Постанова

від 29.07.2013 по справі 812/5974/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 року Справа № 812/5974/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника відповідача - Гетманського В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 16568,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 16568,36 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що в порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача в 2012 році замість 4 інвалідів працювало 3 інваліда. Таким чином, відповідач до 15.04.2012 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 16304,30 грн.

Факт того, що на підприємстві в 2012 році не були працевлаштовані інваліди у необхідній кількості, підтверджується звітом форми № 10-ПІ. Довідкою від 30.04.2013 № 26/03-730 Слов'яносербський районний центр зайнятості повідомив, що СТОВ «Степове» не звітувало з приводу наявності вакансій для інвалідів.

За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій підприємству була нарахована пеня в розмірі 264,06 грн.

Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій пенею в сумі 16568,36 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснив суду, що в 2012 році чисельність працівників на підприємстві складала 93 особи, 42 з яких працювали в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам згідно атестації робочих місць, що відображено в звіті ф. № 1 ПФ. Крім того, 13 осіб працювало водіями та 3 особи - нічними сторожами, 6 осіб - електрики та слюсарі, де робота пов'язана з небезпекою та тяжкою фізичною працею, на яку не допускаються особи без медичного висновку. Також представник відповідача пояснив, що звіти про наявність вакантних місць до центру зайнятості відповідачем подавалися, однак, не за встановленою формою. Також відповідач вважає, що він не повинен нести відповідальність за не направлення інвалідів центром зайнятості та Фондом соціального захисту інвалідів.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону № 875 вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ (який діяв до 01.01.2013) передбачалося, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до підпункту 3.4. пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Судом установлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік Форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 93 особи. Фактично на підприємстві працювало 3 інваліди. У рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем зазначено 3 інваліди (арк. справи 7).

Суд зазначає, що у рядку 03 звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік Форми 10-ПІ відповідачем помилково зазначено 3 інваліди (93х0,04=3,72). Так, при обчисленні виникає дробове число, його відповідно до підпункту 3.4. пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Отже, у рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинно бути зазначено 4 інваліди.

Таким чином, судом встановлено, що на підприємстві відповідача протягом 2012 року не було працевлаштовано одного інваліда.

Згідно з листом Слов'яносербського районного центру зайнятості від 30.04.2013 № 26/03-730 СТОВ «Степове» протягом 2012 року не надавало до центру зайнятості звіти форми 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (арк. справи 8).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що він повідомляв центр зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування інвалідів. Наданий відповідачем лист від 10.05.2012 вих. № 320 (арк. справи 31) суд не може прийняти в якості належного доказу повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних місць, оскільки форма звітності у спірний період була встановлена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (зі змінами), згідно з яким підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків, форма звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Доказів, які б підтверджували подання СТОВ «Степове» до центру зайнятості звітів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», відповідачем суду не надано.

Вищий адміністративний суд України в листі від 16.07.2013 № 983/12/13-13 повідомляє, що, вирішуючи питання про дотримання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку подання звіту за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», суди повинні встановлювати додержання цими суб'єктами положень частини четвертої статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ «Про зайнятість населення». Несистематичне подання звіту за формою № 3-ПН свідчить про неналежне виконання обов'язку щодо надання місцевим центрам зайнятості необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Судом установлено, що відповідач у 2012 році не виконував покладені на нього обов'язки щодо надання місцевому центру зайнятості необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, що є підставою для застосування до нього відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Щодо посилань відповідача на наявність на підприємстві значної кількості посад з важкими та шкідливими умовами праці, на які не можуть бути працевлаштовані інваліди, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до частини 11 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Вказаний Закон не містить виключень в частині встановлення нормативу для працевлаштування інвалідів для підприємств, які використовують роботи з важкими та шкідливими умовами, тому в даному випадку застосовується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до статті 19 Закону в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

За розрахунком позивача (арк. справи 4) відповідач повинен був працевлаштувати у 2012 році 4 інвалідів, фактично працевлаштовано 3 інваліди, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2012 рік у сумі 16304,30 грн.

У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 81 календарний день відповідачу нарахована пеня в сумі 264,06 грн. Пеню нараховано за період з 16.04.2012 по 05.07.2012 включно.

Математичний розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені є вірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16304 грн. 30 коп. за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 264 грн. 06 коп. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 16568,36 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» (код 30744757) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач - Державний бюджет Слов'яносербського району, р/р 31219230700298 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 37969169, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції в сумі 16304 грн. 30 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 264 грн. 06 коп., а всього 16568 грн. 36 коп. (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн. 36 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 01 серпня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун