Постанова

від 04.07.2013 по справі 821/1726/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. 12 год.07 хв.Справа № 821/1726/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Коваленка В.В., Ушакова В.Р.,

відповідача - Зеленіної С.М., Криштоп О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійський Союз" (далі - позивач, ТОВ "Таврійський союз") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення -

- від 14.12.2012 року №0008662200 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 44,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11,00 грн.;

- від 14.12.2012 року №0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за адміністративними штрафами у сумі 510,00 грн.;

- від 11.03.2013 року №0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 181822,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на відсутність у податкового органу законних підстав щодо зменшення валив витрат на суму сплачених комунальних послуг та нарахованих сум амортизації на основні фонди у зв'язку з відсутністю виробничого процесу у окремому звітному періоді. Крім того, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо віднесення суми передоплати згідно договору постачання кришки металевої, як фінансова допомога, оскільки ТОВ "Таврійський союз" відвантажив товар в іншому звітному періоді та контрагент-покупець є платником єдиного податку. Щодо складання позивачем податкової накладної з порушенням вимог податкового законодавства, то позивач вважає, що вказане порушення було усунуто підприємством при розгляді заперечень до акту перевірки. Позивач також заперечує проти встановленого ДПІ факту ненадання до перевірки установчих документів, оскільки вважає, що до перевірки підприємством було надано діючу редакцію Статуту, про що було складено відповідний акт.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в ході планової перевірки підприємства встановлено завищення валових витрат на суму комунальних послуг на суму 11841,95 грн., оскільки відповідно до бухгалтерських документів не підтверджено факту ведення виробництва. Також, перевіркою було встановлено неправомірне нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди - лінію Твист - ОФФ для виготовлення металевої кришки) за III квартал 2009 року - І квартал 2011 року на загальну суму 390 646,00 грн., оскільки протягом вказаних звітних періодів підприємство не в повному обсязі використовувало вказане обладнання у виробничому процесі відповідно до його технологічних можливостей. Відповідач вважає суму передоплати 262000,00 грн., отриману позивачем згідно договору постачання кришки металевої, як поворотна фінансова допомога, оскільки вказана сума отримана від покупця товару ТОВ "Агростілпак-Інвест", який є платником єдиного податку, а не платником податку на прибуток, а також відвантаження товару чи повернення коштів на адресу покупця не відбулось у періоді, коли була отримана сума передоплати. Також ДПІ встановлено віднесення підприємством до складу податкового кредиту у березні 2010 року податкової накладної на суму ПДВ 44,00 грн., яка складена з порушенням вимог пп.7.2.1. та 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і недоліки якої не були усунуті під час проведення перевірки. ДПІ вважає, що в ході перевірки позивачем не було надано до перевірки статут, засновницький договір підприємства, інформацію щодо формування засновниками статутного фонду, що є порушенням п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України та підставою для застосування до позивача штрафу в розмірі 510,00 гривень.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи, врахувавши позиції позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України ДПІ у м. Херсоні було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Таврійський союз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 р. по 30.06.12 р., за результатами якої складено акт №2738/22-1/35469058 від 27.11.12 р. (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки, з урахуванням листа ДПІ від 12.12.2012 р. за №15472/10/22-105 щодо відповіді на заперечення до акту перевірки, є встановлені порушення TOB «Таврійський союз»:

- пп.4.1.1. п.4.1. ст.4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2, пп.5.4.6. п. 5.4, п.5.9. ст.5, п.6.1. ст.6, пп.8.1.2. п.8.1 ст.8. Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), пп. 135.5.5, 138.1.1, 138.8.5. п.138.8. ст.138, п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 160 613,43 грн., а саме: за 2009 рік у сумі 12 872,00 грн. (у т.ч. за 3 квартали 2009 року в сумі 37 036,50 грн.); за 2010 рік в сумі 32 128,50 грн. (у т.ч. за II квартал 2010року в сумі 56 237,00 грн.); за І квартал 2011 року в сумі 56 835,75 грн., за І півріччя 2012 року в сумі 58 777,18 грн. (у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 6010,62 грн. та за II квартал 2012 року в сумі 52 766,56 грн.);

- пп. 7.2.1, 7.2.6. п. 7.2. ст. 7. Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню за червень місяць 2010 року в сумі 44,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 14.12.2012 р. №0008652200 про сплату податку на прибуток у сумі 160613,43 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 25945,42 грн., №0008662200 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 44,00 грн. і застосування штрафної санкції на суму 11,00 грн., №0008682200 про застосування адміністративного штрафу у сумі 510,00 грн.

За наслідками розгляду первинної скарги, ДПС у Херсонській області листом від 14.02.2013 р. за №719/10/10.2-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 14.12.2012 р. №0008662200, №0008682200, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 14.12.2012 р. №0008652200 в частині визначеного до сплати податку на прибуток у сумі 3749 грн. та штрафних санкцій у сумі 987,03 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишає без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі даного листа ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.03.2013 року №0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 181822,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПС у Херсонській області та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення -

- від 14.12.2012 року № 0008662200 про зменшення суми бюджетного відшкодування за 6 міс. 2010 року на 44,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11,00 грн.;

- від 14.12.2012 року № 0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за адміністративними штрафами у сумі 510,00 грн.;

- від 11.03.2013 року № 0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 181822,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Закону України від 22.05.1997 № 228/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон України № 228/97-ВР ), Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( далі - Закон України № 168/97-ВР, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі - ПК України).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 156864,43 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 грн., то суд виходить з наступного.

Так, на стор. 17 акту перевірки, податковим органом встановлено, що відповідно до договору оренди приміщення від 01.08.2008р., ТОВ «Таврійський союз» (орендар) орендує у АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" (орендодавець) виробниче приміщення загальною площею 150 кв. м. (частина приміщення цеху кришки), розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 178-а. За оренду виробничого приміщення підприємство сплачує орендодавцю оренду плату у сумі 5000,00 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ), вартість якої підприємство включає до складу валових витрат. Надання орендодавцем в оренду виробничого приміщення загальною площею 150 кв. м. передбачає використання його орендарем у господарській діяльності, а саме для розміщення власного майна (лінії по виробництву кришок "Твіст-офф" марки ТО 66 та ТО 82) та зберігання виготовленої продукції (металевих кришок). Відповідно наданих для перевірки бухгалтерських документів: Оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 2010 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 "Готова продукція" 4 квартал 2010 року не підтверджено факту ведення виробництва, оскільки у зазначеному періоді підприємство здійснювало лише продаж готової продукції та товарно-матеріальних цінностей, надавало послуги (відповідального зберігання, виготовлення кришки). Таким чином, податковий орган дійшов до висновку щодо порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині неправомірного віднесення у IV кварталі 2010 року до складу валових витрат комунальні послуги у сумі 11841,95 грн.

Суд не погоджується з вказаним висновком відповідача.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства.

В судовому засіданні представником відповідача не заперечувалось щодо реальності договірних відносин щодо оренди виробничих приміщень та про наявність первинних документів, які дають право ТОВ «Таврійський союз» на віднесення до валових витрат вартість сплачених комунальних послуг у сумі 11841,95 грн. і дана обставина не є предметом спору.

Проте, відповідач вважає, що оскільки у 4 кварталі 2010 року не здійснювалась діяльність з виробництва металевих кришок, тому підприємство позбавлено права на формування валових витрат за рахунок сум, сплачених орендодавцю АТЗТ "Херсонський завод гумотехнічних виробів" комунальних послуг згідно договору оренду виробничого приміщення (частина приміщення цеху кришки приміщення).

Суд не погоджується з вказаним доводом відповідача, оскільки пунктом 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, серед яких відсутні обставини, з якими податковий орган пов'язує порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону. При цьому, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки вказує, що за даними бухгалтерських документів не підтверджено факту здійснення профілактичних заходів на обладнанні (чистка, миття та змащування) та сортування готової продукції, проте вказує про подальшу реалізацію кришок у 4 кварталі 2010 року у кількості 160619 шт., що свідчить про ведення позивачем господарської діяльності. При цьому, суд відмічає, що податковим органом на обґрунтування своєї позиції не надано суду доказів щодо прийняття керівництвом підприємства рішення про зупинення діяльності підприємства та як наслідок призупинення дії договору оренди виробничих приміщень, виконання якого з боку позивача створює витрати для підприємства.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено факт завищення ТОВ «Таврійський союз» у IV кварталі 2010 року валових витрат на суму комунальних послуг у розмірі 11 841,95 грн.

Також, на стор. 25 акту перевірки податковим органом встановлено неправомірне нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди - лінію Твист - ОФФ для виготовлення металевої кришки, оскільки ознайомившись з виробничим процесом підприємства податковий орган вважає, що вказане обладнання не в повному обсязі використовувалася підприємством у виробничому процесі, а в деяких випадках (у IV кварталі 2010 року) не використовувалася взагалі, що свідчить про порушення пп.8.1.2. п.8.1. ст.8. Закону України № 228/97-ВР та завищення нарахування амортизаційних відрахувань за період: III квартал 2009 року - І квартал 2011 року на загальну суму 390646,00 грн. згідно розрахунку, наведеному у додатку № 6 до акту перевірки.

В судовому засіданні представником відповідача було надано пояснення, що при розрахунку вказаної суми приймались до уваги показники максимально допустимого обсягу виготовлення готової продукції (75 000 шт. в день, що складає середню кількість між 70 тис. шт. та 80 тис. шт. в день) та фактично виготовлену кількість продукції згідно оборотно-сальдових відомостей до рахунку 26 «Готова продукція».

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Порядок нарахування податкової амортизації по основних фондах та нематеріальних активах; порядок розрахунку, на момент виникнення спірних правовідносин було викладено у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 №228/97-ВР.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 цього Закону основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України №228/97-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Так, згідно з підпунктом 8.1.2 пунктом 8.1 статті 8 Закону України № 228/97-ВР, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до пп. 8.1.3. п. 8.1. ст. 8 цього Закону України не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку, зокрема на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

У Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, вказані питання врегулюванні п. 145.1.2 ст. 145 цього Кодексу, згідно якому нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Виходячи з викладених приписів податкового законодавства суд приходить до висновку, що у разі припинення діяльності підприємства на підставі рішення уповноважених органів у зв'язку з його для реконструкцією, модернізацією, добудовою, дообладнанням, консервацією та з інших причин платник податків не має права на нарахування амортизаційних відрахувань на активи у цей період.

Отже, на думку суду є помилковою позицією податкового органу, що підставою для перерахунку фактично нарахованої позивачем амортизації на обладнання є фактично вироблений об'єм готової продукції, оскільки вказане спростовується вищенаведеними нормами діючого законодавства.

При цьому суд відмічає, що відповідач ні в акті перевірки, під час розгляду справи не надав суду доказів тимчасового припинення діяльності ТОВ «Таврійський союз».

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено факт завищення ТОВ «Таврійський союз» завищення нарахування амортизаційних відрахувань за період: III квартал 2009 року - І квартал 2011 року на загальну суму 390646,00 грн.

Крім того, на стор. 11 акту перевірки податковий орган встановлено порушення пп. 135.5.5. п. 135.5. ст. 135. Податкового Кодексу України щодо не включення ТОВ "Таврійський союз" до складу інших доходів у II кварталі 2012 року суми 262000,00 грн., яка на думку ДПІ є поворотною фінансовою допомогою. На вказаний висновок податкового органу вплинули, по-перше, факт отримання 26.06.2012 р. ТОВ "Таврійський союз" від покупця ТОВ "Агростілпак-Інвест" передоплати в сумі 262000,00 грн. за кришку металеву згідно договору постачання від 25.06.12 р. №9 та не відвантаження кришки металевої у період з 26 по 30 червня 2012 року або повернення коштів на адресу покупця -ТОВ "Агростілпак-Інвест"; по-друге, ТОВ "Агростілпак-Інвест" є платником єдиного податку, а не платником податку на прибуток.

Суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з ст. 135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5, ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Поняття безповоротної фінансової допомоги, наведене у пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового Кодексу України, включає заборгованість одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, ч. 1, 6 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, для визначення наявності заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, необхідно передусім встановити наявність зобов'язання, строку виконання зобов'язання та наявність порушеного права.

Натомість, позивачем надано до матеріалів справи договірні та первинні документи, згідно яким встановлено наступне.

25.06.2012 року між ТОВ "Таврійський союз" ( постачальник за договором) та ТОВ "Агростілпак-Інвест" ( покупець за договором) укладено договір поставки № 9, згідно умов якого постачальник здійснює відвантаження кришки металевої покупцю на умовах само вивезення транспортом покупця або за його рахунок. Оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до вказаного договору ТОВ „Таврійський союз" згідно виставленого рахунку-фактури від 25.06.2012 р. на суму 262000,00 грн., у т.ч. ПДВ, отримало від покупця ТОВ "Агростілпак-Інвест" вказану суму передоплати за кришку металеву, про що свідчить банківська виписка за 26.06.2012 року.

Згідно видаткової накладної від 11.07.2012 року за № РН-0000349 ТОВ "Таврійський союз" передав ТОВ "Агростілпак-Інвест" кришку металеву на суму 262000,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Вказана сума без суми ПДВ віднесена позивачем до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2012 року, тобто після фактичної передачі покупцю товару, що не заперечувалось відповідачем.

Отже, судом встановлено, що за своїм правовим змістом описана господарська операція є договором поставки, дослідженими документами підтверджено виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки товару в межах строку позовної давності, а тому на думку суду відсутні підстави для визнання суми 262000,00 грн. безповоротною фінансовою допомогою згідно з пп. 135.5.5 п. 135.5, ст. 135 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності податковим органом правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0001642200, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 року №0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за адміністративними штрафами у сумі 510,00 грн., то суд виходить з наступного.

Як вбачається з п. 2.3. розділу 2 Загальні положення акту перевірки, TOB «Таврійський союз» для перевірки була надана нова редакція Статуту TOB «Таврійський союз», затвердженого рішенням загальних зборів засновників товариства від 18 червня 2010 року, протокол №7, зареєстрованого відділом державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської Ради грудня 2010 року, номер реєстрації 14991050004009099. Однак, ДПІ вказує, що до перевірки підприємством не надані статут підприємства на момент створення TOB «Таврійський союз» та інформацію що змін у статуті підприємством, про що складено відповідний акт від 21.11.2012 р. № 968/21-1/35469058.

Пунктом 85.4. ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а п. 85.7. передбачено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику.

Пунктом 85.6. ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником.

Відповідачем на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення не надано суду додаток до акту «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки «Таврійський союз» та акт від 21.11.2012 р. №968/21 1/35469058, складений за наслідками не надання позивачем установчих документів.

В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити яким чином не надання вказаних документів вплинуло на неможливість податковому органу здійснити перевірку щодо приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.121.1. ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З огляду на диспозицію вищенаведеної норми права, суд зауважує, що відповідальність за вказаною нормою права для платника податків законодавець пов'язує саме з ненаданням платником податків контролюючим органам документів, а не наданням не в повному обсязі, як помилково вважає відповідач.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в установленому законом порядку не доведено факт порушення позивачем п.121.1. ст. 121 ПК України, що є підставою для скасування повідомлення-рішення від 14.12.2012 року №0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510,00 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 року №0008662200 про зменшення суми бюджетного відшкодування за 6 міс. 2010 року на суму 44,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11,00 грн., то суд виходить з наступного.

На стор. 36 акту перевірки податковим органом встановлено порушення пп. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2010 року податкової накладної ЗАТ "Інфраструктура відкритих ключів" від 22.03.2010 №2437 на суму 264,00 грн., у тому числі ПДВ - 44,00 грн., яка складена з порушенням з порушенням вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що при розгляді заперечень до акту перевірки TOB «Таврійський союз» були усунуті недоліки у вказаній податковій накладній, копія якої була надана до ДПІ у м. Херсоні. Питань , щодо її оформлення, під час розгляду наших заперечень, у комісії не виникло, але при цьому податкове повідомлення-рішення було прийнято.

Проте, суд відмічає, що зі змісту листа ДПІ у м. Херсоні від 12.12.2012 року за №15472/10/22-105 «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки» вбачається, що при розгляді заперечень позивачем були усунуті недоліки щодо податкової накладної від 03.04.2009 № 71 Дочірнього підприємства "Каzамета- Україна" ПП "Лаона" на суму 9886,17 грн., у тому числі ПДВ 1647,69 грн., однак щодо податкової накладної ЗАТ "Інфраструктура відкритих ключів" від 22.03.2010 №2437 на суму 264,00 грн., у тому числі ПДВ - 44,00 грн., то податковий орган відмітив, що під час проведення перевірки, на письмовий запит податкового органу від 29.10.12 №13141/10/22-105 листом від 16.11.12 за №57 (вх.№27262/10 від 19.11.12) підприємством надано завірену копію вище вказаної податкової накладної, що свідчить про складення її з порушенням вимог податкового законодавства.

При цьому, суд відмічає, що з наданого позивачем до матеріалів справи листа TOB «Таврійський союз» від 12.12.2012 р. за № 70 про прийняття податковим органом копій податкових накладних до заперечень акту перевірки на 4 аркушах, не вбачається надання саме спірної накладної з виправленими при її оформлені недоліками.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України регламентовано, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Таким чином, щоб включити спірну суму до податкового кредиту, достатньо отримати від контрагента (постачальника товарів, виконавця робіт, послуг) належним чином оформлені податкові накладні.

Таким чином, оскільки платником податків не були використані надані податком законодавством можливості щодо виправлення податкової накладної, а матеріалами справи не підтверджено формування позивачем податкового кредиту в сумі 44,00 грн. на підставі податкових накладних, оформлених належним чином, що в свою чергу не було спростовано позивачем, то суд вважає, що податковий орган правомірно дійшов до висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1., 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 року №0008662200 не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.12.2012 року №0008682200 про збільшення суми грошового зобов'язання за адміністративними штрафами у сумі 510,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.03.2013 року №0001642200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 181822,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 156864,43 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24958,39 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 серпня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6