості виконаних робіт, відповідно до якого вартість робіт становить 86 177,00 грн.

Цей розрахунок зроблений  з урахуванням того, що Виконавцем при монтажі обладнання використовувалися машини та механізми  Замовника.

В силу частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і повинен оцінюватися за правилами встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надані суду акти виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, на суму 212136,77 грн.

Проте відповідачем частково заборгованість була сплачена у розмірі 53300,17 грн., що не заперечують сторони, а також підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач в уточнених позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства «Політерм»основний борг в сумі  158836,77 грн.

З наданих Приватним підприємством «Політерм»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання покладені на нього договором.

Оскільки, відповідач в силу статті 882 Цивільного кодексу України не підписав та не визнавав акти виконаних робіт в судовому порядку недійсними, у відповідача з 01.12.2003 року виникла заборгованість у розмірі 158836,60 грн., а позовні вимоги в частині стягнення розміру основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 27796,43 грн. та 25 % штрафу у розмірі 39709,19 грн. та додав розрахунок пені і штрафу.

Позивач на адресу відповідача 24.11.2003 року надіслав лист-вимогу про підписання акту виконаних робіт та оплату цих робіт.

Відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Оскільки в договорі сторонами не було визначено строку виконання зобов'язання Замовником щодо оплати виконаних робіт, а вимогу про оплату виконаних робіт Замовник отримав 24.11.2003 року, то виконані роботи Замовник повинен був оплатити 01.12.2003 року.

Оскільки Замовник дану вимогу не виконав, то зобов'язання за договором вважаться простроченим.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

 Пунктом 11.2 договору встановлено, що у випадку затримки Замовником строку оплати, який передбачався даним Договором, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, від несплаченої суми за кожний день прострочки.

 Згідно з п. 11.3. договору у випадку порушення строку оплати, який передбачений даним Договором, більш ніж на 20 днів, Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 25% від несплаченої вчасно суми.

  Відповідно до статті 61 Конституції України  ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

 Частина 1 статті 203 Цивільному кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки відповідно до статті 549 Цивільному кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то  стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 11.2 та п. 11.3 Договору, протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Тому враховуючи вищезазначене, суд вирішив у задоволені вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 27796,43 грн. відмовити повністю, а вимогу про стягнення штрафу задовольнити повністю у розмірі 39709,19  грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього на підставі статті 625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні витрати та три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково, виходячи з того, що сума боргу складає 158836,60, а період прострочки з 01.12.2003 р по 24.06.2006 р.

Оскільки відповідач не виконав вчасно зобов'язання перед позивачем на суму 158836,60 грн., то відповідно саме від цієї суми повинні вираховуватись інфляційні витрати та 3% річних

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України).

          Виходячи із наведеного, заборгованість відповідача по сплаті 3 % річних за розрахунком суду складає 12232,59 грн. (158836,60*3%/365*937), а заборгованість по сплаті інфляційних витрат складає 37008,93 грн. (158836,60*23.3%).

Вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 404274,38 грн. збитків у формі упущеної вигоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 22 Цивільного Кодексу України збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. (частина 3 статті 22  Цивільного Кодексу України).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення : протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Надані позивачем докази на підтвердження вимог про притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків не свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором воно зазнало збитків у формі упущеної вигоди, а також того, що в діях відповідача є склад цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.04 по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Витрати по проведенню експертизи було покладено  на позивача.

Платіжним дорученням № 01 від 13.05.04 Приватне підприємство “Політерм” сплатило Київському науково-дослідному інституту 3551,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються  при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (стаття 49 Господарського процесуального кодексу України).

          Позовні вимоги Приватним підприємством “Політерм”, враховуючи уточнення позовних вимог були заявлені на суму 695668,73 грн., а задоволені в сумі 247787,31 грн., що становить 36 % від заявленої ціни позову, а тому грошові витрати сплачені ним за проведення експертизи підлягають відшкодуванню у розмірі 1242,85 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку з тим, що позивачем були збільшені позовні вимоги, а при поданні позовної заяви було сплачено мито лише у розмірі 1700,00 грн., недоплачене мито у розмірі 777,87 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 32, 151 Цивільного Кодексу УРСР,  ст. ст. 22, 203, 548, 549, 530, 623, 625, 882  Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 42, 43, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –       

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги  Приватного підприємства “Політерм”  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Штенське Україна ГМБХ” (03022, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 1 код ЄДРПОУ 24743817) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного підприємства “Політерм” (79015, м. Львів, вул. Боберського, 21/16 код ЄДРПОУ 30337716) 158836 (сто п”ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 60 коп. –основний борг,  39709 (тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 19 коп. –штраф, 12232 (дванадцять тисяч вісті тридцять дві) грн. 59 коп. - 3 % річних,  37008 (тридцять сім тисяч вісім) грн. 93 коп. - інфляційних витрат, 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн.  85 коп. –витрат за проведення експертизи, 1700 (тисяча сімсот) грн. 00 коп. - державного мита та 42 (сорок дві) грн.  48 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Штенське Україна ГМБХ” (03022, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 1 код ЄДРПОУ 24743817) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 87 коп. державного мита.

4. В іншій частині  позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

         6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                             І.Д. Кондратова