Постанова

від 08.07.2013 по справі 0870/10403/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року (11 год. 00 хв.)Справа № 0870/10403/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнТерм-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнТерм-Сервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 13.07.2012 № 0001322211 та № 0001312211.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку за наслідками якої складений акт № 154/22-1109/19271718 від 06.07.2012 «Про результати виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ІнТерм-Сервіс» (код ЄДРПОУ 19271718)» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансового - господарських взаємовідносин з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.04.2010 по 30.06.2010. На підставі акту було винесені податкові повідомлення - рішення від 13.07.2012 № 0001322211 на 9807, 00 грн. ПДВ і 2451, 75 грн. штрафні санкції; № 0001312211 на 12259, 00 грн. податку на прибуток і 3064, 75 грн. штрафної санкції.

Як свідчать матеріали справи позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 49035, 00 грн. за півріччя 2010 року та податкового кредиту 9807, 00 грн. ПДВ за травень 2010 року по взаємовідносинах з контрагентом КП «Альянс». Зокрема, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), крім того КП «Альянс» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Вищезазначене свідчить, що правочини між ТОВ «ІнТерм-Сервіс» та КП «Альянс» мають ознаки нікчемності і здійснені без мети настання реальних наслідків.

Ухвалою судді від 04.12.2012 відкрито провадження у адміністративної справі № 0870/10403/12 та призначено розгляд на 12.12.2012. Розгляд справи зупинявся.

05.07.2013 представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання 08.07.2013. Так, судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання, оскільки це призводить до затягування судового процесу.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином. Пояснення, заперечення на адресу суду не надходили.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями закріпленими у ч.3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнТерм-Сервіс» пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 19271718, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 74-А.

ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІнТерм-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансового - господарських взаємовідносин з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 за результатами якої складено акт перевірки № 154/22-1109/19271718 від 06.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

-п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток на суму 12 259, 00 грн., у тому числі по періодам: за півріччя 2010 року у сумі 12 259 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 9 807, 00 грн., в тому числі по періодам: травень 2010 року у розмірі 9 807, 00 грн.

18 липня 2012 позивачем було здійснено адміністративне оскарження вже вказаних податкових повідомлень - рішень до Державної податкової служби України в Запорізькій області. 27 липня 2012 року ДПІ прийнято рішення про продовження строку розгляду, а 30 серпня 2012 року - рішення про результати розгляду первинної скарги, яким залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення рішення. Таких же висновків дійшла Державна податкова служба України у рішенні за результатами розгляду повторної скарги № 2695/0161-12/10-2110 від 28.09.2012.

На підставі акту були винесені податкові повідомлення - рішення від 13.07.2012 № 0001322211 на 9807, 00 грн., ПДВ і 2451, 75 грн., штрафні санкції; № 0001312211 на 12259, 00 грн. податку на прибуток і 3064, 75 грн. штрафної санкції.

Перевіряючи правомірність винесених (оскаржуваних) відповідачем податкових повідомлень - рішень суд встановив наступне.

З 02.07.2012 - 06.07.2012 ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з КП «Альянс» за період з 01.04.2010 - 30.06.2010. За результатами перевірки ДПІ встановила заниження податку на прибуток на суму 12259, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 9807, 00 грн. Було складено акт № 154/22-1109/19271718 від 06.07.2012. Так, 13.07.2012 ДПІ на підставі акту перевірки надіслала позивачу оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Так, ДПІ було встановлено, що податковий кредит по податку на додану вартість за травень 2010 завищено на 9807, 00 грн. Також, в акті перевірки зазначено що ця сума коштів не є сумою податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з отриманими послугами від КП «Альянс», згідно з нікчемними правочинами, а оформлені податкові накладні не засвідчують факти отримання платником податку послуг та не є підставою для включення до складу податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією податкового органу з огляду на настуне.

Варто зазначити, що при укладені даного правочину фактично послуги було надано. Усі розрахунки проведено відповідно до грошових сум, вказаних у документах, які були надані перевіряючим, борг відсутній. Так, правочин було укладено у відповідності до порядку передбаченого законодавством та виконано належним чином. Також, у пп.1) акту перевірки вказано, що податковому ревізору - інспектору було надано ряд документів на підтвердження правомірності правочину, зокрема: акти виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення, протоколи погодження договірних цін. Усі вони оформлені відповідно до діючого законодавства та свідчать про реальність правочинів між позивачем та його контрагентами.

Так, в акті перевірки та у відповіді на заперечення до акту вказано, що податкові накладні та акти виконаних робіт, надані КП «Альянс» не є підтверджуючими документами, оскільки складені з порушенням діючого законодавства. Однак, податківцями не наведено жодних конкретних вказівок на те, яких саме порушень припустилось КП «Альянс» при складенні вищезазначених документів. Отже, ні в акті перевірки, ані в відповіді на заперечення до акту не наведено аргументів на підтвердження того, що правочини між КП «Альянс» та ТОВ «ІнТерм-Сервіс» завдали шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, єдиною підставою для не включення суми податку до податкового кредиту є відсутність податкових накладних. Позивачем було надано перевіряючому всі необхідні податкові накладні, оформлені у порядку, встановленому чинним законодавством.

Тому порушення щодо обчислення податкового кредиту відсутні.

У відповіді на заперечення до акту перевірки з посиланням на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 36/22/32468182, зазначено, що проведеним аналізом фінансово - господарської діяльності платника податків КП «Альянс» встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Крім того, податковою не наведено, які саме ознаки фіктивності притаманні КП «Альянс».

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0001312211, в якому вказано, що через порушення п.5.1; пп.5.2.1, п. 5.2; абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суму грошового зобов'язання ТОВ «ІнТерм-Сервіс» за податком на прибуток збільшено на 15323, 75 грн.

Згідно із абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що під час перевірки податківцям було надано акти виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення, протоколи погодження договірних цін. Усі вони оформлені відповідно до діючого законодавства та свідчать про реальність правочинів між КП «Альянс» та ТОВ «ІнТерм-Сервіс». Так, в акті перевірки та у відповіді на заперечення до акту вказано, що податкові накладні та акти виконаних робіт, надані КП «Альянс» не є підтверджуючими документами, так як складені з порушенням законодавства. Варто зазначити, що податківцями не було наведено жодних конкретних вказівок на те, яких саме порушень припустилось КП «Альянс» при складенні даних документів.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом (пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Доказів того, що матеріальні цінності, які придбавалися у постачальників, не призначалися для використання ТОВ «ІнТерм-Сервіс» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності відповідачем суду надано не було.

Крім того, із матеріалів справи вбачається та відповідачем спростовано не було, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові накладні, податкові накладна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо). Зауважень щодо змісту та форми вказаних документів у відповідача як під час перевірки, так і під час судового розгляду не було.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що позивачем у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства, задекларовано податковий кредит.

Щодо твердження відповідача про те, що договори, укладені між ТОВ «ІнТерм-Сервіс» та КП «Альянс» носять ознаки нікчемності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і КП «Альянс», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведене суд вважає, що позивач (покупець), не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями-постачальниками позивача, так і за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо такої. Тим більше, платник податків не може нести відповідальність за усіх контрагентів, з якими має відносини його постачальник.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності КП «Альянс» відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем у відповідності до приписів податкового законодавства було сформовано податковий кредит у відповідних періодах.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

З аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляється) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, так само як і реальність господарських операцій.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будького з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Верховного суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Суд також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачем, позов слід задовольнити.

В силу ч.2. ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми відповідачем правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень суду не доведено.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001322211, № 0001312211 від 13.07.2012, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнТерм-Сервіс» (Код ЄДРПОУ 19271718) судовий збір у розмірі 220 (двісті двадцять гривень 66 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв