Рішення

від 15.07.2013 по справі 914/1658/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2013 р. Справа № 914/1658/13

Позивач : Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл.Галицька,15, м.Львів; ідентифікаційний код 25558625)

Відповідач: Приватне підприємство "Європейська" (79015, вул.Героїв УПА,72, м.Львів; ідентифікаційний код 22403483)

про зобов'язання повернути об'єкт оренди

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Романяк М.О. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : не з'явився

Суть спору:

Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради заявлено позов до Приватного підприємства "Європейська" з вимогою звільнити і повернути нежитлові приміщення за Договором оренди нерухомого майна № Г-0649 від 14.03.2002 року.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.06.2013р., Позивач зменшив позовні вимоги та просив зобов'язати Відповідача повернути об'єкт оренди. Заява прийнята судом.

30.04.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 40хв. 21.05.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 21.05.2013 року, 11.06.2013 року, 19.06.2013 року та 01.07.2013 року.

Строк розгляду спору продовжено на 15 днів відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 19.06.2013р.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Відповідачу за адресою, зазначеною у договорі, який є підставою позовних вимог, та Витягу з ЄДРПОУ (в тому числі станом на 02.07.2013р.).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.03.2002 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - Позивач) та Приватне підприємство "Європейська" (надалі - Відповідач) уклали договір оренди нерухомого майна № Г-0649 (надалі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі наказу управління ресурсів від 12.02.2002 року №67-Н, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Старий Львів» (надалі - Балансоутримувач).

Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл.Ринок, 43, загальною площею 24,5 кв.м.

Вартість об'єкта оренди визначена станом на 01 січня 2002 року становить 19100грн. відповідно до звіту про експертну оцінку затвердженого наказом від 22.02.2002 року № 102-е.

Відповідно до п.2 Договору, цільове призначення об'єкта оренди - для офісу .

Приписами п. 3 Договору встановлено, що приймання-передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем. Сторони повинні передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі на дату підписання Договору. При передачі об'єкта оренди складається Акт здачі-приймання, який підписується Орендарем та Балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту здачі-приймання. Передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення а Орендаря права власності на це майно.

Згідно п. 4.1 Договору, термін Договору оренди визначений з 14.03.2002 року до 14.03.2005 року включно.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Приписами п. 4.8 Договору встановлено, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено .

Пунктом 9 Договору встановлено, що повернення Орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання . Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди . Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання. У разі припинення або розірвання Договору Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини Орендаря.

Приписами п. 10 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, які виникають між сторонами за Договором або у зв'язку з ним вирішуються у порядку встановленому чинним законодавством України.

18.03.2011 року Позивачем, як орендодавцем скеровано Відповідачу повідомлення № 2302-вих-863 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії Договору в порядку, визначеному ст.764 ЦК України, ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та п. 4 Договору, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №6729 від 18.03.2011р. та реєстр відправлення вихідної кореспонденції №387 з відбитком поштового штемпеля.

У вказаному Повідомленні містилась вказівка протягом 15 днів повернути об'єкт оренди Балансоутримувачеві згідно з Актом приймання-передачі та погасити наявну заборгованість з орендної плати за користування приміщенням.

Проте, Відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання зазначеного вище Повідомлення та не звертався до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та/або Балансоутримувача спірних нежитлових приміщень з приводу продовження строку дії Договору та/або прийняття-передачі об'єкта оренди.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ст.764 ЦК України, Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проте, відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору , він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір між Сторонами укладено 14.03.2002р. з терміном дії до 14.03.2005р. Договір продовжувався відповідно до 14.03.2008р. та 14.03.2011р. 18.03.2011р. (протягом місяця після закінчення терміну дії Договору ) Позивачем скеровано Відповідачу повідомлення про припинення строку дії Договору.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено .

Приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди .

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Відповідача звільнити об'єкт оренди.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.07.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 22.07.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Зобов'язати Приватне підприємство "Європейська" (79015, вул. Героїв УПА, 72, м. Львів; ідентифікаційний код 22403483) звільнити нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 43, загальною площею 24,5кв.м., передані Приватному підприємству "Європейська" (79015, вул. Героїв УПА, 72, м. Львів; ідентифікаційний код 22403483) на підставі договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-0649 від 14.03.2002р.

Стягувач - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл. Галицька, 15, м.Львів; ідентифікаційний код 25558625).

3 . Стягнути з Приватного підприємства "Європейська" (79015, вул. Героїв УПА, 72, м. Львів; ідентифікаційний код 22403483) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, пл. Галицька, 15, м.Львів; ідентифікаційний код 25558625) - 1147,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.