Рішення

від 31.07.2013 по справі 910/8979/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8979/13 31.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Фрахт»

про стягнення 39 315,55 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Боровенко Д.В.- представник за довіреністю від 15.11.12

від відповідача: Гайдукевич І.І. - директор;

Пиш’єв І.М. - представник за довіреністю від 24.05.13.

В судовому засіданні 31.07.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Фрахт» про стягнення 39 315,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.05.2011 між ТОВ «АТЛ» та ТОВ «Ферум-Фрахт» був укладений договір оренди № 01/05-33, відповідно до умов якого відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 24 кв. м., що розміщене за адресою м. Київ, вул. Симиренка, 36. З позовної заяви вбачається, що відповідач неналежно виконував свої обов'язки в частині внесення орендної плати за вказаним договором, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 39 315,55 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.13 порушено провадження у справі № 910/8979/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.06.2013.

10.06.2013 через діловодство Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, вважає, що більша частина позовних вимог щодо основного боргу не підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю заборгованості на час звернення позивача до суду. При обчисленні розміру боргу позивачем не враховані сплачені відповідачем за договором оренди № 01/05-33 від 12.05.2011 та додаткової угоди від 01.11.2011 грошові кошти на загальну суму 24 800 грн., що підтверджується доданими до відзиву рахунками позивача та платіжними документами відповідача.

У судове засідання, призначене на 12.06.2013, представники сторін з'явились.

Представник позивача вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував частково з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву підстави.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для уточнення розміру позовних вимог. Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечує.

Представники сторін подали письмове клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.06.2013 р. продовжено строк розгляду спору у справі № 910/8979/13 на 15 днів. Судове засідання призначене на 24.07.13.

У судовому засіданні 24.07.13 оголошувалась перерва до 31.07.13 за заявою представників сторін.

У судове засідання 31.07.13 з'явилися представник сторін.

Позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої зазначає, що відповідачем частково погашено заборгованість за договором оренди, проте відповідач і надалі не сплачує орендні платежі, а тому позивач просить збільшити період стягнення до 30 березня 2013 року. З огляду на вказане позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 22 400,00 грн, 3% річних у розмірі 1 423,97 грн та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

На підтвердження наявної заборгованості, надав оригінал для долучення акта звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2013 по 11.06.2013 р., підписаного сторонами.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти боргу заявленого позивачем у заяві про уточнення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум-Фрахт» (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 01/05-33 (далі - Договір) на підставі якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 24 кв. м., що розміщене за адресою м. Київ, вул. Симиренка, 36.

Відповідно до п. 2.4. Договору орендар щомісячно сплачує Орендодавцю Орендну плату за користування приміщення у розмірі 105,00 грн за 1 кв.м. Орендна плата становить 2 520,00 грн, в т.ч. ПДВ 420,00 грн в місяць.

За умовами п. 2.6. Договору орендар зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок орендодавця, вказаний у цьому Договорі, або на інший вказаний орендодавцем рахунок. Загальна місячна орендна плата сплачується починаючи з дати підписання акту прийому-передачі, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору 12 травня 2011 року сторони підписали Акт прийому-передачі приміщення.

01 листопада 2011 року сторони уклали додаткову угоду до Договору оренди, згідно якої визначили орендну плату за користування приміщення у розмірі 125,00 грн за 1 кв.м.

За доводами позивача, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо вчасності та повноти орендних платежів, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість станом на 18 березня у розмірі 38 200,00 грн. Після порушення провадження у справі позивач уточнив розмір позовних вимог, зазначивши при цьому, що відповідачем було погашено частину основного боргу та неоплачені наступні платежі за договором, а відтак борг становить 22 400,00 грн.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач не заперечував проти існування боргу за договором оренди № 01/05-33 у розмірі 22 400,00 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 22 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.6, 3.2 Договору оренди від 12.05.2011 № 01/05-33 р. строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не оспорюється, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків (оригінал акта наявний в матеріалах справи).

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором оренди від 12.05.2011 № 01/05-33 р. у розмірі 22 400,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 423,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 1 423,97 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Фрахт» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, ідентифікаційний код 32421474) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» (03134, м. Київ, вул.. Симиренка, буд. 36, ідентифікаційний код 32312185) основну суму заборгованості у розмірі 22 400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 1 423 (одну тисячу чотириста двадцять три) грн 97 коп. та судовий збір у сумі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.