Рішення

від 25.07.2013 по справі 910/10262/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10262/13 25.07.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/10262/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг дистриб'юторська

компанія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД»

про стягнення 1 656,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бондаренко Т.В., довіреність № б/н від 25.07.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 1 656,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару за договором поставки № П18/12 від 01.12.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1061,91 грн., з огляду на наявність якої нараховані 47,58 грн. пені, 530,96 грн. штрафу та 15,56 грн. - 5% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/10262/13 та призначено її розгляд на 04.07.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10262/13 від 04.07.2013р. розгляд справи відкладений на 25.07.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та неподанням витребуваних судом доказів.

Представник позивача в судове засідання 25.07.2013р. не з'явився, проте через загальний відділ Господарського суду від позивача надійшли витребувані судом оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.07.2013р. проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачем сплачено борг.

Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті, без участі представника позивача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія» (за договором - продавець) та товариства з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД» (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № П18/12, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього встановлену даним договором вартість.

Ціна на товари, що поставляються за даним договором оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.3. договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, що визначається відповідними інструкціями держарбітражу СРСР П-6 та П-7 у частині, що не суперечить даному договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар наступним чином:

- згідно видаткової накладної № Б00000095 від 01.02.2013р. - на суму 634,83 грн.

- згідно видаткової накладної № Б00000109 від 06.02.2013р. - на суму 427,08 грн.

Пунктом 6.2.2 договору визначено, що оплата суми товару здійснюється покупцем не пізніше 7 календарних днів з дати передачі товару покупцю.

Отже, за умовами договору відповідач мав здійснити оплату товару за накладною № Б00000095 від 01.02.2013р. до 09.02.2013р. та за накладною № Б00000109 від 06.02.2013р. до 14.02.2013р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, наявність належних доказів прийняття відповідачем товару на загальну суму 1061,91 грн. породжує у відповідача обов'язок з його оплати у строки, визначені договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення вартості товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 1 061,91 грн.

Як свідчить подане відповідачем у судовому засіданні платіжне доручення № 393, відповідач перерахував 01.06.2013р. позивачу кошти в розмірі 1061,91 грн. з посиланням у призначенні платежу на видаткові накладні № Б00000095 та № Б00000109.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 1061,91 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Згідно з п. 7.2. договору, у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення та у випадку прострочення більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 6.2. договору, покупець сплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої за договором суми та збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов договору, відповідач зобов'язаний був здійснювати оплату кожної партії товару протягом 7 календарних днів, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожної партії товару, і в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожну партію товару окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті товару відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2., розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 47,58 грн.

Крім того, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 7.2. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу також є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 530,96 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення оплати товару, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 15,56 грн. - 5% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 7.2. договору передбачено, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві 5% річних.

Отже, пунктом 7.2. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5% річних в розмірі 15,56 грн. за обґрунтованими розрахунками позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору суд приймає до уваги той факт, що відповідач здійснив оплату основного боргу після звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мікросістем ЛТД» (м. Київ, вул. Ольжича, 12, кв. 19, код ЄДРПОУ 35084644) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія» (м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, код ЄДРПОУ 38327181) 47 грн. 58 коп. пені, 530 грн. 96 коп. штрафу, 15 грн. 56 коп. - 5% річних, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення 1 061,91 грн. основного боргу припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.07.2013р.

Суддя А.І. Привалов