Рішення

від 22.07.2013 по справі 905/4396/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.2013р. Справа № 905/4396/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

розглянув матеріали справи за позовом: Приватного підприємства «Девятий етаж», м.Донецьк

до відповідача:Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси», м. Макіївка Донецької області

про стягнення 39 909,32грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Горяєв В.М. - представник по довіреності від 26.06.13

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Девятий етаж», м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси», м. Макіївка Донецької області суми основного боргу у розмірі 38 136грн. та 3% річних у розмірі 1 773,32грн. на підставі видаткової накладної №РН-0000003 від 12.04.2011р. (Усього 39 909,32грн.)

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію зазначеної накладної, копію рахунку-фактури №СФ-0000016 від 12.04.2011р., копію довіреності №79 від 12.04.2011р.

Відповідач в судове засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Разом з цим, поштовий конверт за юридичної адресою був повернутий підприємством зв»язку на адресу суду, з посиланням на сплив строку зберігання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

між Приватним підприємством «Девятий етаж», м.Донецьк та Державним підприємством Міністерством внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси», м.Макіївка Донецької області була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивач взяв на себе зобов»язання поставити на адресу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси» товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №РН-0000003 від 12.04.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 38 136грн.

Поставлену згідно означеної видаткової накладної продукцію на підставі довіреності №79 від 12.04.2011р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

09 липня 2013р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих.№7/4 від 09.07.2013р. про стягнення заборгованості у сумі 38 136грн. Однак, вимога залишилась без відповіді відповідачем.

На підставі зазначеного, Приватне підприємство «Девятий етаж» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси» про стягнення суми основного боргу у розмірі 38 136грн. та 3% річних у розмірі 1 773,32грн.

Судом не приймається до уваги підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків станом на 22.10.2012р., оскільки він не містить доказів того, що у звірку увійшла поставка товару 12.04.2011р. саме за видатковою накладною №РН-0000003. Крім того, він складений згідно договору №4/7 від 16.07.2012р. Надані пояснення позивачем від 22.07.2013р. взагалі стосуються договору №1/1 від 03.01.2011р.

Згідно з частиною 1 статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Згідно з накладною товар одержано відповідачем 12.04.2011р. відтак, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплати.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 38 136грн. на підставі накладної з урахуванням вимог ст.692 ЦК України.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 38 136грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.04.2011р. по 14.06.2013р. у розмірі 1 773,32грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Разом з цим, статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписами ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, позивачем не враховані приписи ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України та не вірно визначений період нарахування 3% річних. Отже, як зазначалось вище з 13.04.2011р. у позивача виникло право вимагати оплатити товар від відповідача, а відповідно й нараховувати річні. Разом з цим, позивачем здійснений розрахунок без врахування того, що у 2011р., 2013р. було 365 календарних днів, а в 2012р. 366 календарних днів, а також не вірно було визначено кількість днів прострочення зобов»язання відповідачем за вказаний період. Проте, вказані недоліки не призвели до розрахунку 3% річних в більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством. За таких обставин, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 773,32грн. 3% річних в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. ст.ст. 509, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Девятий етаж», м.Донецьк до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси», м. Макіївка Донецької області про стягнення 39 909,32грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Донбас-Інформ-Ресурси», м. Макіївка Донецької області на користь Приватного підприємства «Девятий етаж», м.Донецьк суму основного боргу у розмірі 38 136грн., 3% річних у розмірі 1 773,32грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна