Провадження № 2-954/2013 р.
Справа № 2603/16398/12
РІШЕННЯ
Іменем України
29.07.2013 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипка О.І.
при секретарі Федорченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна", треті особи: Генеральний директор Товариства "Кронверк Сінема Україна" ОСОБА_2, Директор кінотеатру "Кронверк Сінема" у м.Києві ОСОБА_3, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, який було уточнено під час розгляду справи, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного його звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України; визнати незаконним наказ № К-2512/02-КС-0000020 від 25.12.2012 року про припинення трудового договору (контракту); зобов»язати відповідача поновити його (позивача) на посаді головного адміністратора кінотеатру з 25.12.2012 року; стягнути з відповідача за час вимушеного прогулу середньомісячну заробітну плату у розмірі 55986 грн. 82 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.11.2012 року директором структурного підрозділу ТВ «Кронверк Сінема Україна» йому було запропоновано підписати наказ № 0811/02 від 08.11.2012 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1», відповідно до якого йому було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов»язків. Отримавши емоційне потрясіння, йому (позивачу) стало недобре та була викликана швидка медична допомога. В цей же день, 13.11.2012 року з робочого місця його було госпіталізовано з діагнозом «гіпертонічний криз» до Київської міської клінічної лікарні № 2, в якій він знаходився до 22.11.2012 року.
23.11.2012 року після виходу з лікарняного його було ознайомлено з наказом № К-1311/02 від 13.11.2012 року про звільнення. Він (позивач) підписав даний наказ, отримав його копію та на вимогу директора кінотеатру ОСОБА_3 залишив робоче місце, в подальшому направивши лікарняний лист поштою до відповідача.
Вважаючи своє звільнення незаконним, 11.12.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, під час розгляду якого стало відомо про те, що наказ № К-1311/02 від 13.11.2012 року про його звільнення скасований, а його звільнено 25.12.2012 року за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули.
Позивач зазначає, що до 30.01.2013 року йому (позивачу) не було відомо про скасування наказу № К-1311/02 від 13.11.2012 року про звільнення його з посади, про це стало відомо під час розгляду даної справи в суді, а тому він вважає його звільнення за прогули 25.12.2012 року незаконним.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, позивач вказує і на те, що внаслідок незаконного звільнення та через неправомірні дії відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яку він оцінює у 10000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
В судове засідання 29.07.2013 року позивач не з»явився. Враховуючи обставини справи та наявні докази, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача за участю його представника ОСОБА_4, який просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 за прогули, визнати Наказ (розпорядження) № К-2512/02 - КС-0000020 від 25.12.2012 року "Про припинення трудового договору (контракту)" незаконним, поновити позивача на роботі в ТОВ "Кронверк Сінема Україна" на посаді головного адміністратора кінотеатру "Кронверк Сінема" у м.Києві, стягнувши з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55986 грн. 82 коп. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала. При цьому пояснила, що 13.11.2012 року позивачу було надано на ознайомлення наказ про звільнення № К-1311/02 від 13.11.2012 року. Позивач відмовився ознайомлюватись з даним наказом, посилаючись на погане самопочуття, а в подальшому викликав швидку медичну допомогу. Пізніше, як стало відомо відповідачу, позивач знаходився на лікарняному. 23.11.2012 року позивач з»явився у приміщенні кінотеатру та самовільно забрав наказ про звільнення від 13.11.2012 року. При цьому позивач не повідомляв, що знаходиться на лікарняному.
Враховуючи, що керівництву стало відомо про виклик позивачем швидкої медичної допомоги, ОСОБА_1 не було звільнено. Підтвердженням цього факту є листи № 2611/02 від 26.11.2012 року та № 0412/01 від 04.12.2012 року, де керівництво вимагало пояснень щодо відсутності позивача. На жоден лист позивач не відповів. 30.11.2012 року до бухгалтерії Товариства було надано лист непрацездатності позивача, і в цей же день наказом № К-3011/01 від 30.11.2012 року було скасовано наказ про звільнення позивача від 13.11.2012 року, оскільки керівництву не було відомо, чи продовжує позивач перебувати на лікарняному. Тому Товариство було змушено повторно звернутись з листом до позивача щодо надання пояснень своєї відсутності.
Починаючи з 23.11.2012 року по 25.12.2012 року позивач був відсутній на робочому місці, тому на підставі службової записки директора кінотеатру позивача було звільнено з посади на підставі ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин. 26.12.2012 року позивачу була направлена телеграма про отримання трудової книжки. Вказану телеграму позивач отримав 04.01.2013 року, але не з»явився для отримання трудової книжки. Всі розрахунки було проведено 26.12.2012 року.
Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що при звільненні позивача було дотримано всіх вимог чинного законодавства, тому наказ про звільнення ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, в зв»язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.
3-і особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проти задоволення позову також заперечували.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач працював у ТОВ «Кронверк Сінема Україна» на посаді головного адміністратора кінотеатру з 26.12.2011 року (а.с.92-93).
Наказом № К-1311/02 від 13.11.2012 року позивача було звільнено з роботи за систематичне невиконання посадових обов»язків згідно п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.9).
Відповідно до листка непрацездатності, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 13.11.2012 року по 22.11.2012 року (а.с.15, 16-17).
30.11.2012 року наказом відповідача № К-3011/01 в зв»язку з надходженням ОСОБА_1 на лікарняному та не ознайомленням його з наказом про припинення трудового договору № К-1311/02 від 13.11.2012 року даний наказ було скасовано (а.с.43).
Наказом № К-2512/02-КС-0000020 від 25.12.2012 року про припинення трудового договору головного адміністратора кінотеатру ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.42).
Позивач вважає даний наказ незаконним, оскільки йому не було відомо про скасування наказу про звільнення № К-1311/02 від 13.11.2012 року, відповідач про це його належним чином не повідомив, а тому прогули, за які його було звільнено, відбулися саме з вини відповідача. Крім того, як вказав в судовому засіданні представник позивача, при звільненні позивача за прогули відповідачем не було дотримано процедуру звільнення, зокрема не витребувано пояснень щодо причин невиходу на роботу.
Представник відповідача проти таких тверджень позивача заперечувала, вказуючи на те, що фактично позивача не було звільнено з роботи 13.11.2012 року в зв»язку з його перебуванням на лікарняному. Крім того, відповідачем після отримання лікарняного листа позивачу направлялись листи про надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці. Посилаючись на викладене, представник відповідача вважає, що при звільненні позивача було дотримано вимоги чинного законодавства, а тому його звільнення є законним.
Суд приймає до уваги твердження позивача і його представника в цій частині та не погоджується з доводами представника відповідача виходячи з наступного.
Згідно з п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Частиною 2 ст.149 КЗпП України визначено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП ( 322-08 ), суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Як зазначалось вище, наказом № К-1311/02 від 13.11.2012 року позивача було звільнено з роботи за систематичне невиконання посадових обов»язків згідно п.3 ст.40 КЗпП України, який було скасовано 30.11.2012 року наказом № К-3011/01 в зв»язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та не ознайомленням його з наказом про припинення трудового договору № К-1311/02 від 13.11.2012 року.
Крім того, відповідно до листка непрацездатності, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 13.11.2012 року по 22.11.2012 року, мав стати до роботи 23.11.2012 року. Даний лікарняний лист було отримано відповідачем 30.11.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2012 року, ще до скасування наказу про звільнення позивача від 13.11.2012 року, відповідачем на адресу ОСОБА_1 було направлено листа, в якому вимагалось надати пояснення щодо відсутності на робочому місці, починаючи з 19.11.2012 року. Докази про отримання даного листа позивачем відсутні (а.с.49, 50).
Крім того, 04.12.2012 року відповідачем на адресу ОСОБА_1 було направлено листа № 0412/01, в якому також вимагались пояснення щодо відсутності на робочому місці. Даний лист було отримано позивачем 12.12.2012 року (а.с.51, 52, 53).
Аналізуючи зміст вищевказаних листів, суд приходить до висновку про неправомірність вимагання пояснень щодо відсутності позивача на робочому місці в листі від 26.11.2012 року, оскільки на той час наказ про звільнення позивача від 13.11.2012 року ще не було скасовано.
Що стосується листа від 04.12.2012 року, то суд ставиться до нього критично, оскільки даний лист також не містить жодної вказівки про скасування наказу про звільнення позивача від 13.11.2012 року.
Проти вказаної обставини не заперечувала і представник відповідача в судовому засіданні, вказуючи на те, що не вважали необхідним зазначати про скасування наказу про звільнення в листах.
При таких обставинах, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що наказ № К-3011/01 від 30.11.2012 року про скасування наказу № К-1311/02 від 13.11.2012 року про звільнення позивача було доведено до відома ОСОБА_1, вважати його невихід на роботу після виходу з лікарняного з 23.11.2012 року прогулами немає підстав. При цьому суд враховує і те, що позивачу та його представнику про наявність наказу про звільнення від 25.12.2012 року за прогули стало відомо під час розгляду даної справи в суді.
Враховуючи наведене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням вищевказаних норм законодавства, а тому вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України, визнання Наказу (розпорядження) № К-2512/02 - КС-0000020 від 25.12.2012 року "Про припинення трудового договору (контракту)" незаконним та про поновлення позивача на роботі в ТОВ "Кронверк Сінема Україна" на посаді головного адміністратора кінотеатру "Кронверк Сінема" у м.Києві по пр.Ватутіна, 2-Т.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки суд задовольняє вимоги позивача про поновлення на роботі, то частковому задоволенню підлягають і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах заявлених ОСОБА_1 вимог за період з 25.12.2012 року по 15 липня 2013 року.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу має виконуватись з 23.11.2012 року, оскільки таке нарахування має проводиться безпосередньо з моменту звільнення, яке мало місце 25.12.2012 року.
Крім того, суд вважає невірним розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданий позивачем, оскільки він виконаний, виходячи з розміру заробітної плати за вересень та жовтень 2012 року, в той час, як відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» даний розмір має визначатися за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Враховуючи те, що позивача було звільнено 25.12.2012 року, то середній заробіток має обчислюватись з заробітку за листопад та грудень 2012 року, який становить відповідно 4579 грн. 99 коп. та 5538 грн. 96 коп.
З урахуванням вказаного розміру доходу, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2012 року по 15.07.2013 року становить 19869 грн. 84 коп., який суд стягує з відповідача на користь позивача.
Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що незаконним звільненням позивача з займаної посади йому було заподіяно моральну шкоду, яка складається з моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків, а відсутність роботи вимагала від позивача додаткових зусиль для організації життя. Розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_6 суд визначає у розмірі 2500 грн.
Оскільки суд частково задовольняє вимоги позивача, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,57-60,79,88,213-218 ЦПК України, ст.ст.40 п.4, 43, 148, 149, 150, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України.
Визнати Наказ (розпорядження) № К-2512/02 - КС-0000020 від 25.12.2012 року "Про припинення трудового договору (контракту)" незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" на посаді головного адміністратора кінотеатру "Кронверк Сінема" у м.Києві по пр.Ватутіна, 2-Т.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна", код ЄДРПОУ 35266006, на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19869 грн. 84 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна", код ЄДРПОУ 35266006, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2500 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна", код ЄДРПОУ 35266006, на користь держави судовий збір у розмірі 344 грн. 10 коп.
В частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги
Суддя:
Суд | Деснянський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.07.2013 |
Оприлюднено | 01.08.2013 |
Номер документу | 32741266 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Деснянський районний суд міста Києва
Скрипка О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні